Справа № 640/17047/19 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Каракашьян С.К.
Іменем України
13 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Єгорової Н.М.,
Федотова І.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом Міністерства оборони України до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесену в рамках виконавчого провадження ВП№58038312 від 20.08.2019 про накладення штрафу на Міністерство оборони України в розмірі 5100 грн;
- зобов'язати старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винести постанову про закінчення виконавчого провадження №58038312 у зв'язку з фактичним виконанням рішення.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що накладення оскаржуваною постановою штрафу є неправомірним.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26.06.2018 у справі №760/19613/17, що залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2018, суд вирішив:
- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»;
- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про призначення та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» з урахуванням висновків, викладених у цій постанові».
На виконання вказаного рішення, Солом'янським районним судом м. Києва 27 листопада 2018 року виданий виконавчий лист №760/19613/17.
Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 14.01.2019 відкрито виконавче провадження №58038312 з примусового виконання виконавчого листа №760/09613/17, виданого 27.11.2018 Солом'янським районним судом м. Києва про зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про призначення та виплату ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги <…> з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.
В подальшому, Міністерством оборони України направлено до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про закінчення виконавчого провадження №58038312 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі судового рішення.
Водночас, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову від 20.08.2019 №58038312 про накладення штрафу на боржника - Міністерство оборони України штрафу за невиконання рішення суду в розмірі 5100 грн.
Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що в порушення вимог рішення суду від 26.06.2018 по справі №760/19613/17, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято протилежне рішення (витяг з протоколу від 11.01.2019 №3), ніж визначив суд, а саме: про відмову ОСОБА_2 у призначені одноразової грошової допомоги. На думку суду першої інстанції, прийняте комісією Міністерства оборони України рішення свідчить про невиконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26.06.2018 у справі №760/19613/17, а матеріали справи не містять жодних доказів, поважності причин невиконання Міністерством оборони України цього рішення.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача винести постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з фактичним виконанням рішення, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає.
Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно частини другої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
За змістом частини першої статті 370 КАС судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
У відповідності до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Абзацом першим частини шостої статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин першої, другої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до частин першої та другої статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З наведеного вбачається, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлено відповідальність боржника за невиконання судового рішення у встановлений строк, а тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Так, як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26.06.2018 у справі №760/19613/17, яке 06.11.2018 набрало законної сили, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 11 січня 2019 року прийнято рішення, яким позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.
Підставою для прийняття такого рішення слугувало неподання позивачем документа, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачений пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
У світлі викладеного колегія суддів наголошує, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26.06.2018 у справі №760/19613/17 відповідача зобов'язано виключно розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу спірної допомоги, за результатами розгляду прийняти певне рішення. При цьому, судом не було визначено виду рішення (позитивного чи негативного), яке має прийняти відповідач, а лише наголошено на необхідності врахування висновків суду, що викладені в судовому рішенні.
Як вбачається зі згаданого рішення суду, висновки суду щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, ґрунтувалися виключно на визначенні моменту виникнення такого права та, відповідно, належній до застосування редакції норм чинного законодавства, а також належності саме Міністерством оборони України вирішувати це питання.
З оскаржуваного позивачем рішення комісії Міністерства оборони України не вбачається неврахування відповідачем зазначених висновків суду.
У свою чергу, приймаючи 26 червня 2018 року рішення у справі у справі №760/19613/17, суд першої інстанції не перевіряв та не надавав оцінку праву позивача на призначення спірної допомоги у світлі дотримання ним визначеного законом порядку щодо подання всіх необхідних документів, у тому числі документа, що свідчить про причини та обставини поранення.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що Міністерство оборони України прийнявши рішення, що оформлене протоколом комісії від 11.01.2017 № 3, належним чином виконало рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 червня 2018 року у справі №760/19613/17, врахувавши висновки суду, що викладені у зазначеному судовому рішенні.
Про наведені обставини позивач повідомив відповідача подавши відповідну заяву, до якої долучив згаданий протокол комісії Міністерства оборони України.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про фактичне виконання Міністерством оборони України рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26.06.2018 у справі №760/19613/17, на виконання якого судом було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження № 58038312. Тому, постанова стартого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 28 серпня 2019 року є протиправною як така, що прийнята без наявних на це правових підстав.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає помилковим та передчасним посилання відповідача та суду першої інстанції на окрему ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 05.08.2019 у справі №760/19613/17, яку було оскаржено в апеляційному порядку та ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 відкрито апеляційне провадження.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесену в рамках виконавчого провадження ВП№58038312 від 20.08.2019 про накладення штрафу на Міністерство оборони України в розмірі 5100 грн.
У скасованій частині ухвалити нове судове рішення, яким позов Міністерства оборони України до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесену в рамках виконавчого провадження ВП№58038312 від 20.08.2019 про накладення штрафу на Міністерство оборони України в розмірі 5100 грн.
В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 жовтня 2019 року рішення залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя Н.М. Єгорова
Суддя І.В. Федотов