Справа № 240/9003/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шуляк Л.А.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
14 листопада 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
в червні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа: Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відмова відповідача є протиправною та необґрунтованою, оскільки норми Порядку №850 не позбавляють його права на отримання одноразової грошової допомоги, а тільки встановлюють обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, якою просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
30 жовтня 2019 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 жовтня 2019 року, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 31.07.1985 по 25.11.2005, та відповідно до наказу управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 25.11.2005 № 194 о/с був звільнений за п.65 «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.12).
Відповідно до свідоцтва про хворобу № 527/148 від 16 листопада 2005 року військово-лікарською комісією управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області за розпорядженням ВРП управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 26.10.2005 здійснено медичний огляд ОСОБА_1 та зазначено, що захворювання, так, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.13-14).
За результатами повторного огляду 01.12.2008 року позивачу з 02.12.2008 року встановлено третю групу інвалідності внаслідок захворювання, що, так, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, про що свідчать виписки із акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії ЖИА № 087868 (а.с.14).
Згідно із довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №101103 від 13.07.2018, ОСОБА_1 за результатами повторного огляду встановлено другу групу інвалідності з 02.07.2018 року, внаслідок захворювання, так, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ (а.с.16).
З метою отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому другої групи інвалідності внаслідок захворювань, пов'язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ, позивач звернувся до голови Ліквідаційної комісії УМВС України в Житомирській області з відповідною заявою.
Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області листом від 04.09.2018 року №1131/29/105/05-2018 повідомило позивача, що Департаментом фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України розглянуто та повернуто без прийняття рішення матеріали щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, з тих підстав, що відповідно до п.4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850 з дати первинного огляду медико-соціальною експертною комісією позивача, а саме встановлення йому третьої групи інвалідності з 25.11.2005, по дату повторного огляду медико-соціальною експертною комісією, якою встановлено другу групу інвалідності з 02.07.2018, пройшло більше 2 років, що не дає права на отримання грошової допомоги в більшому розмірі (а.с.17).
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 року в справі № 240/4741/18, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо неприйняття, у встановлений законодавством строк та порядку, рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв'язку із встановленням йому другої групи інвалідності та зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому другої групи інвалідності, та прийняти рішення відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, та з урахуванням висновків суду.
Листом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області від 11.05.2019 року № 132/29/105/05-2019 позивача повідомлено про те, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 року у справі №240/4741/18 Департаментом фінансово-облікової політики МВС України надіслано його висновок про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги. При цьому вказано, що його матеріали не відповідають вимогам п. 4 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, оскільки під час повторного огляду МСЕК з 02.07.2018 йому установлено 2-у групу інвалідності та відповідний ступінь втрати працездатності, що перевищує установлений Порядком дворічний термін (а.с.18).
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
До набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію", тобто до 07.11.2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України "Про міліцію" та Порядком № 850.
Відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності, йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
21.10.2015 року, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію", Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 850, якою, зокрема, затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції.
Порядком № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку № 850, висновок щодо виплати грошової допомоги. Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку № 850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Пунктом 5 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" Закон України "Про міліцію" визнано таким, що втратив чинність.
Однак, за змістом пункту 15 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".
Таким чином, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію" відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію" й, виходячи з положень якого обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 13 лютого 2018 року у справі № 808/1866/16, від 19 вересня 2018 року у справі № 530/1280/17, від 03 жовтня 2018 року у справі № 361/7249/17.
Згідно із пп. 2 п. 3 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 р. № 850 (надалі - Порядок №850), грошова допомога призначається і виплачується у разі: установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Пунктом 7 Порядку № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Відповідно до п.8 Порядку № 850, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Пунктом 9 Порядку №850 встановлено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Згідно із п.14 Порядку №850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Суд зауважує, що вищезазначені підстави є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.
Аналізуючи доводи апелянта щодо правомірності дій відповідача під час прийняття оскаржуваної відмови, колегія суддів зазначає наступне.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 2 Порядку № 850, днем виникнення права на отримання грошової допомоги є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Працівник міліції, а в разі його загибелі (смерті) - члени його сім'ї, батьки та утриманці можуть пред'явити МВС вимоги щодо виплати грошової допомоги протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги (п.13 Порядку № 850).
У свою чергу пунктом 4 Порядку № 850 передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Із аналізу зазначених положень слідує, що виникнення права особи на виплату одноразової допомоги пов'язується законодавцем безпосередньо із фактом встановлення йому інвалідності, тобто таке право виникає з дня встановлення інвалідності, зазначеного в довідці медико-соціальної експертної комісії, та може бути реалізоване особою протягом наступних трьох років від цієї дати.
Таким чином, днем виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому інвалідності ІІ групи, є вказана у довідці до акта огляду медико-соціальною експертною комісією дата встановлення інвалідності, а саме - 02 липня 2018 року та, відповідно, від цієї дати на протязі трьох років за позивачем зберігається право на отримання цієї допомоги.
Також зміст наведених положень Порядку № 850 свідчить, що пункт 4 Порядку № 850 не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а лише встановлює обмеження щодо визначення розміру такої допомоги в залежності від часу повторного медичного огляду, в результаті якого встановлена вища група чи інша причина інвалідності або більший відсоток втрати працездатності. Вказана норма Порядку № 850 регулює лише порядок визначення розміру допомоги, проте не встановлює підстави для її призначення та виплати, або підстави для відмови у її виплаті.
Крім того, колегія суддів зазначає, що Законом України "Про міліцію", який має вищу юридичну силу щодо Порядку №850, не встановлено обмежень стосовно виплати одноразової грошової допомоги у разі спливу дворічного строку між датами встановлення інвалідності.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За наведених обставин, суд вважає, що п.4 Порядку №850 не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про міліцію" та підставою для відмови у призначенні такої допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 30 січня 2018 року № 822/1579/17, від 13 лютого 2018 року № 808/1866/16 та № 806/845/16, від 01 серпня 2018 року у справі № 750/5060/17, від 18 жовтня 2018 р. у справі № 369/13187/17, від 28 березня 2019 року у справі №296/10138/16-а.
Аналізуючи доводи апелянта, що на МВС України покладено обов'язок щодо прийняття рішення, а не виплати грошової допомоги, колегія суддів вказує на наступне.
Відповідно до п.10 Порядку № 850 передбачено, що грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.
Тобто, у даному випадку розпорядником бюджетних коштів щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції відповідно до Постанови кму №850 є саме Міністерство внутрішніх справ України.
Враховуючи вищенаведені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Міністерство внутрішніх справ України, відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, діяло не у межах і не у спосіб, визначений Законом України "Про міліцію" та Порядком № 850.
При цьому, доводи апелянта на підтвердження правомірності його дій під час прийняття оскаржуваної відмови, не знайшли свого підтвердження і повністю спростовані матеріалами справи, відповідно вірно оцінені та вмотивовано відхилені судом першої інстанції.
З огляду на вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно прийнято рішення, яким адміністративний позов задоволено.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог та не підтверджують неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального, то підстави для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Курко О. П.