05 листопада 2019 р. Справа № 520/11897/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ральченка І.М.
суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В.
за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2019, суддя Заічко О.В., повний текст складено 25.04.19 по справі № 520/11897/18
за позовом Приватного підприємства "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ"
до Головного управління ДФС у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Приватне підприємство "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 23.08.2018 року № 00001081412, № 00001091412.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 року позов задоволено.
Скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 23.08.2018 року № 00001081412, № 00001091412, які винесені відносно Приватного підприємства "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ".
Головне управління ДФС у Харківській області, не погоджуючись з рішенням суду, подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апелянт зазначив, що надані позивачем документи не підтверджують реальність господарських операцій з контрагентом, господарські взаємовідносини створені без мети настання правових наслідків.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Представник позивача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, Головним управлінням ДФС у Харківській області в період з 25.07.2018 року по 31.07.2018 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з ТОВ “Охоронна фірма “Вовкодав” за квітень 2017 року, ТОВ “Сталь Енергопром” за квітень 2017 року, ТОВ “Івамар Трейд” за серпень 2017 року, ТОВ “Біт Та Тек” за вересень 2017 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт, послуг), за результатами якої складено акт № 3199/20-40-14-12-11/31436081 від 07.08.2018 року (а.с. 18-40).
Згідно висновків акту перевірки зазначено про порушення позивачем: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 1031038 грн., у т.ч. за квітень 2017 року - 98374 грн., за серпень 2017 року - 184331 грн., за вересень 2017 року - 748333 грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1031038 грн., у т.ч. за квітень 2017 року на суму 98374 грн., за вересень 2017 року на суму 932664 грн.; п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України підприємством до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті не надано посадовими особами контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Отже, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності; п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України платником податків не надано контролюючому органу в ході перевірки оригінали/копії документів, що передбачає штраф в розмірі 510 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки Головним управлінням ДФС у Харківській області 23.08.2018 року винесено податкові повідомлення-рішення № 00001081412 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 1031038 грн., у т.ч. за квітень 2017 року на суму 98374 грн., за вересень 2017 року на суму 932664 грн.; № 00001091412, відповідно до якого застосовані штрафні санкції на суму 510 грн. (а.с. 15-17).
Не погоджуючись з рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами належними первинними документами.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
За правилами п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.
При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.
Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
З'ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема, якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема, формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин; неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
Так, з метою проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області на адресу позивача направлено наказ на проведення перевірки від 20.06.2018 року № 4481, повідомлення від 23.06.2018 року № 629, запрошення на підписання акту перевірки від 23.06.2018 року № 26558/10/20-40-14-12-18, які отримані позивачем 03.07.2018 року.
Посадовими особами відповідача 01.08.2019 року складений акт № 5970/20-40-14-12-11/31436081 щодо ненадання ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки первинних документів, які підтверджують фінансово-господарську діяльність підприємства по спірним господарським операціям.
Обґрунтовуючи неможливість надання під час проведення податковим органом перевірки первинних документів на підтвердження спірних господарських операцій, позивач вказує на факт викрадення такої документації та посилається при цьому на п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України, відповідно до якого у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
Так, позивач вказує, що в останній день перевірки ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" надано до канцелярії Головного управління ДФС у Харківській області лист від 30.07.2018 року № 2018.07.30/1, у якому зазначено, що 19.07.2018 року викрадено документацію з господарської діяльності підприємства, у зв'язку з чим, ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" просить перенести проведення перевірки на більш пізній час, та додається копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 30.07.2018 року.
З цього приводу колегія суддів звертає увагу, що положеннями ст. 44 визначений п'ятиденний строк, починаючи з дня такої події (у даному випадку викрадення документації) для письмового повідомлення контролюючого органу.
Втім, із наданого позивачем витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що «крадіжка офіційних документів та печаток ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" виявлена 19.07.2018 року, а із відповідним повідомленням до відповідача платник податків звернувся 30.07.2018 року, тобто поза межами встановленого ст. 44 Податкового кодексу України строком.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що із наданого відповідачу листа не вбачається яка саме документація була викрадена, та чи були це первинні документи, що стосувались господарських відносин позивача із ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав», ТОВ «Сталь Енергопром», ТОВ «Івамар Трейд», ТОВ «Біт Та Тек».
Стосовно господарської діяльності ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" у період, що перевірявся, колегія суддів зазначає наступне.
Так, протягом перевіряємого періоду податковим органом було встановлено, що позивач мав взаємовідносини із ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав», ТОВ «Сталь Енергопром», ТОВ «Івамар Трейд», ТОВ «Біт Та Тек».
31.07.2017 року між позивачем та ТОВ «Івамар Трейд» укладено договір поставки, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності, асортимент, вартість якого погоджується сторонами у листах-замовленнях, що є невід'ємними частинами договору.
На підтвердження виконання договору позивачем надано видаткові накладні: № 1198 від 16.08.2017 р. на загальну суму 272000 грн., в т.ч. ПДВ - 45333,33 грн.; № 1197 від 16.08.2017 р. на загальну суму 408000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 68000,00 грн.; № 1195 від 16.08.2017 р. на загальну суму 61999,20 грн., в т.ч. ПДВ - 10333,20 грн.; № 1194 від 16.08.2017 р. на загальну суму 64999,20 грн., в т.ч. ПДВ - 10833,33 грн.; № 1196 від 16.08.2017 р. на загальну суму 298989,60 грн., в т.ч. ПДВ - 49831,60 грн. (а.с. 80-84).
У ході судового розгляду встановлено наявність вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 31.05.2018 р. по справі № 761/11940/18, яким визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України та встановлено обставини непричетності до діяльності ТОВ “Івамар Трейд” ОСОБА_1
Зазначеним вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 на початку червня 2017 року, перебуваючи у м. Києві поблизу станції метро Лук'янівська познайомився з невстановленою слідством особою, який запропонував йому зареєструвати на своє ім'я підприємство, на що він погодився. Не маючи наміру здійснювати господарську діяльність підприємства, зазначену у статутних документах ТОВ «Івамар Трейд», а також не маючи засобів для ведення господарської діяльності, усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього керівника та власника вказаного підприємства, усвідомлюючи, що вказане підприємство придбавається ним для здійснення незаконної діяльності невстановленими досудовим розслідуванням особами, ОСОБА_1 погодився на таку пропозицію та надав відомості невстановленій досудовим розслідуванням особі для створення документів для перереєстрації підприємства на своє ім'я.
Таким чином, ОСОБА_1 своїми умисними діями, які виразилися у пособництві фіктивному підприємництву, тобто сприянні у придбанні суб'єкта підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності шляхом надання засобів та усунення перешкод, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а тому господарські операції з ТОВ "Івамар Трейд" не можуть бути легалізовані навіть у разі формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.
Колегія суддів зазначає, що підписані від імені посадових осіб фіктивного підприємства документи не можуть бути підставою для формування платниками податків своїх даних податкового обліку за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність надання послуг та поставки товарів; за відсутності інших достатніх та належних доказів, які б підтверджували реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких задекларовано податковий кредит та валові витрати за спірними господарськими операціями, самі по собі податкові накладні не підтверджують право платника на їх формування.
Таким чином, колегія суддів вказує, що у даному випадку ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" взяло на себе ризик негативних наслідків у вигляді неможливості застосування податкової вигоди на підставі документів від спірних контрагентів, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Нездійснення заходів з перевірки правоздатності контрагента є ризиком самого платника, а тому саме на нього покладаються негативні наслідки неналежної організації своєї господарської діяльності, зокрема у вигляді непідтвердження права на формування у податковому обліку податкового кредиту.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року по справі № 804/7585/17, від 21.05.2019 року по справі № 810/2264/17 (№ К/9901/49208/18).
З огляду на викладене, господарські операції між позивачем та ТОВ “ІвамарТрейд”, не підтверджують фактичний рух активів, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неправомірність податкових повідомлень-рішень в цій частині.
Також, на підставі договору поставки № 01/09 від 01.09.2017 року позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ «Біт Та Тек».
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій надано видаткові накладні: №280 від 21.09.2017р. на загальну суму 271036,00 грн., в т.ч. ПДВ - 45172,67 грн.; №279 від 20.09.2017р. на загальну суму 258642,00 грн., в т.ч. ПДВ - 43107,00 грн.; №278 від 20.09.2017р. на загальну суму 263874,00 грн., в т.ч. ПДВ - 43979,00 грн.; №277 від 19.09.2017р. на загальну суму 275000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 45833,33 грн.; №266 від 19.09.2017р. на загальну суму 225000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 37500,00 грн.; №267 від 19.09.2017р. на загальну суму 121445,00 грн., в т.ч. ПДВ - 20240,83 грн.; №276 від 19.09.2017р. на загальну суму 295600,00 грн., в т.ч. ПДВ - 49266,67 грн.; №265 від 18.09.2017р. на загальну суму 196000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 32666,67 грн.; №270 від 18.09.2017р. на загальну суму 255200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 42533,33 грн.; №264 від 18.09.2017р. на загальну суму 255200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 42533,33 грн.; №271 від 18.09.2017р. на загальну суму 196000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 32666,67 грн.; №272 від 18.09.2017р. на загальну суму 225000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 37500,00 грн.; №273 від 18.09.2017р. на загальну суму 128945,00 грн., в т.ч. ПДВ - 21490,83 грн.; №274 від 18.09.2017р. на загальну суму 286348,00 грн., в т.ч. ПДВ - 47724,67 грн.; №275 від 18.09.2017р. на загальну суму 269500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 44916,67 грн.; №262 від 16.09.2017р. на загальну суму 232855,00 грн., в т.ч. ПДВ - 38809,17 грн.; №263 від 16.09.2017р. на загальну суму 269500,00 грн., в т.ч. ПДВ - 44916,67 грн.; №268 від 16.09.2017р. на загальну суму 232855,00 грн., в т.ч. ПДВ - 38809,17 грн.; №269 від 16.09.2017р. на загальну суму 232000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 38666,67 грн. (а.с. 88-105).
Втім, колегія суддів зазначає, що ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду позивачем не надано наступні первинні документи щодо господарських операцій із ТОВ «Біт Та Тек»: платіжні доручення на підтвердження здійснення оплати придбаного товару, товарно-транспортні накладні та документи щодо навантажувально-розвантажувальних робіт, що підтверджують безпосереднє транспортування товару.
Посилання позивача на те, що умовами договору поставки обов'язок щодо по складанню та наданню товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, рахунків покладався на контрагента ТОВ «Біт Та Тек», а для позивача визначальним був факт саме отримання товару, не позбавляє позивача обов'язку ведення обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до ч. 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, зареєстровані в Міністерстві юстиції Україні 20.02.1998 за № 128/2568, встановлено, що комплектом юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, є транспортна документація, а єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку шляхом їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, є товарно-транспортна накладна, яка відноситься до первинних документів, на основі яких ведеться бухгалтерський облік.
Відповідно до розділу 11 «Правила оформлення документів на перевезення» зазначених правил встановлено, що товарно-транспортна виписується у кількості не менше чотирьох екземплярів, другий екземпляр якої в обов'язковому порядку передається вантажоодержувачу.
Враховуючи однозначну необхідність застосування облікового документа при здійсненні вантажних перевезень, використання товарно-транспортної накладної є обов'язковим. Відсутність чи неправильне оформлення товарно-транспортних накладних має наслідком, відповідно, відсутність документального підтвердження господарської операції та наявність помилок у відображені результатів господарської операції в обліку (як бухгалтерському, так і податковому).
Факт отримання товару підлягає встановленню в судовому процесі, як юридичний факт, з яким закон пов'язує виникнення права платника податку на включення вартості придбаного товару до складу валових витрат, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
Відсутність у позивача документів на підтвердження транспортування товару та довіреностей та інших документів, які підтверджують транспортування товару їх прийняття та зберігання, здійснення розрахунків з контрагентом спростовують факт передачі товару.
Додатково колегія суддів звертає увагу, що з огляду на обсяг товару (гранвітсів, щебінь), що придбавався ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" у ТОВ ««Біт Та Тек» відповідно до зазначених вище видаткових накладних (а.с. 88-105), а саме одноразово у кількості від 186,838 т. до 615,833 т., послуги з його перевезення/переміщення об'єктивно мають бути обов'язковими.
Однак, відомостей щодо останніх позивачем не надається, відповідні первинні документі відсутні.
Зазначені обставини свідчать про безпідставність формування податкового кредиту за вказаними операціями.
Також, 24.04.2017 року між позивачем та ТОВ «Охоронна фірма «Вовкодав» укладено договір поставки № 24/4, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у встановлений цим договором строк мінеральний порошок неактивований у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і своєчасно сплатити за нього передбачену цим договором грошову суму.
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором надані видаткові накладні: №РН-0430/02 від 30.04.2017р. на загальну суму 48025,20 грн., в т.ч. ПДВ - 8004,20 грн.; №РН-0429/03 від 29.04.2017р. на загальну суму 65066,40 грн., в т.ч. ПДВ - 10844,40 грн.; №РН-0428/10 від 28.04.2017р. на загальну суму 49574,40 грн., в т.ч. ПДВ - 8262,40 грн.; №РН-0427/05 від 27.04.2017р. на загальну суму 52672,80 грн., в т.ч. ПДВ - 8778,80 грн.; №РН-0426/02 від 26.04.2017р. на загальну суму 49574,40 грн., в т.ч. ПДВ - 8262,40 грн.; №РН-0425/02 від 25.04.2017р. на загальну суму 46476,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7746,00 грн. (а.с. 49, 51, 53, 55, 57, 59).
Транспортування придбаного товару було здійснено на підставі наступних товарно-транспортних накладних: № 1 від 30.04.2017 року, № 1 від 29.04.2017 року, № 1 від 28.04.2017 року, № 1 від 27.04.2017 року, № 1 від 26.04.2017 року, № 1 від 25.04.2017 року (а.с. 50, 52, 54, 56, 58, 60); за договором про надання послуг №Б/038-4 від 03.04.2017 року, укладеним з ПП «Будгарант-7» (а.с.50, 52, 54, 56, 58, 60, 218-219).
Оплату за поставлений товар підтверджено платіжним дорученням №244 від 12.06.2017 року.
Крім того, на підставі договору поставки № ДГ-0414/2 від 14.04.2017 року позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ «Сталь Енергопром».
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій надано видаткові накладні: №РН-0425/05 від 25.04.2017р. на загальну суму 48025,20 грн., в т.ч. ПДВ - 8004,20 грн.; №РН-0424/03 від 24.04.2017р. на загальну суму 46476,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7746,00 грн.; №РН-0421/07 від 21.04.2017р. на загальну суму 43377,60 грн., в т.ч. ПДВ - 7229,60 грн.; №РН-0420/05 від 20.04.2017р. на загальну суму 44926,80 грн., в т.ч. ПДВ - 7487,80 грн.; №РН-0419/05 від 19.04.2017р. на загальну суму 49574,40 грн., в т.ч. ПДВ - 8262,40 грн.; №РН-0418/16 від 18.04.2017р. на загальну суму 46476,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7746,00 грн. (а.с. 63, 65, 67, 69, 71, 73).
Транспортування придбаного товару було здійснено на підставі наступних товарно-транспортних накладних: № 1 від 25.04.2017 року, № 1 від 24.04.2017 року, № 1 від 21.04.2017 року, № 1 від 20.04.2017 року, № 1 від 19.04.2017 року, № 1 від 18.04.2017 року (а.с. 64, 66, 68, 70, 72, 74); за договором про надання послуг №Б/038-4 від 03.04.2017 року, укладеним з ПП «Будгарант-7» (а.с. 64, 66, 68, 70, 72, 74, 218-219).
Оплату за поставлений товар підтверджено платіжним дорученням №245 від 12.06.2017 року (а.с. 217).
Стосовно здійснення позивачем транспортування придбаного у зазначених контрагентів товару колегія суддів зазначає наступне.
Так, на підтвердження таких дій позивачем надано договір № Б/038-4 від 03.04.2017 року, за умовами якого ПП «Будгарант-7» (виконавець) зобов'язується у порядку та на умовах даного договору виконати послуги по перевезенню вантажу, а ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" (замовник) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти на оплати надані послуги.
При цьому, п. 3.2 визначений обов'язок замовника прийняти надані послуги та підписати акти здачі-приймання. Пунктом 4.2. передбачено, що акт здачі-приймання наданих послуг готує виконавець один раз на два місяці, попередньо погодивши його з представником, і передає для підписання замовнику. Замовник підписує акт здачі-приймання наданих послуг.
У той же час, обґрунтовуючи подальше зберігання придбаного товару позивач надає договір оренди № 92 від 01.04.2017 року, укладений із КП «Полтавська міська шляхова-експлуатаційна дільниця» Полтавської міської ради.
Умовами зазначеного договору - п. 4.2.1, визначено, що орендодавець зобов'язаний передати орендарю об'єкт оренди по акту приймання-передачі майна, який є додатком до даного договору.
З цього приводу, колегія суддів вказує, що визначених умовами зазначених вище договорів № Б/038-4 від 03.04.2017 року та № 92 від 01.04.2017 року обов'язкових актів здачі-приймання наданих послуг/приймання-передачі майна позивачем ні під час проведення перевірки, ні у ході судового розгляду не надано.
Наявність виключно договору оренди чи надання послуг колегією суддів не розцінюється як належне підтвердження обставин транспортування/зберігання позивачем придбаного у контрагентів товару, оскільки саме по собі укладення договору фактично є зафіксованим наміром сторін на здійснення певних дій, що матимуть певні правові наслідки.
При цьому, юридичним наслідком для податкового обліку підприємства є саме фактичний рух активів, що підтверджується відповідною первинною документацією.
Таким чином, факти перевезення придбаного товару та наявності у позивача місця його зберігання не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
Крім того, за інформацією позивача при здійсненні перевезення товар отримувався водієм, втім доказів видачі такій особі відповідної довіреності та отримання товарно-матеріальних цінностей не надано.
Також, ані у ході проведення перевірки, ані під час судового розгляду справи позивачем не було надано доказів стосовно відображення в бухгалтерському обліку підприємства зазначених вище господарських операцій, а також документів, що підтверджують прийняття товарів, відсутні дані щодо оприбуткування придбаного товару на підприємстві позивача, відомості складського обліку, а також первинні документи щодо подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності.
З урахуванням викладеного, дослідженими документами податкового обліку не було встановлено реального змісту господарських операцій, що дають право на формування податкового кредиту.
Крім того, досліджуючи сукупність обставин, за яких позивачем здійснювалась господарська діяльність у період, що перевірявся, із ТОВ “Охоронна фірма “Вовкодав”, ТОВ “Сталь Енергопром”, ТОВ “Івамар Трейд”, ТОВ “Біт Та Тек”, колегія суддів вказує на наявність податкової інформації стосовно зазначених контрагентів, а саме фахівцями Маріупольської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області складено податкову інформацію від 20.10.2017 року № 9068/7/05-99-46-03 щодо ТОВ "Біт Та Тек», якою встановлено відсутність основних фондів, складських приміщень, фахівцями ГУ ДФС у Донецькій області складено узагальнену податкову інформацію щодо ТОВ “Сталь Енергопром” від 20.06.2017 року № 22983/7/05-19-12-01/41054986, якою зафіксовано придбання товарів відмінних від тих, які було реалізовано позивачу, неможливість встановити місцезнаходження, відповідно до пояснень ОСОБА_2 , що є засновником ТОВ “Охоронна фірма “Вовкодав”, остання заперечує участь у діяльності зазначеної юридичної особи.
Таким чином, висновки відповідача про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України ґрунтуються на вимогах законодавства України, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 04.06.2019 року по справі № 2а-3581/10/0970.
Стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 23.08.2018 року № 00001091412, відповідно до якого застосовані штрафні санкції на суму 510 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
За приписами п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Згідно із п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
Згідно п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Отже, обов'язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці органами державної податкової служби.
Пунктом 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.
Аналіз вищенаведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що нормами Податкового кодексу України передбачено фінансову відповідальність платників податку за неподання, або несвоєчасне подання до контролюючого органу документів при здійсненні податкового контролю.
Враховуючи, що під час проведення перевірки фахівцем контролюючого органу встановлено порушення ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" положень п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, а саме незабезпечення зберігання документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, колегія суддів вважає обґрунтованим застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн., оскільки положеннями п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України передбачено відповідальність, зокрема, за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів.
При цьому, дії платника податків щодо повідомлення контролюючого органу про втрату, пошкодження або дострокове знищення документів, зазначених в пунктах 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України, не звільняють його від відповідальності, а лише дають можливість з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу, протягом 90 календарних днів відновити втрачені документи.
На підставі викладеного колегія суддів доходить висновку щодо правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 23.08.2018 року № 00001091412.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вищенаведеного не врахував, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області - задовольнити.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2019 по справі № 520/11897/18 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного підприємства "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді Г.Є. Бершов В.В. Катунов
Постанова складена в повному обсязі 13.11.19.