Справа № 640/19419/18 Суддя першої інстанції: Арсірій Р.О.
13 листопада 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Кучми А.Ю. та Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу 2461 військового представництва Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, 2461 військового представництва Міністерства оборони України та Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити дії,
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України та 2461 військового представництва Міністерства оборони України щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації вартості за неотримане речове майно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України та 2461 військового представництва Міністерства оборони України нарахувати та виплатити компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково:
- визнано протиправними дії 2461 військового представництва Міністерства оборони України щодо відмови у нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 компенсації вартості за неотримане речове майно;
- зобов'язано 2461 військове представництво Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, 2461 військове представництво Міністерства оборони України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині визнання протиправними дій щодо відмови у виплаті компенсації та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в цій частині, а у частині зобов'язання нарахувати та виплатити компенсації - змінити, поклавши обов'язок з виплати компенсації на військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно встановив обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права. Скаржник вказує на те, що не отримував від позивача заяву про виплату компенсації вартості за неотримане речове майно. Також скаржник зазначає, що не має розрахункових рахунків, власних речової, продовольчої та фінансової служб і перебуває на повному речовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України подала заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначила, що належним відповідачем за позовними вимогами ОСОБА_1 є саме 2461 військове представництво Міністерства оборони України.
ОСОБА_1 також подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення адміністративного позову, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу 2461 військового представництва Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року - без змін виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді заступника начальника 2461 військового представництва Міністерства оборони України та був звільнений наказом Міністерства оборони України від 21 серпня 2018 року № 45 відповідно до пп. «К» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду).
Наказом начальника 2461 військового представництва Міністерства оборони України від 06 вересня 2018 року № 92 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення і визначено суми, що підлягають виплаті.
Питання щодо виплати позивачу грошової компенсації вартості недоотриманого речового майна зазначеним наказом не вирішувалося.
ОСОБА_1 10 вересня 2018 року звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України із рапортом про виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно.
На підставі зазначеного рапорту військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України видала позивачу довідку про вартість речового майна, що належить до видачі № 70/18 від 12 вересня 2018 року, відповідно до якої вартість речового майна, що належить до видачі, складає 88421 грн 48 коп.
Представник позивача направив адвокатський запит про надання інформації щодо виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно у зв'язку зі звільненням з військової служби.
Листом від 12 жовтня 2018 року № 2992 позивачу повідомлено, що грошова компенсація військовослужбовцям виплачується за місцем військової служби, а тому підстави для здійснення виплати військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України немає.
У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернувся до 2461 військового представництва Міністерства оборони України із заявою, у якій просив виплати компенсацію вартості за неотримане речове майно, до якої додав довідку № 70/18 від 12 вересня 2018 року.
Відомості про результати розгляду вказаної заяви 2461 військовим представництвом Міністерства оборони України у матеріалах справи відсутні.
Не погоджуючись діями та бездіяльністю відповідачів, ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на грошову компенсацію замість недоотриманого речового майна при звільненні з військової служби. Також суд першої дійшов до висновку про те, що у військовослужбовців зберігається таке право навіть після звільнення їх з військової служби. Крім того суд зазначив, що виплата грошової компенсації вартості за неотримане речове майно здійснюється за місцем військової служби, тому обов'язок з її нарахування та виплати покладається на 2461 військове представництво Міністерства оборони України.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ч. 1 ст. 91 вказаного Закону речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання ст. 91 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України постановою від 16 березня 2016 року № 178 затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок).
Згідно з абз. 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення) особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Положеннями п.п. 3, 4 Порядку перебачено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
У відповідності до п. 7 Порядку довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Як раніше зазначалося, на час звільнення ОСОБА_1 з військової служби вартість речового майна, що належить до видачі, складала 88421 грн 48 коп., що підтверджується довідкою № 70/18 від 12 вересня 2018 року. В порушення вимог абз. 3 п. 242 Положення на день виключення зі списків особового складу військової частини позивачу не була виплачена грошова компенсація вартості за неотримане речове майно. У подальшому ОСОБА_1 звертався до відповідачів із заявами про виплату такої компенсації, однак на час вирішення справи відповідні кошти не виплачені.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для нарахування і виплату ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою, 2461 військове представництво Міністерства оборони України вказувало на те, що не отримувало від позивача заяву про виплату компенсації вартості за неотримане речове майно, в той час як надходження такої заяви (рапорту) є обов'язковою умовою проведення виплат згідно із п. 4 Порядку.
Разом з тим, до матеріалів приєднана копія заяви ОСОБА_1 від 15 листопада 2018 року про виплату компенсації вартості за неотримане речове майно, що адресована начальнику 2461 військового представництва Міністерства оборони України. На підтвердження фактичного направлення такі заяви позивач надав копії опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку ПАТ «Укрпошта» від 16 листопада 2018 року, накладної № 0113512403246 від 16 листопада 2018 року.
У свою чергу 2461 військове представництво Міністерства оборони України, стверджуючи, що не отримувало від позивача заяв, не приєднало до апеляційної скарги довідку, складену на підставі журналу реєстрації вхідної кореспонденції чи інший документ, який би спростовував надані позивачем докази направлення заяви від 15 листопада 2018 року засобами поштового зв'язку.
Також скаржник вказує на те, що належним відповідачем за позовною вимогою про зобов'язання нарахувати і виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно є військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, яка здійснює грошове забезпечення військовослужбовців 2461 військового представництва Міністерства оборони України.
Надаючи оцінку вказаним доводам скаржника, колегія суддів виходить із того, що відповідно до п. 4 Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби на підставі наказу командира (начальника) військової частини, у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Зазначена норма права вказує на те, що рішення про виплату компенсації вартості за неотримане речове майно приймається командиром (начальником) військової частини за місцем проходження служби.
Як раніше зазначалося, ОСОБА_1 проходив службу саме у 2461 військовому представництві Міністерства оборони України.
Відсутність у 2461 військового представництва Міністерства оборони України розрахункового рахунку, власних речової, продовольчої та фінансової служб - не є перешкодою для видачі наказу про нарахування і виплату грошової компенсації, який у подальшому стане підставою для здійснення розрахунків із позивачем тим органом, який здійснює відповідне забезпечення 2461 військового представництва Міністерства оборони України.
Отже, доводи апеляційної скарги 2461 військового представництва Міністерства оборони України не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 24 квітня 2019 року та не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та прийняв рішення з дотримання норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу 2461 військового представництва Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу 2461 військового представництва Міністерства оборони України - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді А.Ю. Кучма
Є.В. Чаку