Справа № 320/843/19 Суддя першої інстанції: Горобцова Я.В.
13 листопада 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача - Горяйнова А.М.,
суддів - Костюк Л.О. та Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 серпня 2018 року та надати довідку з помісячним розрахунком індексації з 01 січня 2016 року по 08 серпня 2018 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року вказаний адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Скаржник вказує на те, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Військова частина НОМЕР_1 звертала увагу суду на відсутність коштів для виплати індексації грошового забезпечення.
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що індексації грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Також позивач зазначив, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини реалізація права, пов'язаного з отриманням бюджетних коштів, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року - без змін виходячи із наступного.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді заступника командира частини по роботі з особовим складом - начальника відділення по роботі з особовим складом. Наказом тимчасово виконуючого обов'язки командира Військової частини НОМЕР_1 від 08 серпня 2018 року № 179 позивач був звільнений зі служби за станом здоров'я.
ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 08 лютого 2019 року про виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 січня 2018 2018 року.
Листом від 15 лютого 2019 року № 1/1/72/231 позивачу було повідомлено, що виділений Військовій частині НОМЕР_1 у 2016-2018 роках фінансовий ресурс не дозволяв здійснювати нарахування на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям.
Не погоджуючись із такими діями Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Також суд першої інстанції визнав необґрунтованими посилання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов'язань, шляхом не виділення на відповідні цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.
Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».
Згідно з абз. 2 ст. 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Положеннями ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що одним із об'єктів індексації грошових доходів населення є грошове забезпечення.
У відповідності до ст. 4 вказаного Закону передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Зі змісту доводів відзиву на адміністративний позов та апеляційної скарги вбачається, що Військова частина НОМЕР_1 не заперечує, що у період з 01 січня 2016 року по 08 серпня 2018 року існували підстави для індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 . Заперечення відповідача проти задоволення позовних вимог полягають виключно у відсутності коштів для виплати індексації грошового забезпечення.
У відповідності до ч. 2 ст. 6 зазначеного Закону порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені у Порядку проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 6 Порядку у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідач вважає, що з огляду на п. 6 Порядку, відсутність фінансових ресурсів є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Надаючи оцінку зазначеному висновку відповідача, колегія суддів виходить із того, що положеннями п. 6 Порядку визначені лише джерела коштів для проведення індексації. Можливість виплати індексації не ставиться у залежність від фактичного надходження коштів до підприємства, установи, організації, яка проводить індексацію.
Отже, посилання на відсутність коштів саме у Військової частини НОМЕР_1 як на підставу для відмови у задоволенні позову, є необґрунтованим.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Також колегія суддів враховує висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 825/874/17, відповідно до якого проведення індексації, у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Згідно з постановою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 825/1832/17 виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 26 квітня 2019 року та не можуть бути підставою для його скасування.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 134, 139, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач А.М. Горяйнов
Судді Л.О. Костюк
Є.В. Чаку