13 листопада 2019 року справа №200/5572/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Сіваченка І.В., Геращенка І.В., секретаря судового засідання - Тішевського В.В., за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Кудлаєнко В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 р. (повний текст рішення складено 26 липня 2019 року у м. Слов'янськ) у справі № 200/5572/19-а (головуючий І інстанції суддя Троянова О.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці в Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області про накладення штрафу № ДЦ 602/560/АВ/П/ТД-ФС від 14.03.2019 року,
Позивач 22.04.2019 року звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення на нього штрафу № ДЦ 602/560/АВ/П/3П-ФС від 14 березня 2019 року; вирішити питання судових витрат (а.с. 5-10).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року у справі № 200/5572/19-а позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано постанову заступника начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області № ДЦ602/560/АВ/П/ТД-ФС від 14.03.2019 року про накладення штрафу в розмірі 125190,00 грн.
Вирішено питання судових витрат (а.с. 164-171).
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що наявність трудових відносин з одними роботодавцем не може виключати можливість вступу у трудові відносини з іншим роботодавцем у той самий період часу.
Разом з тим, факт здійснення ОСОБА_3 реалізації тютюнових виробів в інтересах ОСОБА_4 Слабій підтверджено належним та допустимим доказом, а саме: поясненнями свідка ОСОБА_5 та відеозаписом закупівлі вказаного товару.
Аналіз наданих доказів та відеоматеріалів за наслідками інспектування у сукупності дає підстави вважати, що ОСОБА_3 здійснювала трудові функції продавця з відома ФОП Слабій в місці здійснення підприємницької діяльності ФОП Слабій щодо товарів, які належать ФОП Слабій.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач погоджувався з доводами мотивувальної частини судового рішення.
Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач ОСОБА_2 зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця 01.10.2012 року за № 22710000000006772, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за № 2733607590 (а.с. 106-108).
12.02.2019 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області видано направлення на проведення інспекційного відвідування суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_2 відповідно до наказу від 12.02.2019 р. № 304 за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою для здійснення інспекційного відвідування, окрім наказу, зазначено п.п.6 п.5 Порядку здійснення Державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 р.№ 295. Направлення отримано ОСОБА_2 особисто 26.02.2019 р., підтверджено повідомленням про вручення (а.с. 75-76).
За змістом листа-ознайомлення позивач ознайомився з правами, які мають інспектори праці під час відвідування, дата якого вказана 21.02.2019 року. (а.с. 74).
22 лютого 2019 року за результатами інспекційного відвідування за період з 21.02.2019 13:55 по 22.02.2019 року 15:45 відповідачем складено акт № ДЦ 602/560/АВ про виявлене порушення норм ч.1 ст. 21, ч. 3 ст. 24 КЗпП, а саме: працівник ОСОБА_6 була допущена ФОП ОСОБА_2 до роботи без укладання трудового договору (а.с. 12, 17).
Із тексту зазначеного акту вбачається, що на момент інспекційного відвідування на об'єкті, де здійснює діяльність ФОП ОСОБА_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , магазин «Марго-2», трудові функції виконував 1 робітник ( ОСОБА_7 ) за трудовим договором та ще один робітник ОСОБА_6 , яка виконувала трудові функції продавця без укладання трудового договору. Засобами відеотехніки зафіксовано, що ОСОБА_6 здійснювала продаж тютюнових виробів та продуктів харчування (отримувала від покупців грошові кошти, брала товар з полиць та передавала покупцям). Під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 було надано трудові договори між ним та працівниками ОСОБА_8 та ОСОБА_7
25.02.2019 року відповідачем направлено два примірники акту позивачу рекомендованим листом, які отримано 26.02.2019 року позивачем особисто.
04.03.2019 року відповідачем складено акт про відмову від підпису № ДЦ 602/560/АВ-ВП (а.с. 77).
04.03.2019 року Головним управління Держпраці у Донецькій області сформовано повідомлення № 04.3-11-8/1964-19 про розгляд справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_2 (а.с. 78).
14.03.2019 року заступником начальника Головного управління Держпраці у Донецькій області, за наслідками розгляду акта інспекційного відвідування від 22.02.2019 року № ДЦ 602/560/АВ ФОП ОСОБА_2 , з урахуванням вказаних порушень, на підставі абз. 8, абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, вирішено накласти на ФОП ОСОБА_2 штраф у розмірі 125 190,00 грн., про що складено відповідний протокол за № 04-13-12/104 (а.с. 79-80).
14 березня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Донецькій області було прийнято постанову № ДЦ602/560/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 у розмірі 125 190,00 грн. (а.с. 31-33).
Не погодившись з прийнятою постановою про накладення штрафу від 14.03.2019 року № ДЦ602/560/АВ/П/ТД-ФС, Слабій ОСОБА_9 звернувся до суду з позовною заявою.
Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача щодо прийняття постанови від 14.03.2019 року № ДЦ602/560/АВ/П/ТД-ФС про накладення на позивача штрафу у розмірі 125 190 грн.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України “Про охорону праці” від 14.10.1992 року № 2694-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Унормуванням частини першої статті 38 цього Закону державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері ядерної та радіаційної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Згідно до вимог частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.
Пунктом 1 "Положення про Державну службу України з питань праці", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96, встановлено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Абзацом першим пункту 7 вказаного Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Згідно з абзацами 1 та 3 пункту 1 "Положення про Головне управління Держпраці у Донецькій області", затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 04 лютого 2016 року № 8, Головне управління Держпраці у Донецькій області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Підпунктом 15 пункту 4 вказаного Положення та підпунктом 15 пункту 4 "Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 року № 340, передбачено, що Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) зокрема за додержанням законодавства з охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.
Приписами статті 1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V визначено, що заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
Державний контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, що визначено п. 2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295, який діяв на час інспекційного відвідування).
Згідно з підпунктами третім та четвертим п. 5 Порядку № 295, інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.
Про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі.
Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.
Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:
1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;
2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;
3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;
4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;
5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;
6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;
7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.
Вимога інспектора праці про надання об'єктом відвідування для ознайомлення документів та/або їх копій чи витягів з документів, пояснень, доступу до приміщень, організації робочого місця, внесена в межах повноважень, є обов'язковою для виконання (п.п. 8-12 Порядку № 295).
Під час проведення інспекційного відвідування об'єкт відвідування має право:
1) перевіряти в інспектора праці наявність службового посвідчення;
2) не допускати до проведення інспекційного відвідування у разі: відсутності службового посвідчення; якщо на офіційному веб-сайті Держпраці відсутні рішення Мінсоцполітики про форми службового посвідчення інспектора праці, акта, довідки, припису, вимоги, перелік питань, що підлягають інспектуванню; якщо строк проведення інспекційного відвідування перевищує строки, визначені пунктом 10 цього Порядку (п. 14 Порядку № 295).
За приписами пунктів 16, 17 та 18 Порядку №295 у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування: перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.
Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об'єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об'єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.
У разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об'єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється. Нормами п. 19 Порядку зазначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складають акт, і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Пунктом 20 Порядку визначено, що акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акту залишається в об'єкта відвідування.
Пункт 21 Порядку передбачає, що у разі, якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Форма акту інспекційного відвідування затверджена наказом Міністерства соціальної політики України 18.08.2017 №1338. Форма акту містить зміст положення п.21 Порядку щодо строків подання зауважень до акту (не пізніше трьох робочих днів з дати його підписання), а також вказівку на те, що зауваження подаються окремо.
Пункт 27 Порядку вказує, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
При проведенні відповідачем інспекційного відвідування позивача ним вказано на порушення позивачем вимог законодавства про працю - ч.1 ст. 21, ч.3 ст. 24 КЗпП, а саме: допущення позивачем до роботи працівника без укладення трудового договору.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та діям відповідача, суд також зазначає, що відповідно до статті 43 Конституції України Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно - технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частинами першою та третьою статті 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стаття 21 КЗпП України, визначає, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до частини першої статті 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
За вимогами статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Частиною першою статті 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України унормовано, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Приписами абзацу восьмого частини другої статті 265 КЗпП України встановлено: юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками. Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Судом встановлено, що за результатами інспекційного відвідування вказано на порушення: ч. 1 ст. 21 КЗпП України та ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а саме: допуск працівника ОСОБА_6 до роботи без укладання трудового договору.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що трудовий договір може бути укладений тільки з одним роботодавцем і за визначенням трудового законодавця у працівника може бути тільки одне основне місце роботи. Додатково працівник може працювати за сумісництвом, суміщенням, за цивільно-правовою угодою. Оскільки відповідач так і не встановив, що позивач є тією особою, що повинна оформити трудовий договір з ОСОБА_6 , то всі інші твердження є тільки припущеннями і не можуть бути покладені в основу судового рішення для відмови у задоволенні позовних вимог.
Під час проведення інспекційного відвідування інспекторами праці відповідача проведено контрольну закупку. Інспекція проводилась із застосуванням засобів відео фіксації, під час якої продавець ОСОБА_6 провела реалізацію тютюнових виробів. Господарську діяльність з реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснює ФОП ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що підприємці ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_10 здійснюють свою господарську діяльність в одному приміщенні, в магазині «Марго-2», за адресою АДРЕСА_2 . Чітке розмежування торговельних зон в магазині відсутнє.
На відеозапису, який здійснювався відповідачем під час інспекційного відвідування демонструється, що ОСОБА_6 надано усні пояснення, згідно яких з'ясовано, що вона знаходиться на стажуванні у ФОП ОСОБА_2 , а стажування проводить Разіна І ОСОБА_11 А., яка офіційно працевлаштована у ФОП ОСОБА_2 . Разом з тим, ОСОБА_6 надає пояснення невпевнено, вказуючи, що проходить стажування лише другий день.
В матеріалах справи містяться пояснювальні від ОСОБА_7 , ФОП Слабій, ОСОБА_3 , які надані останніми під час інспекційного відвідування.
В пояснювальній від 21.02.2019 р., ОСОБА_7 зазначила, що працює у ОСОБА_2 з листопада 2018 р. (а.с. 103)
Так, в своїй пояснювальній від 21.02.2019 р., ФОП ОСОБА_2 зазначив, що займається реалізацією алкогольних та тютюнових виробів за адресою АДРЕСА_3 магазин « АДРЕСА_4 », здійснює реалізацію офіційно працевлаштована особа - ОСОБА_7 , про інших працівників цьому магазині йому невідомо (а.с. 104).
В пояснювальній, з датою 20.02.2019 р., ОСОБА_6 вказала, що проходить стажування у ОСОБА_12 з 18.02.2019 р. навчання проводить ОСОБА_7 , в повноваження входить реалізація продуктів. Від підпису відмовилась (а.с. 105).
ОСОБА_6 була направлена на професійне навчання Покровським міським центром зайнятості до ФОП ОСОБА_13 (а.с. 112).
25.02.2019 р. між Покровським міським центром зайнятості та ОСОБА_10 укладено договір про професійне навчання безробітного у роботодавця за № 052719022500001 (а.с. 113-119).
На виконання зазначеного договору ОСОБА_10 прийняті накази № 1, № 2 від 26.02.2019 р. про організацію стажування (а.с. 109-110).
В матеріалах справи міститься цивільно-правовий договір № 1 від 18.02.2019 року, укладений між ФОП ОСОБА_10 та ОСОБА_3 про виконання обов'язків продавця на період з 18.02.2019 по 22.02.2019 року на робочому місці, яке вказується (погоджується) з підприємцем, що її замовляв; має визначену тривалість і вимагає присутності працівників; передбачає надання “всього необхідного для виконання робіт” стороною, що замовляє роботи, працівники (виконавці) не організовують самостійно процес надання послуг (виконання робіт). (а.с. 44-46).
Акт приймання-передачі виконаних робіт від 22.02.2019 року свідчить, що на виконання зазначеного договору ОСОБА_6 передала, а ФОП ОСОБА_10 прийняла роботи з продажу товарів (продовольчих) на суму 1530 грн. (а.с. 43).
Суд апеляційної інстанції враховує ту обставину, що під час інспекційного відвідування відповідачем не встановлено, на робочому місці якого з підприємців знаходилась ОСОБА_6 . З наданого відеозапису вбачається, що ОСОБА_3 , стоїть за прилавком, у робочій формі продавця, зафіксовано, що під час контрольної закупки ОСОБА_6 реалізовувала тютюнові вироби інспектору праці ОСОБА_14
Відповідачем не надано належних доказів, що прилавок, за яким знаходилась продавець ОСОБА_6 , належить саме ФОП ОСОБА_2 .
Суд зазначає, що доказів реалізації товару (чеків), а тим більше через банківський пристрій-термінал ФОП Слабій, відповідачем не надано. Товар інспектором праці не повернуто, грошові кошти списані з власної картки, витягу з банківського рахунку. Відомостей щодо списання певної суми на користь ФОП Слабій під час проведення перевірки суду також не надано.
В суді першої інстанції були допитані свідки. Так, згідно показань, опитаного в якості свідка інспектора праці ОСОБА_14 , продавцем ОСОБА_6 здійснювалась реалізація тютюнових виробів, що, на думку свідка, є фактом здійснення трудових обов'язків на користь ФОП ОСОБА_2 та допуску працівника ОСОБА_6 до роботи без укладення трудових відносин.
Під час допиту свідка ОСОБА_6 , остання пояснила, що проходила стажування, проте не знала у кого саме. З дошки оголошень в магазині вона дізналась про власника магазину «Марго-2» ФОП ОСОБА_2 та вирішила, що перебуває на стажуванні у даного підприємця. Керівником стажування свідок назвала ФОП ОСОБА_10 та місцем проходження стажування - відділ продовольчих товарів. Під час інспекційного відвідування вона пояснила, що помилково вказала керівником стажування ФОП ОСОБА_2 Додатково свідок ОСОБА_6 пояснила, що під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_10 була присутня на об'єкті перевірки. Зазначала про відсутність підписаного цивільно-правового договору з ФОП ОСОБА_2 .
Таким чином, з матеріалів справи не вбачається факту встановлення допущення позивачем до роботи ОСОБА_6 без належного оформлення трудових відносин. В матеріалах справи відсутні докази виникнення між позивачем та цією особою трудових відносин. Зокрема, доказів підпорядкування вказаної особи ФОП ОСОБА_2 , контроль з його боку за його роботою, дотримання особою правил трудового розпорядку, отримання заробітної плати, що могло би свідчити про наявність між позивачем та вказаною особою трудових відносин.
Водночас представником відповідача вказано на те, що працівниками ГУ Держпраці у Донецькій області складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування №Д Ц 603/337/НД/АВ від 21.02.2019 року, оскільки під час спроби проведення інспекційного відвідування за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_10 була відсутня, за номером телефону, вказаного у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців, ніхто не відповідав (а.с. 39-42).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що посадовими особами здійснено перевірку дотримання суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_2 законодавства з питань праці з порушенням вимог до такої перевірки. Висновки працівників відповідача є упередженими, оскільки не ґрунтуються на беззаперечних доказах. Суд же при вирішенні спору не може керуватися припущеннями зацікавлених в кінцевому результаті працівників Держпраці.
За приписами ст.ст. 24, 265 КЗпП України відповідальність роботодавця наступає тільки у разі фактичного допуску працівника до роботи без укладення трудового договору.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності порушень позивачем вимог ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України.
З урахуванням зазначеного, постанова про накладення штрафу уповноваженими особами від 14.03.2019 року № ДЦ602/560/АВ/П/ТД-ФСв частині накладення штрафу на позивача за неоформлення трудових відносин із однією особою, у розмірі 125190,00 грн. є безпідставною, оскільки прийнята без дослідження усіх обставин, що мали суттєве значення для правильного вирішення справи, тому законно скасована судом 1 інстанції.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що, приймаючи спірну постанову він діяв правомірно.
З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 205, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 р. - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 р. у справі № 200/5572/19-а - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 14 листопада 2019 року.
Головуючий суддя Г.М. Міронова
Судді І.В. Геращенко
І.В. Сіваченко