П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 листопада 2019 р.м.ОдесаСправа № 400/577/19
Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача - Стас Л.В.
суддів - Турецької І.О., Шеметенко Л.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив зобов'язати відповідача видати нову довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії капітана - лейтенанта ОСОБА_1 за останні 24 календарні місяці перед звільненням з військової служби з урахуванням усіх виплат на які нараховувались сплата страхових внесків до Пенсійного фонду.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що суми додаткових видів грошового забезпечення, з яких сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія. Проте, Військовою частиною НОМЕР_1 у довідці № 305 від 05.11.2018р., яка надана до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області та на підставі якої розраховувався розмір пенсії, додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії протиправно не вказано.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року позов ОСОБА_1 - задоволено.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 нову довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії, до якої включити щомісячну додаткову грошову винагороду.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768,40 грн., що був сплачений платіжною квитанцією від 22.02.2019 № 3427.
В апеляційній скарзі, Військова частина НОМЕР_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та не відповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року та прийняти нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. В обгрунтування апеляційної скарги посилався на помилковість висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову, оскільки судом не прийнято до уваги, що розмір додаткової грошової винагороди, яка виплачується військовослужбовцям та виплачувалася позивачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України №889 від 22 вересня 2010 року, встановлюється щорічно наказом Міністра оборони України з урахуванням конкретної військової частини і займаної посади та особливостей умов проходження служби. Командир військової частини має право на зменшення розміру вказаної винагороди. На думку апелянта, зазначена винагорода не являється додатковим видом грошового забезпечення, передбаченого ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому не підлягає включенню до довідки про грошове забезпечення військовослужбовця для обчислення пенсії.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 посилався на доводи, що ідентичні доводам викладеним у позовній заяві та узгоджуються з висновками суду першої інстанції та з урахуванням викладеного, просив у задоволенні апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 - відмовити.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає що апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у Війсковій частині НОМЕР_1 на посаді капітана - лейтенанта.
Наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 04.09.2017 року № 139 позивач звільнений з військової служби у запас за пунктом'а» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку із закінченням строку контракту.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Війсковою частиною НОМЕР_1 видано позивачу довідку про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії № 305 від 05.11.2018 року (а.с. 11). Однак, як вбачається з вказаної довідки до складу грошового забезпечення з якого обчислюється пенсія не включено щомісячну додаткову грошову винагороду.
Позивач, не погоджуючись зі змістом вказаної довідки, звернувся до відповідача із заявою в якій просив видати нову довідку про розмір грошового забезпечення із включенням щомісячної додаткову грошової винагороди.
Листом т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.11.2018 № 3414 повідомлено позивача про те, що щомісячну додаткову винагороду не включено до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, оскільки відсутні законні підстави для її включення(а.с. 10).
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку він отримував під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до . 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, нормативно-правовим актом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії, які призначаються відповідно до цього Закону особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, обчислюються за встановленими нормами у процентах до середньомісячного заробітку, який одержували військовослужбовці до призову на строкову військову службу чи після звільнення з військової служби до звернення за пенсією, або до середньомісячного грошового забезпечення, одержуваного військовослужбовцями в період проходження військової служби за контрактом. При цьому середньомісячний заробіток (грошове забезпечення) для обчислення їм пенсій визначається в порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У силу ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні за змістом положення також викладено у п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей», згідно з якими пенсії обчислюються з розміру грошового забезпечення, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 р. - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням таких його видів: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням. Середня сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається шляхом ділення на 24 загальної суми цих видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 1 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Однією з умов пенсійного забезпечення військовослужбовців є визначення видів грошового забезпечення, які враховуються при обчисленні пенсій.
Таким чином, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення, зокрема осіб, звільнених з військової служби, та має на меті реалізацію цими особами, конституційного права на державне пенсійне забезпечення і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України, передбачає включення до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, лише щомісячні основні види грошового забезпечення, до яких належать: посадовий оклад, оклад за військовим званням, процентна надбавка за вислугу років, а також щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.
Тобто при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який є вичерпним.
Як встановлено матеріалами справи відповідачем, Війсковою частиною НОМЕР_1 , під час складання довідки від 05.11.2018 № 305 про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії позивачу, не включено щомісячну додаткову грошову винагороду до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.
З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовця, яку отримував позивач під час проходження служби, з якої нараховані і сплачені страхові внески, має бути включена до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі № 522/2738/17, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 06.03.2019 року у справі № 522/11262/16-а, від 13.03.2019 року у справі № 758/12628/16-а, від 19.03.2019 року у справі № 727/5754/16-а та у справі № 727/5754/16-а.
Доводи апеляційної скарги Війскової частини НОМЕР_1 , спростовуються викладеним, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача відсутні.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).
Колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Відповідно до ст. 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст.ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 червня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 14.11.2019 року.
Головуючий суддя Стас Л.В.
Судді Шеметенко Л.П. Турецька І.О.