13 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/10072/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,
з участю секретаря судового засідання - Чопко Ю. Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у справі № 460/1302/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" про визнання дій протиправними, скасування постанови, стягнення моральної шкоди, -
суддя в 1-й інстанції - Друзенко Н. В.,
час ухвалення рішення - 25.07.2019 року, 11:51 год,
місце ухвалення рішення - м. Рівне,
дата складання повного тексту рішення - 02.08.2019 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)", в якому просив визнати протиправними дії адміністрації виправної колонії щодо притягнення його до відповідальності за вчинення дисциплінарного правопорушення, визнати протиправною і скасувати постанову від 19 квітня 2019 року про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани та про стягнути завдану моральну шкоду у розмірі 1000 грн.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову начальника Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" від 19 квітня 2019 року про накладення на засудженого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді суворої догани. У задоволенні позовних вимог про визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням щодо відмови у задоволенні позовних про відшкодування моральної шкоди позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що упереджене ставлення до позивача, як до засудженого, розпочалось працівниками колонії через неодноразове оскарження постанов про притягнення до дисциплінарної відповідальності в судовому порядку (які, в свою чергу, були визнані протиправними та скасовані). Разом з тим, працівники колонії користуються своїм службовим становищем, розуміючи, що не несуть будь-якої відповідальності за неправомірне притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Таким чином, позивач зазнає сильних душевних страждань пов'язаних з навмисною протиправною поведінкою службових осіб колонії та не може нормально функціонувати як громадянин, оскільки постійно піддається страху вчиненню представниками колонії підступних дій. Такі переживання позначились негативно у житті позивача, спричинили щоденні виснажливі думки щодо можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потребу в униканні аналогічних повторень, насторогу, тривогу, емоційні реакції при згадуванні, переживання психологічного та фізичного дискомфорту, знижений та не стійкий настрій, емоційну напругу, почуття образи, обурення, сумніви щодо забезпечення державною основних соціальних гарантій для засуджених осіб. Щодо заявленого розміру моральної шкоди, то апелянт зазначає, що на вказану суму планує придбати заспокійливі медичні препарати для стабілізування роботи нервової системи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити цю позовну вимогу.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що апелянт не надав належних та допустимих доказів того, в чому конкретно полягає завдана йому моральна шкода, які саме моральні чи фізичні страждання можливо понесені ним; також не вказано про співмірність нібито завданої йому шкоди з тим розміром відшкодування моральної (немайнової) шкоди, яку визначено у позовній заяві. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Представник позивача (апелянта) - Шевчук В. С . у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних про відшкодування моральної шкоди неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити цю позовну вимогу.
Представник відповідача - Дмитрук І. М. у судовому засіданні не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 є довічно засудженим, відбуває покарання у ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)".
09 квітня 2019 року молодший інспектор відділу нагляду і безпеки ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)" прапорщик внутрішньої служби Янчарук С. О. подав рапорт, згідно з яким 09 квітня 2019 року о 23:15 год. під час проведення чергового обходу сектору максимального рівня безпеки ним було виявлено, що засуджений ОСОБА_1 , камера №27, не виконав загальної команди "відбій" та сидів на ліжку і писав, на зауваження не реагував.
Цього ж дня комісією установи складний акт про те, що засуджений ОСОБА_1 відмовився давати пояснення щодо вищевказаного факту.
10 квітня 2019 року молодші інспектори ВНІБ Подейко В. В. та Янчарук С. О. надали свої письмові пояснення, в яких підтвердили, що 09 квітня 2019 року о 23:15 год. засуджений ОСОБА_1 не виконав загальної команди "відбій" та сидів на ліжку і писав.
15 квітня 2019 року комісією складений акт про те, що у службовому кабінеті начальника сектору соціально-психологічної служби засуджений ОСОБА_1 усно факт порушення визнав, винним себе не визнав; на бланку пояснень зазначив про відмову давати будь-які свідчення без участі адвоката.
15 квітня 2019 року в.о. начальника сектору для тримання чоловіків засуджених до довічного позбавлення волі відділу із соціально-виховної та психологічної роботи старший лейтенант внутрішньої служби Бугайчук М. П. подав рапорт виконувачу обов'язків начальника ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)" Ярмощуку В. М., в якому доповів, що ним проведено службову перевірку та зібрано відповідні матеріали щодо ОСОБА_1 , який допустив порушення встановленого порядку відбування покарання, а саме: 09 квітня 2019 року о 23:15 год. порушив розпорядок дня (не виконав загальної команди "відбій"). Враховуючи те, що засудженим порушено вимог п.1 ч.3 ст.107 КВК України клопотав перед дисциплінарною комісією про притягнення засудженого до дисциплінарної відповідальності.
Матеріалами справи підтверджується, що 15 квітня 2019 року о 15:30 год. позивачу повідомлено про призначення засідання дисциплінарної комісії на 17 квітня 2019 року о 15:30 год., роз'яснено про право повідомити адвоката або іншого спеціаліста в галузі права про участь в засіданні дисциплінарної комісії, а також подати заяву про продовження терміну розгляду дисциплінарного проступку, але не більше як на дві доби, що підтверджується відповідною розпискою.
16 квітня 2019 року позивач оформив письмову заяву щодо надання йому безоплатної правової допомоги на засіданні дисциплінарної комісії, яку адресував директору Рівненського регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги; вказану заяву цього ж дня прийняв старший лейтенант внутрішньої служби Бугайчук М. П.
ДУ "Городищенська виправна колонія (№96)" підготовлено супровідний лист №30/08/1673 від 16 квітня 2019 року про направлення заяви засудженого до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Рівненській області, та вказано, що заява додатково відправлена електронною поштою.
Разом з тим, докази надіслання вказаної заяви адресату засобами поштового чи електронною поштою відсутні.
З матеріалів справи вбачається, що звернення ОСОБА_1 від 16 квітня 2019 року зареєстроване Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Рівненській області 25 квітня 2019 року за №2019-0390195, що підтверджується дорученням для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, засудженій до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі від 02 травня 2019 року №017/2-0000211.
17 квітня 2019 року до початку засідання дисциплінарної комісії позивач подав заяву про відкладення засідання дисциплінарної комісії, просив провести засідання в присутності адвоката, вказавши, що відповідну заяву відправив до Рівненського обласного центру з надання безоплатної правової допомоги 16 квітня 2019 року.
Матеріалами справи підтверджується, що засідання дисциплінарної комісії перенесено на 19 квітня 2019 року.
18 квітня 2019 року в.о. начальника сектору для тримання чоловіків засуджених до довічного позбавлення волі відділу із соціально-виховної та психологічної роботи старший лейтенант внутрішньої служби Бугайчук М. П . склав висновок за результатами перевірки факту недотримання засудженим ОСОБА_1 встановленого порядку відбування покарання, в якому вказав про необхідність розгляду питання щодо притягнення його до дисциплінарної відповідальності на засіданні дисциплінарної комісії згідно зі ст.132 КВК України.
19 квітня 2019 року за результатами проведення засідання дисциплінарна комісія дійшла висновку про доведеність наявності в діях позивача усіх ознак дисциплінарного проступку та враховуючи причини, обставини і мотиви його вчинення, поведінку позивача до його вчинення, кількість і характер раніше накладених стягнень вирішила за порушення порядку відбування покарання накласти на ОСОБА_1 стягнення у вигляді суворої догани.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що розгляд питання про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на засіданні дисциплінарної комісії 19 квітня 2019 року був проведений з порушенням права останнього на захист, оскільки заява ОСОБА_1 від 16 квітня 2019 року щодо надання йому безоплатної правової допомоги не була своєчасно надіслана відповідачем до Рівненського обласного центру з надання безоплатної правової допомоги, тому постанова начальника Державної установи "Городищенська виправна колонія (№96)" від 19 квітня 2019 року про накладення на засудженого ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді суворої догани є протиправною та підлягає скасуванню. Оскільки вказана постанова визнана протиправною, тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність необхідності визнання протиправними дій адміністрації колонії шодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Разом з тим, позовна вимога про стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчать про спричинення позивачу моральної шкоди, і які підтверджують наявність будь-яких наслідків такої шкоди.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апелянт оскаржує рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у справі № 460/1302/19 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Ст.56 Конституції України гарантує право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Ч. 2 вказаної статті передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Згідно зі ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
П.2 зазначеної статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (пункт 9 Постанови ВСУ).
Згідно з п.4 вказаної Постанови Пленуму у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування своїх вимог щодо відшкодування моральної шкоди позивач вказав, що прийняттям спірної постанови йому завдано моральну шкоду, разом з тим, останнім не обґрунтовано, в чому саме полягає ця шкода, не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань чи психологічного розладу, наявність втрат немайнового характеру, не зазначено та не надано доказів, якими це підтверджується.
Доводи позивача у цій частині позовних вимог мають загальний характер і фактично лише обмежуються посиланням позивача на заподіяння йому моральної шкоди.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, заявляючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, обов'язок доказування факту заподіяння такої шкоди несе саме позивач.
Разом з тим, позивач на надав доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди, наявності причинного зв'язку між такою шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди у розмір 1000 грн., оскільки така позовна вимога не підтверджена належними та допустимими доказами, а тому підстави для її задоволення відсутні.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Оскільки рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у справі № 460/1302/19 в частині задоволених позовних вимог не оскаржується в апеляційному порядку, та в процесі апеляційного провадження не було виявлено порушень, допущених судом першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржуване рішення в цій частині.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог в частині завдання та стягнення моральної шкоди, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2019 року у справі № 460/1302/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді А. Р. Курилець
М. П. Кушнерик
Повне судове рішення складено 14 листопада 2019 року.