Справа № 686/3743/17
14 листопада 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 щодо відводу колегії суддів Білої Л.М., Курка О.П., Гонтарука В.М. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, начальника управління Пенсійного фонду у м. Хмельницькому Мудрої Любові Антонівни , відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області, державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Горбатюк Тетяни Валентинівни, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області про визнання рішень, дій і бездіяльності управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, начальника управління Мудрої Л.А., відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області та державного виконавця Горбатюк Тетяни Валентинівни протиправними, зобов'язання вчинення дій та відшкодування моральної шкоди,
відповідно до рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 травня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду І інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
04 листопада 2019 року до суду надійшла заява від ОСОБА_1 про повторний відвід (з інших підстав) головуючого судді Білої Л.М. та відвід членів колегії Гонтарука В.М. Курка О.П. У даній заяві позивач вказує на те, що керуючись нормами ст.ст. 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України нею заявляється категорична недовіра зазначеній колегії суддів. Так, заява про відвід мотивована тим, що 28 жовтня 2019 року у судовому засіданні, що відбувалось у режимі відеоконференції, нею було заявлено відвід судді-доповідачу Білій Л.М. У заяві від 21.10.2019 було зазначено, що підстави відводу ґрунтуються на нормах ст. ст. 6, 13 Європейської Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Законом України від 23 лютого 2006 року № 3477- ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди зобов'язані застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так, недовіра судді Білій Л.М. викликана прийняттям судового рішення у справі №686/4239/16-а, коли один із членів колегії постановив окрему думку, не погоджуючись з рішенням під головуванням судді Білої Л.М.
Також, заявник зазначає, що дії суддів є упередженими і ключовою підставою для відводу є саме недовіра цим суддям. Крім того, на думку заявника вказані судді мають злочинні наміри.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про повторний відвід (з інших підстав) головуючого судді Білої Л.М. та відвід членів колегії Гонтарука В.М. Курка О.П.
Зупинено провадження у справі № 686/3743/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, начальника управління Пенсійного фонду у м. Хмельницькому Мудрої Любові Антонівни , відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області, державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області Горбатюк Тетяни Валентинівни, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області про визнання рішень, дій і бездіяльності управління Пенсійного фонду України у м. Хмельницькому, начальника управління Мудрої Л.А., відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Хмельницькій області та державного виконавця Горбатюк Тетяни Валентинівни протиправними, зобов'язання вчинення дій та відшкодування моральної шкоди.
Справу № 686/3743/17 передано для вирішення питання про відвід колегії суддів відповідно до порядку, визначеного ст. 31 КАС України.
Відповідно до ч.4 ст.40 КАС України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст.31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.11.2019 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Драчук Т.О., судді члени колегії - Ватаманюк Р.В., Полотнянко Ю.П.
Відповідно до ч.8 ст.40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід.
Як передбачено ч.11 ст.40 КАС України питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід судді суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо відводу колегії суддів Білої Л.М., Курка О.П., Гонтарука В.М. та встановлення вмотивованої чи не вмотивованої відмови у задоволенні даної заяви в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи заяви про відвід суддям: головуючому судді - Білій Людмилі Михайлівні, суддям - Курку Олегу Петровичу, Гонтаруку Віктору Миколайовичу у адміністративній справі №686/3743/17, суд дійшов висновку, що така заява не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Підстави для відводу (самовідводу) судді передбачені статтями 36, 37 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Статтею 37 КАС України передбачено, що суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді у першій інстанції після скасування попередніх рішення, постанови або ухвали про закриття провадження в адміністративній справі.
Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду апеляційної інстанції.
Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі у вирішенні цієї самої справи в судах першої і апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови або ухвали суду касаційної інстанції.
Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення, крім випадку, коли проведення врегулювання спору за участю судді було ініційовано суддею, але до закінчення встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі строку сторона заперечила проти його проведення.
Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, винесеного за результатами нового розгляду цієї справи.
Суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Положення цієї частини не застосовуються у випадку розгляду заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з підстав, визначених пунктом 3 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, Великою Палатою Верховного Суду.
Згідно з ч.3 ст.39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим.
Водночас, суд який розглядає справу має бути "безстороннім" і "незалежним".
Відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожної особи на розгляд її справи належним, неупередженим та компетентним судом, що включає в себе право на розгляд справи тим судом, якому довіряють усі особи, які беруть участь у справі.
Обставини, на які посилається позивач, який заявив відвід, на думку суду, не є такими, що можуть викликати сумнів у неупередженості судді, а тому, суд вважає за доцільне відмовити в задоволенні заяви про відвід судді.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема у рішенні по справі "Бочан проти України" (Заява №7577/02) від 03.05.2007 суд нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
Також, необхідно зазначити, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів), у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень у інших справах, у т.ч. подібних.
Щодо посилання заявника на оскарження дій колегії суддів Білої Л.М., Курка О.П., Гонтарука В.М. в частині фабрикування тексту підстав відводу, до ДБР, злочинних дій та фальсифікації, колегія суддів зазначає, що такі твердження є недоведеними. Крім того, встановленими обставинами слід вважати ті, які визначені у порядку чинного законодавства.
Згідно з ч.6-7 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Тобто, колегія суддів приходить до висновку, що обставини на які посилається позивач не є встановленими, а тому суд не може їх врахувати.
Щодо посилання позивача на дії судді Білої Л.М. в справі №686/4239/16-а, колегія суддів зазначає, що дані посилання ніяким чином не підтверджуються, встановленого факту протиправності дій судді в даній справі не встановлено, доказів суду не надано.
Щодо прийняття окремої думки одного з суддів в справі №686/4239/16-а колегія суддів зазначає, що згідно з ч.3 ст.34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.
Відповідно до ч.4 ст.36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що окрема думка судді в іншій справі не може бути підставою для відводу.
Щодо посилання заявника на ухвалу від 28.10.2019, а саме на її необґрунтованість та безпідставність, колегія суддів зазначає, що обставини зазначені в ухвалі перевірялися колегією суддів в складі: головуючий суддя Капустинський М.М., судді члени колегії Охрімчук І.Г., Смілянець Е.С.
Відповідно до ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2019 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Білої Л.М. у справі №686/3743/17 - відмовлено.
Тобто, колегія суддів в складі головуючого судді Капустинського М.М., суддів членів колегії Охрімчук І.Г., Смілянця Е.С. дійшла аналогічних висновків викладених в ухвалі Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2019 в справі №686/3743/17.
Отже, якщо протилежного не встановлено у відповідності до норм законодавства, то колегія суддів (Драчук Т.О., Полотнянко Ю.П., Ватаманюк Р.В.) приходить до висновку, що в цій частині доводи ОСОБА_1 викладені в заяві від 04.11.2019 є необґрунтованими.
Разом з тим, Європейський Суд з прав людини зазначив, що у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункті 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").
ЄСПЛ в пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Стосовно суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Веттштайн проти Швейцарії" та у п. 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України". Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об'єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України").
Разом з тим, у відповідності до ч.3 ст.39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Крім того, як зазначив Верховний Суд в своїй ухвалі від 01.11.2019 справа №826/2831/18 згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЕСПЛ) існування безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм, урахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (її) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно обґрунтованими, іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ від 10 грудня 2009 року в справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява №4785/02 та рішення ЄСПЛ від 09 січня 2013 року в справі «Олександр Волков проти України», заява №21722/11).
Отже, не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи заяви про відвід колегії суддів, інформацію щодо справ №686/3743/17 та №686/4239/16-а, суд приходить до висновку, що заява про відвід суддям: головуючому судді - Білій Людмилі Михайлівні, суддям - Курку Олегу Петровичу, Гонтаруку Віктору Миколайовичу не підлягає задоволенню, є необґрунтованою та не містить об'єктивної підстави для відводу суддів, не відповідає вимогам статті 36 КАС України, оскільки суд з метою всебічного та ефективного захисту прав, справедливого та неупередженого вирішення спору вирішував питання, які стали підставою звернення позивача щодо упередженості колегії суддів.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 325 КАС України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо відводу колегії суддів: головуючому судді - Білій Людмилі Михайлівні, суддям - Курку Олегу Петровичу, Гонтаруку Віктору Миколайовичу, відмовити.
Справу №686/3743/17 передати до відділу надання інформаційних послуг, руху адміністративних справ та діловодства суду для передачі її попередньо визначеній колегії суддів.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.