П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 листопада 2019 р.м.ОдесаСправа № 488/3241/18
Головуючий в 1 інстанції: Лазарева Г.М.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Стас Л.В.,
суддів: Шеметенко Л.П., Турецької І.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корабельного районного суду м.Миколаєва від 19 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Миколаєві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення
Позивач, ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у м. Миколаєві (далі - УПП у м. Миколаєві) про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕАА №487522 від 17 липня 2018 року, якою його притягнено до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 425,00 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що не вчиняв вказане правопорушення, оскільки не порушував ПДР. При цьому, зазначив, що справа протиправно розглянута інспектором на місці вчинення правопорушення - на місці зупинки транспортного засобу. Справа розглянута інспектором патрульної поліції з порушенням процедури розгляду таких справ, оскільки інспектор не надав можливість апелянту в повному обсязі скористатись своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, що унеможливило дотримання вимог ст. 245, 278, 279 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи та дослідження доказів.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 19 серпня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення винесено з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим апелянт просить скасувати рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 19 серпня 2019 року та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції протиправно залишено поза увагою посилання на те, що оскаржувана постанова не містить інформації про технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис адміністративного правопорушення, таким чином вказаний відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення. При цьому, ОСОБА_1 посилався на практику Верховного Суду в аналогічних справах №337/3389/16а (постанова від 30 травня 2018 року) та №428/2769/17 (постанова від 24 січня 2019 року).
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 19 серпня 2019 року. Відкрито апеляційне провадження у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу, УПП у м. Миколаєві зазначало про те, що в матеріалах справи міститься відеозапис «video», відрізок 00:06-00:12, на якому зафіксовано факт порушення позивачем п.8.7.3 «е» ПДР України, а саме, рух транспортного засобу під його керуванням по вул.Бузника, на перехресті з пр.Центральним, на заборонений червоний сигнал світлофора.
При цьому, УПП у м. Миколаєві зазначено, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі (далі - Інструкція), встановлено бланк постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. (Додаток 6)
Зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Відповідно до чого такі відомості зазначаються у постанові, що виноситься у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України справу розглянуто у письмовому провадженні, у зв'язку з неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
17 липня 2018 року інспектором 4 батальйону 3 роти лейтенантом поліції Задніпрянець М.Б. складено постанову серії ЕАА №487522, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 425,00 грн.
Дана постанова вмотивована тим, що позивач, керуючи транспортним засобом RENAULT KOLEOS н/з НОМЕР_1 по пр. Центральному в м.Миколаєві, проїхав перехрестя на заборонений "червоний" сигнал світлофора, чим порушив п. 8.7.3 «е» ПДР України.
Не погоджуючись з вказаною постановою ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова винесена посадовою особою відповідача у відповідності до вимог законодавства. Надані відповідачем докази переконливо доводять факт порушення позивачем ПДР України, при цьому ним не надано доказів, які б це спростували.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції не правильним та таким, що не відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Правилам дорожнього руху України (далі - ПДР України).
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП, серед іншого, встановлено, що порушення правил проїзду перехресть, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 254 КУпАП визначено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Згідно ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (ст. 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша ст. 44, ст. 44-1, частина друга ст. 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста ст. 109. ст. 110, частина третя ст. 114. частина перша ст. 115, ст. 116-2, частина друга ст. 117, частини перша і друга ст. 119. частини перша, друга, третя, п'ята і шоста ст. 121, ст. 121-1. 121-2. частини перша, друга і третя ст. 122, частина перша ст. 123, ст. 124-1 - 126, частини перша, друга і третя ст. 127, ст. 128-129, ст. 132-1, частини перша, друга та п'ята ст. 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята ст. 133-1, частина друга ст. 135, ст. 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), ст. 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), ст. 176, 177. частини перша і друга ст. 178, ст. 180, 181-1, частина перша ст. 182, ст. 183, 184. 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Стаття 4 розділу 1 Інструкції визначає, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою ст. 121, ст.ст. 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою ст. 122, частиною першою ст. 123, ст. 124-1, ст. 125, 126, частинами першою, другою і третьою ст. 127, ст. 128, 129, ст. 132-1, частинами шостою і одинадцятою ст. 133-1, частинами першою, другою і третьою ст. 140 КУпАП.
Статтею другою розділу третього Інструкції визначено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, ст.ст. 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою ст. 122, частиною першою ст. 123, ст. 124-1, ст.ст. 125, 126, частинами першою, другою і третьою ст. 127, ст.ст. 128,129, ст. 132-1, частинами шостою і одинадцятою ст. 133-1, частинами першою, другою і третьою ст. 140 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Це узгоджується також із приписами ст. 285 КУпАП, яка вказує, що у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
Відповідно до приписів статті 285 КУпАП - постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено. Копія постанови в той же строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
З огляду на вказані норми законодавства, колегія суддів зазначає, що доводи позивача про порушення інспектором патрульної поліції вимог КУпАП щодо місця розгляду справи про адміністративне правопорушення, ґрунтуються на помилковому розумінні норм КУпАП.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо складання інспектором патрульної поліції постанови без порушення процедури розгляду справ про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Втім, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для скасування оскаржуваної постанови серії ЕАА №487522 від 17 липня 2018 року, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Дослідивши оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, колегією суддів встановлено, що вона не містить посилання на відеозапис та технічний засіб, яким був здійснений відеозапис.
Колегія суддів зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАА №487522 від 17 липня 2018 року складена з порушенням норм статті 283 КУпАП, а тому не може вважатися такою, що відповідає чинному законодавству у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та підлягає скасуванню.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 травня 2018 року по справі № 337/3389/16-а (ЄДРСР № 74407705).
При цьому, колегія суддів критично ставиться до посилань УПП у м. Миколаєві у відзиві на апеляційну скаргу на те, що зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозаписи, оскільки вказана Інструкція, є внутрішнім документом поліції, та має меншу юридичну силу ніж КУпАП.
В силу ч. 3 ст. 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду, а тому позовні вимоги про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення ЕАА №487522 від 17.07.2018 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Статтею 317 КАС України встановлено, що підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що постановлене судове рішення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Згідно ч. 3 ст. 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Корабельного районного суду м.Миколаєва від 19 серпня 2019 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову серії ЕАА №487522 від 17 липня 2018 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 425,00 грн. - визнати протиправною і скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до вимог статті 272 КАС України.
Повний текст судового рішення складений 14.11.2019 року.
Головуючий суддя Стас Л.В.
Судді Турецька І.О. Шеметенко Л.П.