П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
13 листопада 2019 р.м.ОдесаСправа № 420/3405/19
Головуючий першої інстанції Самойлюк Г.П .
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 218.07.2019р.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Градовського Ю.М., Яковлєва О.В.,
за участю секретаря судового засідання Синіговець А.В.,
представника позивача Кандрашиної С.В. , представника відповідача Талишханової Ф.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
06.06.2019р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій та скасування рішення №222125000 від 16.05.2019р. про відмову в обміні бланку посвідки на постійне проживання; зобов'язання здійснити обмін бланку посвідки на постійне проживання, у зв'язку із досягненням ним 45-ти річного віку.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що він є добропорядним іммігрантом, якому на підставі Закону України «Про імміграцію» було видано посвідки на постійне проживання від 20.09.2004р., від 15.05.2007р. з безстроковим терміном дії. У зв'язку з досягненням 45-ти річного віку, у передбаченому законом порядку він звернувся до міграційної служби з метою обміну бланку посвідки на постійне місце проживання, однак міграційним органом йому безпідставно в цьому відмовлено.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2019р. скасовано рішення №222125000 від 16.05.2019р. про відмову в обміні бланку посвідки на постійне проживання; зобов'язано вирішити питання щодо обміну бланку посвідки ОСОБА_2 на постійне проживання, у зв'язку із досягненням 45-ти річного віку. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, тому просить рішення суду скасувати та прийняти нове яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Соціалістичної республіки В'єтнам прибув до СРСР по міжурядовій угоді про працевлаштування громадян СРВ, укладеної між урядами СРВ та СРСР 02.04.1981р. пройшов навчання та працював в Одеському виробничому взуттєвому об'єднанні ім.Жовтневої революції з 17.06.1988р. /а.с.25/
20.09.2004р. відділом ВГІРФО УМВС України в Одеській області на підставі Закону України «Про імміграцію» видано громадянину Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2 посвідку на постійне місце проживання серії НОМЕР_1 з безстроковим терміном дії. /а.с.13-14/
15.05.2007р. відділом ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області підставі Закону України «Про імміграцію» видано ОСОБА_2 посвідку на постійне місце проживання № НОМЕР_2 з безстроковим терміном дії. /а.с.12/
Протоколом про адміністративне правопорушення ПР МОД 008222 від 19.04.2019р. встановлено порушення ОСОБА_2 правил перебування іноземців в Україні, оскільки він не обміняв посвідку на постійне проживання по досягненню 45 років, за що передбачена відповідальність відповідно до ч.1 ст.203 КУпАП. /а.с.80/
24.04.2019р. ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області з заявою-анкетою №222125000 про обмін посвідки на постійне проживання. /а.с.73/
Рішенням про відмову в оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання від 16.05.2019р. №222125000, на підставі пп. 11 п. 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018р. №321 прийнято рішення про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.24/
За час проживання в Україні у ОСОБА_2 народилося троє дітей, які є громадянами України, а саме ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . згідно паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно громадянина України серії НОМЕР_4 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 . /а.с.15-22/
Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, при вирішенні справи, дійшов до обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України «Про імміграцію» іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Статтею 1 Закону України «Про імміграцію» визначено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію, визначено відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002р. №1983 (надалі - Порядок №1983).
Зі змісту вимог Порядку №1983 вбачається, що прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції відповідних державних органів, які на підставі заяви іммігранта, аналізу отриманої інформації, матеріалів справи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію чи про відмову у наданні такого дозволу. Рішення про надання дозволу на імміграцію є підставою для отримання посвідки на постійне проживання.
Так, висновком про залишення на постійне мешкання в Україні, на підставі п.4 Закону України «Про імміграцію» рекомендовано задовольнити клопотання гр. В'єтнаму ОСОБА_2 на документування посвідкою на постійне проживання в Україні.
20.09.2004р. вищезазначений висновок затверджено начальником ВГІРФО УМВС України в Одеській області, на підставі чого позивачу видано посвідку на постійне проживання НОМЕР_6. /а.с.56-62/
15.05.2007 р. ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області здійснено обмін позивачу бланку посвідки, а саме видано нову посвідку на постійне проживання НОМЕР_9, з відміткою про безстроковий термін її дії. /а.с.60-61/
Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання затверджений постановою Кабінету Міністрів України №321 від 25.04.2018р. (надалі - Порядок №321).
Відповідно до п.1 Порядку №321 посвідка на постійне проживання (надалі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.
Згідно з п.16 Порядку №321 документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб'єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.
Згідно з пп.5 п.7 Порядку №321 обмін посвідки здійснюється, зокрема, у разі досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку.
Відповідно до п.18 Порядку №321 у разі виникнення обставин (подій), у зв'язку з якими посвідка підлягає обміну (крім закінчення строку дії), документи для її обміну подаються протягом одного місяця з дати виникнення таких обставин (подій).
Пунктом 62 Порядку №321 передбачено, що територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли: 1) іноземець або особа без громадянства мають посвідку чи посвідку на тимчасове проживання (крім випадків обміну посвідки або оформлення посвідки іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово проживали на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання), посвідчення біженця чи посвідчення особи, якій надано додатковий захист, які є дійсними на день звернення; 2) іноземець або особа без громадянства перебувають на території України з порушенням встановленого строку перебування або щодо них діє невиконане рішення уповноваженого державного органу про примусове повернення, примусове видворення або заборону в'їзду; 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану іноземцем або особою без громадянства інформацію; 4) встановлено належність особи до громадянства України; 5) за видачею посвідки звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень для її отримання; 6) іноземцем або особою без громадянства подано не в повному обсязі або з порушенням строків, визначених пунктами 17 і 18 цього Порядку, документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі посвідки; 7) отримано від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу інформацію про те, що дії іноземця та особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 8) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, підроблений, зіпсований або не відповідає встановленому зразку чи належить іншій особі або строк його дії закінчився; 9) встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або встановлено факт скасування наданого їм дозволу на імміграцію; 10) виявлено факти невиконання іноземцем або особою без громадянства рішення суду чи державних органів, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або вони мають інші майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи ті, що пов'язані з попереднім видворенням за межі України, у тому числі після закінчення строку заборони подальшого в'їзду в Україну; 11) в інших випадках, передбачених законом.
Як вбачається з оскаржуваного рішення від 16.05.2019р. №222125000 позивачу відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання на підставі підпункту 11 п.62 Порядку №321, тобто у зв'язку з наявністю іншого випадку, передбаченого законом.
Відповідач зазначає, що оскільки під час перевірки матеріалів міграційної справи ОСОБА_2 жодна з підстав не знайшла документального підтвердження, згідно яких він міг би бути документований посвідкою серії НОМЕР_1 від 20.09.2004р., та у подальшому посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_9 від 15.05.2007р., тому дані документи підлягають визнанню недійсними та вилученню, а громадянин СРВ ОСОБА_2 не вважається таким, що має дозвіл на імміграцію і на нього не поширюються норми абз.6 п. розділу V Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію». /а.с.33-38/
Процедура розгляду заяв для оформлення (обміну) і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства і прийняття за результатом їх розгляду рішень, а також внесення даних до бланків посвідок, визначена Тимчасовим порядком розгляду заяв для оформлення посвідки на постійне проживання та посвідки та тимчасове проживання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України №681 від 15.07.2013р. (надалі - Тимчасовий порядок №681, чинний на момент розгляду заяви позивача про обмін посвідки на постійне проживання в Україні).
Згідно з п.4.2. Тимчасового порядку №681 разом із заявою про обмін посвідки (додаток 13) іноземцями та особами без громадянства до територіальних органів чи підрозділів ДМС за місцем проживання подаються: 1) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія; 2) посвідка, що підлягає обміну, а в разі її пошкодження чи втрати - довідка про звернення із заявою про втрату посвідки (довідка органів внутрішніх справ з цього питання) у довільній формі; 3) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 4) документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України); 5) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері) (допускається подання фотографій в головних уборах, що не приховують овалу обличчя особи, громадянами, релігійні переконання яких не дозволяють з'являтися перед сторонніми особами без головних уборів, за умови, якщо в їхніх паспортних документах вони зображені в головних уборах).
Однак, відповідно до п.4.3 вищезазначеного порядку у разі обміну посвідки на постійне проживання при досягненні іноземцем та особою без громадянства 25-і 45-річного віку документи, зазначені в підпункті 4 п.4.2 цього розділу, не подаються.
Пунктом 4.5 Тимчасового порядку №681 встановлено, що працівник територіального органу чи підрозділу ДМС при надходженні заяви про обмін посвідки перевіряє наявність підстав для обміну посвідки, звіряє відомості про іноземців чи осіб без громадянства, указані в їхніх паспортних документах, з даними, що містяться в цих заявах, перевіряє відсутність підстав для прийняття рішення про відмову у видачі посвідки, передбачених п.17 Порядку №251.
Після прийняття рішення матеріали, які стали підставою для обміну посвідки, долучаються до справи, на підставі якої посвідка видавалася вперше. У разі якщо посвідка видавалася одним територіальним органом (підрозділом) ДМС, а обмін посвідки провадиться іншим органом (при зміні місця проживання), то до органу, який видав посвідку вперше, надсилається повідомлення про видачу нової посвідки, а недійсна посвідка - для знищення.
Аналіз п.4.5. Тимчасового порядку №681 свідчить, що він кореспондує саме з підпунктом 4 п.4.2 цього ж Тимчасового порядку, а отже, якщо для обміну посвідки у зв'язку з досягненням 45 річного віку не потрібно надавати документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України), то й відсутні підстави для проведення такої перевірки в межах розгляду цієї заяви та нездійснення обміну посвідки у зв'язку з досягненням 45-річного віку.
Таким чином, з огляду на вищенаведену норму матеріального права, позивач не повинен був надавати документи, що підтверджують обставини, на підставі яких посвідка підлягає обміну (документи, видані компетентними органами іноземних держав, підлягають легалізації в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України).
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративним справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, Головним управління ДМС України в Одеській області, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду жодних доказів існування передбачених підпунктом 11 п.62 Порядку №321 інших випадків, передбачених законом, що стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, а тому воно підлягає скасуванню.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі від 20.01.2012р. «Рисовський проти України» зазначив, згідно якої ризик будь - якої помилки державного органу, у тому числі тої, причиною якої є їх власна недбалість, повинен покладатись на саму державу та її органи. Принцип належного урядування, як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Це є гарантією стабільності суспільних відносин, яка породжує у громадян впевненість у тому, що їх існуюче правове становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, тому саме на державний орган покладається обов'язок виправити свої помилки.
На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права та вирішив справу по суті правильно, тому рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст.315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 14.11.2019р.
Головуючий суддя Крусян А.В.
Судді Градовський Ю.М. Яковлєв О.В.