Справа № 760/20345/17 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:
Коробенко С.В.
Іменем України
12 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сорочка Є.О.,
суддів Єгорової Н.М.,
Федотова І.В.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на окрему ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо непризначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленому законом для працездатних осіб;
- стягнути з Міністерства оборони України на користь позивача одноразову грошову допомогу відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
В подальшому позивачем було подано уточнену позовну заяву, у якій останній просив:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей;
- стягнути з Міністерства оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_1 солідарно на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності II групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби відповідно ст.16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, у сумі 674 842 (шістсот сімсот чотири тисяч вісімсот дві) грн;
- зобов'язати Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_2 призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності П групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року N2975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26 червня 2018 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»;
- зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду питання про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Позивач 18.02.2019 в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) подав до суду першої інстанції заяву, у якій просив:
- визнати протиправним рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, що оформлене пунктом 22 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 16.01.2019 №3;
- зобов'язати Міністерство оборони України вжити заходи щодо усунення порушень п. 9 ч. 1 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України шляхом розгляду питання щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІI (другої) групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії відповідно до пп. «б» п. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
- зобов'язати Міністерство оборони України подати до Солом'янського районного суду у п'ятнадцятиденний строк з дня набрання законної сили ухвали суду звіт про вжиті заходи щодо усунення встановлених порушень.
Окремою ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року заяву задоволено:
- визнано протиправним рішення про відмову у призначенні і виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оформлене пунктом 22 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 11.01.19 №3 (затвердженого Міністром оборони України 16.01.2019);
- зобов'язано Міністерство оборони України вжити заходи щодо усунення порушень п. 9 ч. 1 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України шляхом розгляду питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІ (другої) групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії відповідно до пп. «б» п. 1 ст. 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підстави для постановлення окремої ухвали були відсутні.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно частини другої статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
За змістом частини першої статті 370 КАС судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (частина третя статті 129-1 Конституції України).
Відповідно до частини першої статті 383 КАС особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Як зазначалося, позивачем у вказаному порядку було подано заяву про визнання протиправним рішення відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Так, як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 червня 2018 року у даній справі, яке набрало законної сили, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 11 січня 2019 року прийнято рішення, яким позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.
Підставою для прийняття такого рішення слугувало неподання позивачем документа, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачений пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
У світлі викладеного колегія суддів наголошує, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26 червня 2018 року відповідача зобов'язано виключно розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу спірної допомоги, за результатами розгляду прийняти певне рішення. При цьому, судом не було визначено виду рішення (позитивного чи негативного), яке має прийняти відповідач, а лише наголошено на необхідності врахування висновків суду, що викладені в судовому рішенні.
Як вбачається з рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 червня 2018 року, висновки суду щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, ґрунтувалися виключно на визначенні моменту виникнення такого права та, відповідно, належній до застосування редакції норм чинного законодавства.
З оскаржуваного позивачем рішення комісії Міністерства оборони України не вбачається неврахування відповідачем зазначених висновків суду.
У свою чергу, приймаючи 26 червня 2018 року рішення у даній справі, суд першої інстанції не перевіряв та не надавав оцінку праву позивача на призначення спірної допомоги у світлі дотримання ним визначеного законом порядку щодо подання всіх необхідних документів, у тому числі документа, що свідчить про причини та обставини поранення.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що Міністерство оборони України прийнявши рішення, що оформлене протоколом комісії від 11.01.2017 № 3, належним чином виконало рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 червня 2018 року у даній справі, врахувавши висновки суду, що викладені у зазначеному судовому рішенні.
З огляду на підстави прийняття Міністерством оборони України рішення, що оформлене протоколом комісії від 11.01.2017 № 3, воно не може бути переглянуте у межах даної справи, у тому числі в порядку статті 383 КАС, оскільки підстави його прийняття не стосуються предмету спору та підстав позову у даній справі. У свою чергу, таке рішення відповідача може бути самостійним предметом судового оскарження.
Відповідно до частини шостої статті 383 КАС за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про наявність підстав для задоволення заяви позивача, оскільки обставини протиправності рішень, дій чи бездіяльності відповідача з виконання рішення суду у даній справі не підтвердились.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а заява позивача про визнання протиправним рішення відповідача - залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 34, 243, 312, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити.
Скасувати окрему ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 05 серпня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про визнання в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України протиправним рішення Міністерства оборони України у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Є.О. Сорочко
Суддя Н.М. Єгорова
Суддя І.В. Федотов
Повний текст постанови складений 13.11.2019.