Справа № 240/8694/19
Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
14 листопада 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Курка О. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
в червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
28 жовтня 2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 жовтня 2019 року, з урахуванням ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що позивач з 28 вересня 2000 року звільнений з військової служби та 12 листопада 2000 року виключений зі списків особового складу (а.с. 17).
В період з 16 листопада 1987 року по 12 січня 1989 року позивач виконував обов'язки військової служби на території Республіки Афганістан та приймав участь в бойових діях (копія довідки Житомирського ОВК від 03 січня 2019 року №СЗ/41 (а.с. 18).
Постановою Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 16 серпня 2000 року №908 встановлено, що отримані ОСОБА_1 захворювання, так пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, що підтверджується копією витягу з протоколу засідання ЦВЛК від 16 серпня 2000 року №908 (а.с. 19).
27 листопада 2001 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №1 позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, що підтверджується копією довідки Житомирської МСЕК серія 2-18 ЖИЗ №076441 від 27 листопада 2001 року (а.с. 20).
25 грудня 2013 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 ОСОБА_1 повторно встановлено третю групу інвалідності з 10 грудня 2013 року, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, що підтверджується копією довідки Житомирської МСЕК серія 10 ААБ №667861 від 25 грудня 2013 року (а.с. 21).
При цьому одноразова грошова допомога, інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства у зв'язку з встановленням позивачу 3 групи інвалідності, не призначалися і не виплачувалися, що підтверджується копією довідки НАСК ОРАНТА від 28 грудня 2018 року №0690-06-05/1055 (а.с. 22).
20 грудня 2018 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 позивачу встановлено другу групу інвалідності з 11 грудня 2018 року, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, що підтверджується копією довідки Житомирської МСЕК серія 12 ААБ №667861 від 20 грудня 2018 року (а.с. 23).
20 грудня 2018 року Новоград-Волинським міським УПСЗН Житомирської області позивачу встановлений статус інваліда війни другої групи, що підтверджується копією посвідчення інваліда війни 2 групи серія НОМЕР_1 від 20 грудня 2018 року (а.с. 4).
У зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи з 11 грудня 2018 року, набувши, на думку позивача, права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, відповідно до чинних статей 16-16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII та пункту 6 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, ОСОБА_1 11 квітня 2019 року відповідно до встановленого Порядку №975, вперше звернувся із заявою до Міністерства оборони України через ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Житомирський ОВК) про виплату йому одноразової грошової допомоги, як інваліду другої групи (а.с. 24).
До вказаної заяви ним додано наступні документи: посвідчені копії довідок Житомирської обласної МСЕК серія 2-18 ЖИЗ №076441 від 27 листопада 2001 року, серія 10 ААБ №667861 від 25 грудня 2013 року, серія 12 ААБ №667861 від 20 грудня 2018 року; копію витягу з протоколу засідання ЦВЛК від 16 серпня 2000 року №908; копію довідки Житомирського ОВК від 03 січня 2019 року №СЗ/41; копію наказу про звільнення з військової служби, копію паспорта та ідентифікаційного номера, картку реквізитів рахунку банку.
Пунктом 59 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 29 березня 2019 року №40, затвердженим Міністром оборони України, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на думку відповідача на час встановлення позивачу інвалідності 3 групи у 2001 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги; згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. На думку відповідача позивачу групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності (а.с. 25).
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки зміна групи інвалідності позивача відбулась понад дворічний строк після первинного встановлення групи інвалідності, права на здійснення виплати одноразової грошової допомоги, з урахуванням раніше виплаченої суми, позивач не має.
Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу».
За приписами статті 41 Закону України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Аналізуючи доводи апелянта стосовно протиправності дій відповідача щодо відмови в задоволенні його заяви, колегія суддів зазначає настпуне.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, на час первинного встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності в 2001 році стаття 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачала, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті.
Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Довідкою публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» № 0690-06-05/1055 від 28.12.2018 року підтверджено, що остання не проводила виплату страхового відшкодування з обов'язкового особистого страхування працівників Міністерства оборони України ( а.с.22).
Тобто правом на отримання суми відповідної страхової виплати позивач не скористався, кошти не отримував.
Законом № 328-V статтю 16 Закону № 2011-ХІ викладено в новій редакції, яка діяла з 01 січня 2007 року до 01 січня 2014 року, та якою було введено поняття «одноразова грошова допомога».
Законом України від 04.07.2012 № 5040-VI «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», який набрав чинності 01.01.2014 статтю 16 Закону 2011-ХІ викладено в новій редакції та доповнено статтями 16-1-16-4. Ця редакція діяла на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону № 2011-ХІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктами 4 та 5 частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
- встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (пункт 4);
- встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби (пункт 5).
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ, затверджено Порядок № 975.
При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
-допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2007 № 284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2007 року № 1331;
- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.
Водночас, станом на 2001 рік (встановлення позивачу інвалідності ІІІ групи) не існувало правової норми щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги такій категорії військовослужбовців.
При цьому, колегія суддів зауважує, що предметом спору у цій справі є вимога позивача саме нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як інваліду ІІ групи.
Матеріалами справи підтверджено, що згідно довідки медико-соціальної експертизи № ААВ№007710 20.12.2018 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності. Інвалідність пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, отже з цієї дати у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги.
Оскільки, на день встановлення ІІ групи інвалідності позивачу діяв Порядок № 975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.
Відповідно до пункту 8 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Зважаючи на те, що позивачу встановлено II групу інвалідності 20.12.2018 року, а відмовлено йому у призначенні такої допомоги 29.03.2019 року, то позивач звернувся за вказаною допомогою межах строку передбаченого пунктом 8 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 324/187/17.
Крім того, суд апеляційної інстанції за результатами аналізу практики Європейського Суду з прав людини (п.53 рішення у справі "Ковач проти України", п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України", п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України") та статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод дійшов висновку, що право особи на одноразову грошову допомогу не може підлягати часовим обмеженням і залежати від того чи пройшов дворічний термін з часу первинного огляду і встановлення інвалідності (меншого відсотка втрати працездатності). В даному випадку основним критерієм для призначення одноразової допомоги має слугувати той факт, що особа отримала незворотні негативні зміни стану здоров'я внаслідок перебування на військовій службі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що твердження відповідача про відсутність правових підстав для виплати позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки закінчився дворічний строк після первинного встановлення йому втрати працездатності, є помилковими та безпідставними.
Інших підстав, окрім зазначених відповідачем в оскаржуваній відмові, яким судом апеляційної інстанції була надана оцінка, в п.59 рішення Міністерства оборони України від 23.09.2019 року, не наведено.
Крім того, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції посилається на судову практику Сьомого апеляційного адміністративного суду, однак колегія суддів зауважує, що згідно ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04.04.2019 року у справі №240/4647/18, на яку в своєму рішенні, як на правову позицію посилається суд першої інстанції в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня.
Викладені обставини свідчать, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини, що мають значення для справи.
Таким чином, п.59 рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 23.03.2019 року №40 є протиправним.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вбачає наявність підстави для скасування п.59 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 11.12.2018 року внаслідок поранення, пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 29.03.2019 року №40 та зобов'язання призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку № 975 у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2018 року.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, в той час як доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати пункт 59 рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи з 11.12.2018 року внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, оформленого протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 29.03.2019 року №40.
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, у зв'язку із встановленням ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018, відповідно до статей 16-16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII та Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Курко О. П.