13 листопада 2019 р.Справа № 624/1/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Калитки О. М. , Старосуда М.І. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспектора роти №3 БУПП №2 в м.Кривий Ріг Департаменту патрульної поліції рядовий поліції Гарай Ігоря Миколайовича на рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 12.03.2018 року, головуючий суддя І інстанції: Куст Н.М., смт. Кегичівка, Кегичівський район, Харківська область, по справі № 624/1/18
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора роти №3 БУПП №2 в м.Кривий Ріг Департаменту патрульної поліції рядового поліції Гарай Ігоря Миколайовича третя особа Управління патрульної поліції у м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до інспектора роти №3 БУПП №2 в м. Кривий Ріг ДПП рядового поліції Гарай Ігоря Михайловича, третя особа- Управління патрульної поліції у м. Кривому Розі Департаменту патрульної поліції в якому просив суд:
- постанову інспектора роти №3 БУПП №2 в м. Кривий Ріг ДПП рядового поліції Гарай І.М. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР №035503 від 15 грудня 2017 року у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.132-1 КУпАП скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Рішенням Кегичівського районного суду Харківської області від 12.03.2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Постанову інспектора роти №3 БУПП №2 в м. Кривий Ріг ДПП рядового поліції Гарай Ігоря Михайловича про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БР №035503 від 15 грудня 2017 року у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст.132-1 КУпАП скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 12.03.2018 року скасувати прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що факт вчиненого позивачем правопорушення підтверджується відеозаписом на бодікамеру, з якого слідує, що ширина екскаватора, який перевозив позивач, становить 3 м. 20 см., що підтверджується поясненнями машиніста екскаватора гр. ОСОБА_2 та замірами за допомогою вимірювальної лінійки.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 15 грудня 2017 року інспектор роти № 3 батальйону №2 УПП у м. Кривий Ріг ДПП, рядовий поліції Гарай І.М. виніс постанову серії БР №035503 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн., у зв'язку з тим, що 15 грудня 2017 року, о 12 год. 40 хв. у м. Кривий Ріг, Інгулецький район, вул. Каткова, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом DAF FTS 95 XF державний номерний знак НОМЕР_1 , перевозив вантаж ширина якого перевищувала габарити та становила 3,25 м, без отримання відповідного дозволу, чим порушив п.п.22.5 ПДР України. Правопорушення зафіксовано на бодікамеру АЕ00188.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваної постанови.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом оскарження в даній справі є постанова про вчинення адміністративного правопорушення, що передбачене ст. 132-1 КУпАП, яке полягало у перевезенні позивачем вантажу ширина якого перевищувала габарити та становила 3,25 м. без отримання відповідного дозволу.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Суд апеляційної інстанції перевіривши оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України приходить до висновку, що прийнято воно незаконно, виходячи з наступного.
Згідно постанови серії БР №035503, 15 грудня 2017 року, о 12 год. 40 хв. у м. Кривий Ріг, Інгулецький район, вул. Каткова, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом DAF FTS 95 XF державний номерний знак НОМЕР_1 , перевозив вантаж ширина якого перевищувала габарити та становила 3,25 м, без отримання відповідного дозволу, чим порушив п.п.22.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 132-1 КУпАП у зв'язку з чим на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
Відповідно до ст. 132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п.22.5 ПДР України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
З аналізу наведених приписів КУпАП та ПДР України слідує, що відповідальність за ст. 132-1 КУпАП настає у разі перевезення небезпечного вантажу коли хоч один з його габаритів перевищує за шириною 2,6 м.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу наведеної норми слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Такими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП є, зокрема, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також інші документи.
Перевіряючи обгрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.132-1 колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1.10 ПДР України габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.
Наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.12.2013 №1007/1207 затверджено Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування (далі Порядок №1007/1207).
Відповідно до п. 3 Порядку №1007/1207 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.
Згідно з пп. 1 п. 4 Порядку №1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до пп. 4-5 п.4 Порядку №1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю.
Відповідно до п.2.4.-2 ПДР України у разі виявлення під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових та/або габаритних параметрів установленим нормам і правилам рух такого транспортного засобу та/або причепу забороняється до отримання в установленому порядку дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, про що складається відповідний акт.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 р. №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі Порядок №879).
Цей Порядок визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.
Відповідно до пп.3 п.2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. N 1306 (Офіційний вісник України, 2001 р., N 41, ст. 1852). При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Пунктом 3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Пунктом 6 Порядку №879 визначено, що габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Відповідно до п. 18 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Згідно з п. 20 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
З аналізу наведених приписів Правил дорожнього руху, Порядку №1007/1207 та Порядку №879 слідує, що габаритно-ваговий контроль вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції виключно в пунктах габаритно-вагового контролю, за результатами якого водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення, а про перевищення нормативних габаритних параметрів вантажу складається акт.
Отже, колегія суддів зазначає, що разі перевезення небезпечного вантажу коли хоч один з його габаритів перевищує за шириною 2,6 м., то такий вантаж підлягає перевірці на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів шляхом проведення габаритно-вагового контролю.
Доказів проведення габаритно-вагового контролю вантажу, який перевозив позивач, у порядку встановленому законодавством, відповідачем не надано.
Оскаржувана постанова також не містить посилань на будь-які докази, на підставі яких відповідач дійшов висновку про вчинення позивачем правопорушення у сфері дорожнього руху.
Матеріали адміністративної справи містять відеозапис з нагрудної камери поліцейського на якому зафіксовано перевезення позивачем вантажу.
Проте, доказів проведення вимірювання в ході якого встановлено перевищення хоч одного з габаритів вантажу за шириною 2,6 м. відеоматеріал не містить.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не надано доказів в підтвердження обґрунтованості та правомірності прийняття постанови про притягнення позивача до відповідальності за ст. 132-1 КУпАП.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на підтвердження факту порушення позивачем п. 22.5 ПДР України з огляду на наявність усних пояснень машиніста екскаватора гр. ОСОБА_2 , згідно яких габаритні розмірі вантажу за шириною становили 3,25 м. та замірів вимірювальної лінійки колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки належними доказами такі обставини відповідачем не підтверджено.
Враховуючи недоведеність відповідачем порушення позивачем п. 22.5 ПДР України колегія суддів дійшла висновку, що постанова серії БР №035503 від 15 грудня 2017 року про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи незаконність оскаржуваної постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн, то за приписами ч.3 ст.286 КАС України справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Інспектора роти №3 БУПП №2 в м.Кривий Ріг Департаменту патрульної поліції рядового поліції Гарай Ігоря Миколайовича залишити без задоволення.
Рішення Кегичівського районного суду Харківської області від 12.03.2018 року по справі № 624/1/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Калитка М.І. Старосуд