ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
14 листопада 2019 року № 640/15192/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовом 1.Органу самоорганізації населення Вуличний комітет «Воздвиженка»
у Подільському районі міста Києва,
2. ОСОБА_1 ,
3. ОСОБА_2 ,
4. ОСОБА_3
до 1. Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу
Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),
2. Державної архітектурно-будівельної інспекції України,
треті особи, які не 1. Київське учбово-виробниче підприємство № 3 (УВП-3)
заявляють самостійних Українського товариства сліпих (УТОС),
вимог на предмет спору 2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостицький 2»,
про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмеження забудови земельної ділянки, визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт, -
Орган самоорганізації населення Вуличний комітет «Воздвиженка» у Подільському районі міста Києва (далі - Вуличний комітет «Воздвиженка»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (далі по тексту - позивачі) звернулися до суду з адміністративним позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач 1, Департамент містобудування та архітектури КМДА), Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - відповідач 2, ДАБІ України, Держархбудінспекція), з вимогами про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 №12624 /0 /018-1/009-12 від 25 вересня 2012 року; визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт від 05 квітня 2019 року №ІУ 113190951307, виданий ДАБІ України.
Позов обґрунтовано тим, що рішенням Київської міської ради №419-20/1829 від 15 липня 2004 року затверджено проект відведення земельної ділянки для будівництва житлового комплексу на АДРЕСА_1 та передано у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,57 га для будівництва житлового комплексу Київському учбово-виробничому підприємству №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС).
У березні 2005 року між Київською міською радою та УВП-3 УТОС було укладено договір оренди земельної ділянки з цільовим призначенням - для будівництва житлового комплексу.
На підставі рішення Київської міської ради від 15 липня 2004 року №419-20/1829, від 13 грудня 2007 року №1439/4272 та від 06 жовтня 2011 року №341/6557 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 09 липня 2012 року видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом.
Як замовник будівництва, УВП-3 УТОС звернувся до уповноваженого органу містобудування та архітектури із заявою та документами для отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. Такі умови було надано 25 вересня 2012 року за №12624/0/18-1/009-12, проте, надалі зазначені умови були скасовані рішенням головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту ДАБІ у м. Києві від 22 травня 2018 року.
Посилаючись на те, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження забудови від 25 вересня 2012 року не відповідають намірам забудови земельної ділянки, положенням містобудівної документації на місцевому рівні, тому є протиправними та порушують права та інтереси позивачів, а дозвіл на виконання будівельних робіт від 05 квітня 2019 року, виданий на підставі незаконних містобудівних умов та обмежень забудови від 25 вересня 2012 року, у зв'язку з чим також є протиправним, позивачі звертаються до суду з даним адміністративним позовом та просять його задовольнити.
Стосовно права позивачів на звернення до суду суд зазначає наступне.
Вуличний комітет «Воздвиженка» є органом самоорганізації населення, який утворений відповідно до положень Закону України «Про органи самоорганізації населення та діє у статусі юридичної особи на підставі Положення органу самоорганізації населення «Вуличний комітет «Воздвиженка» у Подільському районі міста Києва.
Органи самоорганізації населення є за своєю правовою природою представницькими органами, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення завдань, що визначені законодавством (частина друга статті 2 Закону України «Про органи самоорганізації населення»).
За пунктом 1.4 розділу 1 Положення органу самоорганізації населення «Вуличний комітет «Воздвиженка» основними завданнями та напрямами діяльності органу самоорганізації населення «Вуличний комітет «Воздвиженка» є: створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення, в межах Конституції і законів України; задоволення соціальних, культурних, побутових, житлово-комунальних та інших потреб жителів мікрорайону, шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг; участь у реалізації програм соціально-економічного та культурного розвитку, інших місцевих програм, прийнятих Київрадою, що стосуються відповідної території мікрорайону.
Відповідно до пункту 8.1 розділу 8 Положення органу самоорганізації населення «Вуличний комітет «Воздвиженка» наділений наступними повноваженнями: представляти інтереси жителів мікрорайону в органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях будь-якої форми власності незалежно від їх організаційно-правової форми, підпорядкування та галузевої приналежності; сприяти додержанню Конституції та законів України тощо.
На виконання вищевказаних завдань позивач 1 наділений повноваженнями щодо звернення до суду, з усіма правами та обов'язками, зокрема, щодо актів, рішень (наказів) юридичних осіб, що порушують права і законні інтереси жителів мікрорайону, що проживають на території діяльності органу самоорганізації населення «Вуличний комітет «Воздвиженка», у порядку, передбаченому чинним законодавством України, що узгоджується з правом кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, гарантованим статтею 55 Конституції України, та у зв'язку з чим орган самоорганізації населення «Вуличний комітет «Воздвиженка» є належним позивачем у справі.
Стосовно інших позивачів суд зазначає, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звертаючись до Окружного адміністративного суду міста Києва реалізують своє право, передбачене статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2019 року, залишеної без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року, у справі №640/13796/19 задоволено частково заяву осіб, що можуть отримати статус позивачів у справі, а саме Вуличного комітету «Воздвиженка», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову, зупинено дію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 від 25 вересня 2012 року №12624/0/018/-1/009-12, прийнятих Головним управлінням містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зупинено дію дозволу на виконання будівельних робіт від 05 квітня 2019 року №ІУ113190951307, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України (Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві).
Надалі ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2019 року відкрито провадження у даній справі №640/15192/19, визначено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Київське учбово-виробниче підприємство №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостицький 2», запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву та усі наявні докази, а третім особам - пояснення щодо позову.
Від відповідача 1 - Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відзиву на позовну заяву не надходило.
Від відповідача 2 - Держархбудінспекції 16 вересня 2019 року надійшов відзив на позовну заяву, у якому стверджується, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки від 25 вересня 2012 року та дозвіл на виконання будівельних робіт від 05 квітня 2019 року є законними, видавалися у межах повноважень відповідача. Водночас, після проведеної позапланової перевірки Головного управління містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з'ясувалося, що відповідно до намірів забудови згідно проектної документації планується будівництво житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом, тоді як відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року №370/1804 (чинної містобудівної документації) за функціональним призначенням земельних ділянок - призначені для будівництва, є територією громадських будівель та споруд. За висновками позапланової перевірки наміри забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 не відповідають положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні, чим порушено абз. 2 частини шостої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абз. 2 пунктів 2,4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року №109, що є на думку відповідача, підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень. У задоволенні адміністративного позову відповідач просив відмовити.
Ухвалою Окружного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року задоволено заяву представника третіх осіб про продовження процесуальних строків для подання пояснень на позовну заяву.
Від представника позивачів - адвоката Дубовського П.В. 24 вересня 2019 року та від Держархбудінспекції 27 вересня 2019 року надійшли відповіді на відзив відповідача 2.
Від представника третіх осіб - адвоката Скока В.С. 07 жовтня 2019 року надійшли пояснення на позовну заяву, у яких зазначається, що позивачі не обґрунтували належним чином свого права на звернення до суду з даним предметом позову, а крім того, що оскаржувані містобудівні умови та обмеження цілком відповідають вимогам чинного законодавства та цілям забудови, видані з дотриманням передбаченої процедури, тому скасуванню не підлягають, оскільки у такому випадку права третіх осіб, які жодних законодавчих норм не порушували, будуть суттєво обмежені. У задоволенні позову представник третіх осіб у справі просив відмовити повністю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - адвоката Скока Володимира Сергійовича, про зупинення провадження у справі.
Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.
Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 липня 2014 року №294, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 червня 2017 року №408, затверджено Положення про Держархбудінспекцію (далі - Положення №294), відповідно до пункту 1 якого ДАБІ України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
Згідно з пунктом 3 Положення №294 основним завданням Держархбудінспекції є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме: здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності, під час провадження ними містобудівної діяльності.
Механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року №466 (далі - Порядок №466).
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти днів з дня реєстрації заяви.
Для отримання дозволу подається заява та документи, визначені частиною третьою статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Як вбачається з наявних у справі матеріалів, рішенням Київської міської ради №419-20/1829 від 15 липня 2004 року затверджено проект відведення земельної ділянки для будівництва житлового комплексу на АДРЕСА_1 та передано у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,57 га для будівництва житлового комплексу Київському учбово-виробничому підприємству №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС).
Зазначена земельна ділянка сформована з трьох складових частин: площею 0,007 га - за рахунок земель міської забудови; площею 0,29 га - за рахунок земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 12 травня 1964 року №598 УТОС; площею 0,21 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.
Між Київською міською радою та УВП-3 УТОС 23 березня 2005 року укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер: 8000000000:85:381:0029) з цільовим призначенням - для будівництва житлового комплексу. Договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що свідчить запис у книзі записів державної реєстрації договорів від 27 квітня 2005 року №85-6-00197.
На підставі рішення Київської міської ради від 15 липня 2004 року №419-20/1829, від 13 грудня 2007 року №1439/4272 та від 06 жовтня 2011 року №341/6557 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 09 липня 2012 року видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою на АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом.
Як замовник будівництва за адресою: АДРЕСА_1, УВП-3 УТОС звернувся до уповноваженого органу містобудування та архітектури із заявою та документами для отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.
Такі умови було надано Головним управлінням містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 25 вересня 2012 року за №12624/0/18-1/009-12 для будівництва житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 .
У подальшому Головне управління містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) реорганізовано у Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідно до рішення Київської міської ради від 15 березня 2012 року №198/7535.
Відповідно до наказу Держархбудінспекції від 21 травня 2018 року №607 на підставі довідки про результати проведення документальної перевірки від 17 травня 2018 року та направлення від 21 травня 2018 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Департаментом містобудування та архітектури КМДА.
За висновками Держархбудінспекції встановлено, що відповідно до намірів забудови планується будівництво житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом. При цьому земельна ділянка площею 5691 кв.м. відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09 липня 2012 року №03-9-00064 має цільове призначення - для будівництва житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом.
Відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року №370/1804 (чинної містобудівної документації), функціональне призначення зазначених земельних ділянок для будівництва - територія громадських будівель та споруд.
Як встановлено судом, під час розгляду іншої адміністративної справи №640/3205/19 за позовом Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих до головного інспектора будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю уповноваженого органу з питань архітектури та містобудування Департаменту ДАБІ у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2019 року задоволено заяву Київського учбово-виробничого підприємства №3 Українського товариства сліпих (УТОС) про забезпечення позову та зупинено дію зазначеного рішення головного інспектора від 22 травня 2018 року.
Отже, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 №12624/0/018-1/009-12 від 25 вересня 2012 року, які складають частину предмету розгляду даної адміністративної справи №640/15192/19, залишаються чинними.
Оцінюючи оскаржувані містобудівні умови та обмеження на предмет їх відповідності чинному законодавству, суд виходить з положень частини четвертої статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якими встановлено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Відповідно до статті 19 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент видачі державного акту, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх
повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою (стаття 20 Земельного кодексу України).
Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.
Згідно зі статтею 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва.
Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Відповідно до підпункту 7 пункту а) частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність.
Як вбачається з інформації з Державного земельного кадастру та Державного акту серії ЯЯ №9385933, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування земельною ділянкою, розташованою на АДРЕСА_1 (кадастровий номер 8000000000:85:381:0029), остання має цільове призначення - 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.
Із зазначеного вище суд приходить до висновку, що земельна ділянка на АДРЕСА_1 знаходиться у постійному користуванні Київського учбово-виробничого підприємства №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС), відноситься до категорії земель - землі житлової та громадської забудови, а наміри забудови зазначеної земельної ділянки - будівництво житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом відповідають вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. При цьому користувачем повністю дотримано послідовність оформлення документації щодо права постійного користування земельною ділянкою, отримано відповідні документи та відповідним чином їх зареєстровано.
У свою чергу відповідачами також дотримано процедуру надання та оформлення земельної ділянки у постійне користування третій особі, видано державний акт на право користування земельною ділянкою, визначено її цільове призначення та відповідність намірів забудови такому призначенню.
Враховуючи встановлене, посилання позивачів на порушення органом містобудування та архітектури вимог абз.2 частини шостої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та абз.2 пункту 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва на житлово-комунального господарства України від 07 липня 2011 року №109 (в редакції на момент видачі містобудівних умов) під час видачі Містобудівних умов через невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є недоведеними та безпідставними.
Окрім того, суд враховує, що поняття та склад земель історико-культурного призначення визначаються положеннями статті 53 Земельного кодексу України та статті 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
Згідно з приписами частини першої статті 150 Земельного кодексу України землі історико-культурного призначення відносяться до особливо цінних земель. Порядок їх використання визначається Земельним кодексом України, Законом України «Про охорону культурної спадщини», постановами Кабінету Міністрів України та нормативно-правовими актами органів місцевої влади та самоврядування.
За приписами статті 96 Земельного кодексу України на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому при значенню.
Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться на землях історико-культурного призначення, відведення яких під будівництво передбачене у виключних випадках. Зазначена земельна ділянка належить до території захисту традиційного характеру середовища та об'єктів культурної спадщини: територія державного історико-культурного заповідника «Стародавній Київ», археологічна, охоронна зона, зона охоронюваного ландшафту, територія ландшафтної пам'ятки «Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпро» (згідно з рішеннями виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10 жовтня 1988 року №976, 16 липня 1979 року №920, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року №979). Окрім того, земельна ділянка знаходиться у межах пам'ятки археології місцевого значення «Культурний шар Копирева кінця, ХІ-ХІІ ст..» (пункт 5 Розділу «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки» №12624/0/18-1-1/009-12, витяг з містобудівного кадастру м. Києва).
Отже, чинним законодавством визначено, що у межах історичної охоронної зони дозволено будівництво у виключних випадках.
Суд вважає за доцільне зазначити також, що у пункті 12 Розділу «Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки» оскаржуваних містобудівних вимог та обмежень від 25 вересня 2012 року зазначено, що проектна документація має бути узгоджена з органами, уповноваженими у сфері охорони культурної спадщини, Інститутом археології НАН України, Українським товариством охорони пам'яток історії і культури (УТОПІК).
Отже, Київське учбово-виробниче підприємство № 3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) на виконання вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» та пункту 12 Містобудівних умов та обмежень, окрім всього іншого, зобов'язано було узгодити проектну документацію з органами охорони культурної спадщини, а також отримати у цих органах відповідний дозвіл.
Спеціально уповноваженим органом, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини, музейної справи, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також у сфері кінематографії, відновлення та збереження національної пам'яті, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин, є Міністерство культури України (Мінкультури), яке у своїй діяльності керується Положенням про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року №495 та відповідно до покладених на нього завдань серед іншого видає дозволи на проведення робіт на пам'ятках національного значення, їх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць; проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт у межах території, на якій розташовані архітектурні пам'ятки, та в зонах їх охорони, на охоронюваній археологічній території, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою.
Як вбачається з наданих до матеріалів справи документів, листом від 12 жовтня 2018 року №994/10-2/61-18 Міністерство культури України повідомило Київське учбово-виробниче підприємство № 3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС) про погодження проектної документації об'єкта «Будівництво житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 », а також про необхідність отримання дозволу на проведення земляних робіт у встановленому порядку в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Такий дозвіл надано Міністерством культури України 05 листопада 2018 року за №22-070/18з. Даний дозвіл надано на проведення земляних робіт з метою виконання робіт з облаштування допоміжної супровідної інфраструктури об'єкта: «Будівництво житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1», з терміном виконання до 31 грудня 2018 року. Також у дозволі зазначено, що земляні роботи проводяться відповідно до проектної документації, розробленої та погодженої в установленому порядку, у тому числі Міністерством культури України від 12 жовтня 2018 року за №994/10-2/61-18.
Надалі Міністерством культури України надано аналогічний дозвіл №22-020/19з від 04 лютого 2019 року з терміном виконання до 31 грудня 2019 року.
Отже, з наведеного вбачається, що будівництво житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 здійснюється у томі числі з відома та на підставі дозволів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, яким є Міністерство культури України.
Також, у позові позивачі зазначають, що пунктом 12 Містобудівних умов №12624/0/18-1-1/009-12 передбачена необхідність узгодження проектної документації не тільки з органами, уповноваженими у сфері охорони культурної спадщини, але й з Інститутом археології НАН України, Українським товариством охорони пам'яток історії та культури (УТОПІК). При цьому позивачі стверджують, що немає жодних доказів погодження проектної документації на будівництво по АДРЕСА_1 з Інститутом археології НАН України та Українським товариством охорони пам'яток історії та культури (УТОПІК).
Проте, матеріали справи свідчать про те, що листом від 02 грудня 2016 року №375 Українське товариство охорони пам'яток історії та культури (УТОПІК) повідомило про розгляд та погодження проекту Будівництво житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 «Будівництво житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 », у підтвердження чого надано протокол Ради Київської міської організації Українського товариства охорони пам'яток історії та культури №7 від 02 грудня 2016 року.
Також, Інститутом археології НАН України надано довідку-погодження №125/01-15-842 від 23 жовтня 2018 року, з якої вбачається, що Інститу археології НАН України у межах своєї компетенції не заперечує проти початку циклу земляних та будівельних робіт по земельній ділянці «Будівництво житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1» за умови проведення археологічних досліджень згідно з договором 121-А-18 від 22 жовтня 2018 року.
Окрім того, 19 грудня 2018 року Інститутом археології НАН України надано довідку-погодження №125/01-15-1037, згідно якої повідомлено, що Інститут археології НАН України згідно з договором 121-А-18 від 22 жовтня 2018 року закінчив археологічні дослідження по земельній ділянці «Будівництво житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1». Археологічних об'єктів та/або археологічного культурного шару, об'єктів культурної спадщини, які підлягають консервації або музеєфікації на місці та подальшому використанню, не виявлено, тому Інститут археології НАН України в межах своєї компетенції не заперечує проти продовження земляних та будівельних робіт по зазначеній ділянці.
Отже, суду доведено, що вимоги пункту 12 Містобудівних умов №12624/0/18-1-1/009-12 в частині необхідності погодження проектної документації з Інститутом археології НАН України та Українським товариством охорони пам'яток історії та культури (УТОПІК) виконано належним чином.
Також, у позові позивачі посилаються на те, що діяльність, пов'язана з будівництвом житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1 , належить до такої, що підлягає оцінці впливу на довкілля, при цьому зазначаючи,що порушень приписи абз.3 пункту 10 частини третьої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля».
У цьому зв'язку суд зазначає, що згідно частини першої, четвертої, шостої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» здійснення оцінки впливу на довкілля є обов'язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.
Забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.
Забороняється провадження господарської діяльності, експлуатація об'єктів, інші втручання в природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, якщо не забезпечено в повному обсязі додержання екологічних умов, передбачених у висновку з оцінки впливу на довкілля, рішенні про провадження планованої діяльності та проектах будівництва, розширення, перепрофілювання, ліквідації (демонтажу) об'єктів, інших втручань у природне середовище і ландшафти, у тому числі видобування корисних копалин, використання техногенних родовищ корисних копалин, а також змін у цій діяльності або подовження строків її провадження.
Із змісту абз.3 пункту 10 частини третьої статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» вбачається, що друга категорія видів планової діяльності та об'єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довкілля, включає будівництво житлових кварталів (комплексів багатоквартирних житлових будинків) та торговельних чи розважальних комплексів поза межами населених пунктів на площі 1,5 гектара і більше або в межах населених пунктів, якщо не передбачено їх підключення до централізованого водопостачання та/або водовідведення; будівництво кінотеатрів з більш ніж 6 екранами; будівництво (облаштування) автостоянок на площі не менш як 1 гектар і більш як на 100 паркомісць.
Посилаючись на зазначену норму Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», позивачі не визначає окремого, передбаченого нею критерію, який на їхню думку вказує на необхідність здійснення оцінки впливу на довкілля у процесі прийняття рішення про провадження відповідної діяльності. Як вже встановлено судом вище, діяльність третіх осіб пов'язана з будівництвом житлового будинку з об'єктами соціально-культурного призначення та підземним паркінгом по АДРЕСА_1, і не підпадає під діяльність, визначену частинами другою, третьою статті 3 Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», тому, на переконання суду, не підлягає оцінці впливу на довкілля.
В частині аргументів позивачів щодо порушення приписів ДБН щодо щільності забудови, суд зазначає, що згідно наданих суду документів загальна кількість запроектованих квартир по об'єкту забудови за адресою: АДРЕСА_1 становить 175 квартир, що відповідає (та є навіть меншим) містобудівним умовам та обмеженням забудови земельної ділянки.
Максимально допустима щільність населення (для житлової забудови) згідно містобудівних умов та обмежень - 400-500 люд./га. Площа ділянки для будівництва складає 0,5691 га, отже, на даній території повинно проживати не більше 266 осіб. Мінімальна розрахункова площа ділянки для окремого житлового будинку згідно пункту 3.8 примітки 1 ДБН 360-92** складає 3 192 кв.м, що менше за площу земельної ділянки, на якій здійснюється будівництво.
Проектом будівництва передбачена наступна забезпеченість жителів в залежності від типу квартири: для однокімнатних квартир - 40 кв.м на людину плюс 10,5 кв.м. на сім'ю, для двокімнатних квартир - 45 кв.м на людину плюс 10,5 кв.м. на сім'ю, для трикімнатних квартир - 55 кв.м на людину плюс 10,5 кв.м. на сім'ю.
Отже, при загальній кількості квартир 175 штук та коефіцієнтах заселення квартир загальна чисельність мешканців становить 266 осіб, як і передбачено містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки.
Суд вбачає за доцільне також зазначити, що позивачами у достатньому обсязі та переконливо не наведено у чому ж саме полягає порушення їхніх прав, яким чином оскаржувані у даній справі акти порушують свободи та інтереси громади.
Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) рішення:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Розглянувши позовні вимоги на предмет дотримання відповідачами положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 №12624/0/018-1/009-12 від 25 вересня 2012 року та дозволу на виконання будівельних робіт від 05 квітня 2019 року №ІУ 113190951307, суд приходить до висновку, що відповідачі діяли у межах процедур, визначених чинним законодавством, обґрунтовано, з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішень, пропорційно, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дії).
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У даній справі позивачами не обґрунтовано у достатній мірі позовні вимоги та не підкріплено належними та достатніми доказами протиправності оскаржуваних рішень, спростовані твердження відповідачів, тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Оскільки поданню даного адміністративного позову передувала заява про забезпечення позову та судом вживалися такі заходи відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2019 року, залишеної без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року (у справі №640/13796/19), а також виходячи з того, що підстави для задоволення даного адміністративного позову відсутні, то вжиті заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких відшкодуванню підлягають судові витрати сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень при задоволенні позову.
Позивачі не є суб'єктами владних повноважень та звертаючись до суду із позовом сплатили судовий збір, а саме: Орган самоорганізації населення Вуличний комітет «Воздвиженка» у Подільському районі міста Києва - 3 842,00 грн., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - по 1 536,80 грн. кожен. Проте, зазначені суми з урахуванням того, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимоги у повному обсязі, не підлягають відшкодуванню позивачам.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову Органу самоорганізації населення Вуличний комітет «Воздвиженка» у Подільському районі міста Києва, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Державної архітектурно-будівельної інспекції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Київське учбово-виробниче підприємство №3 (УВП-3) Українського товариства сліпих (УТОС), Товариство з обмеженою відповідальністю «Мостицький 2», про визнання протиправними та скасування містобудівних умов та обмеження забудови земельної ділянки, визнання протиправним та скасування дозволу на виконання будівельних робіт - відмовити повністю.
Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2019 року у справі №640/13796/19 за заявою Вуличного комітету «Воздвиженка», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач: Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) , адреса: 01001, м. Київ, вулиця Хрещатик, 32, ІПН 26345558, тел. +380442782404 .
Відповідач: Державна архітектурно-будівельна інспекція України, адреса: 01133, м. Київ, бул. Л.Українки, будинок 26, код ЄДРПОУ 37471912, тел. +0444285777 .
Суддя В.І. Келеберда