14 листопада 2019 р.Справа № 520/8528/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Зеленського В.В. ,
за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., м. Харків, повний текст складено 01.10.19 року по справі № 520/8528/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про зобов'язання вчинити певні дії,
27.09.2019 року представником ОСОБА_1 подано до Харківського окружного адміністративного суду клопотання, в порядку ст. 382 КАС України, про зобов'язання відповідача подати у 15-денний строк до суду звіт про виконання судового рішення від 08.11.2018 року по справі №520/8528/18, оскільки відповідач ігнорує його виконання: пенсійним органом не перераховано та не виплачено позивачу з 01.01.2018 року по 01.03.2019 року пенсію у розмірі 83% грошового забезпечення та компенсацію втрати частини доходу.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року клопотання представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по адміністративній справі № 520/8528/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд першої інстанції необґрунтовано, за відсутності жодних доказів, а лише спираючись на свою ду мку, відмовив позивачу в задоволенні вказаної заяви.
Заявник вважає, що не виконуючи рішення від 08.11.2018 року по справі №520/8528/18, відповідачем порушено вимоги ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України.
Просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 року повністю або частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у 15-ти денний строк звіт до суду першої інстанції про виконання судового рішення, а суд першої інстанції за наслідками розгляду звіту прийняти письмове рішення, де за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту, суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу погоджується з ухвалою суду першої інстанції, вважає її законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу - безпідставною, у зв'язку з чим просить її залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 року - без змін.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання, призначеного на 14.11.2019 року, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 83 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення та у зменшенні розміру пенсії з надбавками ОСОБА_1 за рахунок виплати лише 50 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року з 01.01.2018 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію у розмірі 83 % грошового забезпечення з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 з 01.01.2018, здійснити виплату ОСОБА_1 суми недоплаченої частини основного розміру пенсії з 01.01.2018 р.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року по справі № 520/8528/18, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2019 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 83 % грошового забезпечення до 70 % грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 з 01.01.2018 року пенсію у розмірі 83 % грошового забезпечення.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У зв'язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку вищезазначеного рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року по справі № 520/8528/18, ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з заявою, в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, про зобов'язання відповідача подати у 15-денний строк до суду звіт про виконання вказаного судового рішення.
Залишаючи без задоволення клопотання представника ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для її задоволення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією й законами України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити на те, що Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).
Колегія суддів зауважує на те, що накладення штрафу є заходом, який повинен застосовуватись до порушника, коли всі можливі способи впливу на його поведінку у спірних правовідносинах були застосовані, і порушник, незважаючи на вказане, продовжує ухилення від виконання судового рішення.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч.8 ст.382 КАС України).
Згідно з частиною 6 ст. 246 КАС України, у разі необхідності в резолютивній частині рішення вказується, зокрема, порядок і строк виконання рішення. При цьому, слід зазначити, що порядок виконання судових рішень в адміністративних справах регламентовано ст. 372 КАС України, відповідно до якої спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому рішенні. При цьому, визначення порядку виконання рішень не є тотожним поняттю встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ст. 382 КАС України не містить жодних застережень стосовно неможливості суду встановлювати судовий контроль після ухвалення рішення у справі.
В свою чергу, з аналізу норм статті 382 КАС України слідує, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд. Таким чином, процесуальні дії, визначені ст. 382 КАС України, є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Вказана позиція підтверджена висновками Верховного Суду, викладеними в додатковій постанові від 31.07.2018 року у справі № 235/7638/16-а.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звертав увагу, що правові норми КАС України, які регламентують порядок судового контролю, мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача.
В ході розгляду справи встановлено, що рішення суду першої інстанції, яке ухвалено на користь позивача, набрало законної сили 01.03.2019 року.
Водночас, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням вказаного судового рішення, позивачем не було надано жодного доказу щодо не виконання з боку відповідача судового рішення.
В самому тексті заяви позивачем вказано про те, що на день подання вказаної заяви відповідач, на виконання рішення суду, не вчинив будь-яких дій.
Однак, будь-яких доказів звернення позивача до відповідача з питань виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року по справі № 520/8528/18 в період з часу набрання законної сили вказаним рішенням до моменту звернення з заявою про встановлення судового контролю позивачем не надано, як і не надано доказів ухилення відповідача від виконання рішення суду.
Окрім того, з комп'ютерної програми суду "ДСС" судом першої інстанції встановлено, що 14.05.2019 року представником позивача отримано виконавчі листи від 08.11.2018 року по справі № 520/8528/18.
Вказаний факт позивачем та його представником не спростований.
Враховуючи те, що позивач отримав виконавчі листи, рішення суду у цій справі може бути виконане у примусовому порядку на підставі положень Закону України “Про виконавче провадження”.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про зобов'язання відповідача подати у 15-денний строк до суду звіт про виконання судового рішення від 08.11.2018 року по справі №520/8528/18.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 зводиться в цілому до протиправності дій відповідача щодо невиконання рішення суду, проте, колегія суддів наголошує на тому, що в даному випадку підстав для застосування саме ст. 382 КАС України немає.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції підтверджує, що ухвала суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2019 року по справі № 520/8528/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді І.С. Чалий В.В. Зеленський