Справа № 320/4981/19
14 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Файдюка В.В.
За участю секретаря: Гайворонського В.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року, суддя Лиска І.Г., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного Банку України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України, в якому просив:
1) визнати протиправною бездіяльність Національного банку України в частині відмови вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ "Банк Велес" в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови Правління Національного банку України від 10.12.2015 року №875/БТ "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "Банк Велес";
2) зобов'язати Національний банк України, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня набрання судовим рішенням законної сили, вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування ПАТ "Банк Велес" в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття Правління Національного банку України від 10 грудня 2015року № 875/БТ "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідації ПАТ "Банк Велес";
3) визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині відмови у поверненні АТ "БАНК ВЕЛЕС" активів (грошових коштів, рухомого та нерухомого майна), документації, інших цінностей банку, що були передані Фонду та/або його уповноваженій особі СЕВЕРИНУ Ю.П., у зв'язку із початком процедури ліквідації банку та залишилися після задоволення акцептованих вимог кредиторів;
4) зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня набрання судовим рішенням законної сили, вчинити дії щодо передачі (повернення з незаконного володіння);
5) зобов'язати Національний банк України та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб протягом 45 (сорока п'яти) днів з дня набрання судовим рішенням законної сили подати звіт про виконання судового рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року позовну заяву повернуто позивачеві.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, а справу передати на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.
В апеляційній скарзі апелянт просить здійснювати розгляд справи за участі його представника.
Щодо заявленого клопотання колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5 - 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу про повернення позовною заяви, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачу дійшов висновку, що перша, друга та п'ята позовні вимоги заявлені позивачем щодо порушення його прав діями суб'єкта владних повноважень за виключною підсудністю та мають розглядатися у порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом м. Києва, тоді як третя та четверта вимоги стосуються порушення його прав діями суб'єкта владних повноважень та мають розглядатися у порядку адміністративного судочинства, тому позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 6 ч.4 ст. 169 КАС України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 27 КАС України визначає виключна підсудність адміністративних справ, так, зокрема частина 1 вказаної статті передбачає, що адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, визначених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи за позовом Антимонопольного комітету України у сфері державної допомоги суб'єктам господарювання, адміністративні справи, відповідачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, їх посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Пунктом 6 частини 4 статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 172 КАС в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Водночас, згідно частини 5 названої статті КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку щодо неможливості об'єднання в одне провадження позовних вимог, які належить розглядати за правилами різної підсудності.
Роз'єднання позовних вимог з їх подальшим розглядом адміністративним судом за таких обставин є неможливим.
З огляду на зміст та юридичну природу обставин, описаних у позовній заяві, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що КАС України не передбачає можливості розгляду окружним адміністративним судом позовів у яких об'єднано вимоги, що належить розглядати за правилами різної юрисдикції.
Посилання в апеляційній скарзі представника позивача на те, що позивач має право подати даний позов за місцем своєї реєстрації, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони суперечать вимогам чинного КАС України.
Позов, який подав позивач до суду, стосується ПАТ "Банк Велес", а не особисто позивача, а тому всі оскаржуванні позивачем у позові рішення та дії суб'єктів владних повноважень не відносяться до актів індивідуальної дії. Та обставина, що позивач є акціонером банку також не свідчить про оскарження ним у данному позові рішень та дій відповідачів, які стосуються конкретно ОСОБА_1 .
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною, підстави для її скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши доводи позивача, викладені у заяві, прийняв законну ухвалу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.
Судя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Файдюк В.В.