13 листопада 2019 р. Справа № 520/4808/19
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бершова Г.Є.,
суддів: Катунова В.В., Ральченка І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 року по справі № 520/4808/19 (головуючий 1 інстанції Тітов О.М.) за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, Головного управління Державної казначейської служби України у м.Києві про визнання протиправною відмову та стягнення суми,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:
- визнати протиправною відмову Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області у складанні подання про повернення з бюджету виконавчого збору;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму 34885,27 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 року позов задоволено.
Визнано протиправною відмову Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного Територіального управління юстиції у Харківській області у складанні подання про повернення з бюджету виконавчого збору.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму 34885 (тридцять чотири тисячі вісімсот вісімдесят п'ять гривень) грн. 27 коп.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного Територіального управління юстиції у Харківській області (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 58, код ЄДРПОУ 41430678) судовий збір у розмірі 1536 (одна тисяча п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
13.09.2019 року від представника позивачки - адвоката Бикової О.Ю., через канцелярію суду надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення по справі, в якій вона просить суд прийняти додаткове рішення по справі № 520/4808/19, яким стягнути з Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14700 грн.
В обґрунтування заяви зазначає, що відповідачем вчинено та не усунено бездіяльність, яка стала підставою для звернення з позовом, та підставі частини 1 статті 139 КАС України та ч. 7 ст. 139 КАС України просить суд стягнути з відповідача 1 судові витрати на професійну правничу допомогу понесені позивачем.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 року відмовлено в задоволенні заяви представника позивачки про постановлення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на правову допомогу.
Позивач не погодився із таким рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу про відмову у постановленні додаткового судового рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що особі, на користь якої винесене судове рішення, компенсуються з іншої сторони понесені нею судові витрати у справедливому і повному розмірі, є належним засобом реалізації конституційного права особи на судовий захист.
Відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
До позовної заяви представником позивачки додано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат по справі за зверненням ОСОБА_1 від 23.04.2019 року, який складав 7968,40 грн. Інших доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частина 7 статті 139 КАС України вказує, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи рішення суду було прийнято 09 вересня 2019 року, а заява з доказами про понесення судових витрат подана 13.09.2019 року тобто протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Також, в позовній заяві представник позивача просить стягнути понесені судові витрати з відповідачів.
Окрім того, представником позивача разом із позовною заявою подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (а.с. 30), який можна вважати заявою, зробленою стороною до закінчення судових дебатів, як того вимагає ч.7 статті 139 КАС України.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні заяви представника позивача про постановлення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на правову допомогу, виходив з того, що у рішенні від 09.09.2019 року вирішив питання щодо розподілу судових витрат, які полягали у сплаті судового збору та не вирішував питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки останні не підтверджені належними доказами та сторони не зробили відповідних заяв до закінчення судових дебатів.
Колегія суддів зазначає, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 року не було розглянуто питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а тому висновок суду про відмову у задоволенні заяви є помилковим, оскільки, за наявності підстав, вказана заява не була розглянута по суті та не було прийнято рішення за результатами її розгляду.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви, дійшов помилкових висновків.
Щодо розподілу судових витрат, а саме стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 14700 гривень колегія суддів зазначає, що дане питання має бути вирішено за правилами ст.ст.132, 134, 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».
У відповідності до п.1 ч.3 ст.132 КАСУ до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищенаведені норми закону, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 року по справі №826/9047/16, де зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
На підтвердження понесених витрат представником позивача надані до суду: адвокатська угода, акт прийому-передачі від 09.09.2019 року, касовий чек №РН-2-09 від 13.09.2019 року на суму 14700 грн.
Відповідно до наданого акту від 09.09.2019р. представником позивача виконані роботи:
1) аналіз судової практики, вивчення документів (витрачено 1 год./1000 грн.);
2) складання адміністративного позову (4 аркуші/3200 грн.);
3) формування позову з додатками, подання до канцелярії суду (0,5 години/500 грн.);
4) складання уточненого позову з урахуванням ухвали суду про усунення недоліків (включено до вартості позову);
5) складання клопотання про вирішення питання щодо провадження (включено до вартості 1 судодня);
6) участь в судових засіданнях 01.07.2019, 17.07.2019, 29.07.2019, 09.09.2019 (10000 грн.)
7) судове засідання 14.08.2019 року проведено за відсутності сторони позивача (до розрахунку на оплату не включено);
Усього розмір сплаченої винагороди, як зазначено адвокатом, станом на 09.09.2019р. склав 14700 грн.
Дослідивши подані адвокатом документи щодо підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем, перевіривши на відповідність критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів встановила, що обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу на виконання робіт та за якими критеріями та обсягом наданої допомоги адвокатом встановлено неспівмірність розміру гонорару (14700 грн.) наданих останнім послуг.
Колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Так, у справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі “Ботацці проти Італії” (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії” зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Враховуючи викладене, проаналізувавши розрахунок та надані докази на підтвердження здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової (правничої) допомоги, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, витрачений адвокатом час колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспіврозмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а тому наявні підстави для зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що заява щодо розподілу судових витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню в сумі 7000 грн., тому що заявлена сума на складання адміністративного позову (4 аркуші/3200 грн.), та сума за участь в судових засіданнях 01.07.2019, 17.07.2019, 29.07.2019, 09.09.2019 (10000 грн.), є завищеними і неспіврозмірним зі складністю справи.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 року по справі № 520/4808/19 - скасувати
Прийняти нову постанову.
Заяву представника позивачки про розподіл судових витрат на правову допомогу - задовольнити частково.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного Територіального управління юстиції у Харківській області (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 58, код ЄДРПОУ 41430678) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7000 (сім тисяч) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Г.Є. Бершов
Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко