ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
13 листопада 2019 року № 640/13253/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до треті особиДепартаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, Київська міська державна адміністрація
провизнання протиправним та скасування рішення від 27.03.2019р., зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі по тексту - відповідач), за участі третіх осіб, що не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації та Київської міської державної адміністрації про:
- визнання протиправним та скасування рішення Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 27.03.2019р. про відмову позивачу у встановленні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої групи;
- зобов'язання відповідача вчинити дії щодо видачі позивачу посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи першої групи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 26.04.1986р. по 07.12.1993р. постійно проживав в зоні посиленого радіоекологічного контролю, яке віднесено до ІV категорії. 26 лютого 2019 року позивач звернувся із заявою до відповідача через Центр надання адміністративних послуг Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про видачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, однак, рішенням, яке оформлено протоколом Комісії від 27.03.2019р. №2, відмовлено позивачу у видачі посвідчення та визначення статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи.
Ухвалою суду від 24 липня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
06 серпня 2019 року Управлінням праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації подано до суду письмові пояснення з приводу заявлених позовних вимог, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, оскільки в законодавство України вносились зміни, відповідно до яких зона посиленого радіоекологічного контролю виключено із зон радіоактивного забруднення територій.
14 серпня 2019 року Київською міською державною адміністрацією подані письмові пояснення, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечує повністю, оскільки в законодавство України вносились зміни, відповідно до яких зона посиленого радіоекологічного контролю виключено із зон радіоактивного забруднення територій.
14 серпня 2019 року відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує повністю з підстав правомірності відмови позивачу у встановленні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої групи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_1 з 26.04.1986р. по 07.12.1993р. проживав в зоні посиленого радіологічного контролю ІV категорії, згідно постанови КМУ №106 від 23.07.1991р., що підтверджується Довідкою Тульчинської міської ради Вінницької області від 15.10.2012р. №3222.
Відповідно до Довідки МСЕК від 20.04.2016р. серії АВ №0427860 , ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності загального захворювання.
Згідно Довідки МСЕК від 29.01.2019р. серії АВ №0968997 позивачу встановлено другу групу інвалідності, яка пов'язана з впливом аварії на ЧАЕС.
Відповідно до Експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 21.12.2018р. №1293, встановлено причинний зв'язок хвороби позивача, який пов'язаний з впливом аварії на ЧАЕС.
Крім того, згідно посвідчення серії НОМЕР_3 позивач є постраждалим від ЧАЕС (категорія 4) так, як проживав в зоні посиленого радіологічного контролю.
На підставі вказаних вище документів, ОСОБА_1 26.02.2019р. звернувся із заявою до відповідача через Центр надання адміністративних послуг Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про видачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії.
Листом від 11.04.2019р. №108/260-2582/33 Управління праці та соціального захисту населення Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації повідомило позивача про прийняття відповідачем рішення від 27.03.2019р. (протокол №2), яким вирішено, що підстав для встановлення йому статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 1 немає, оскільки він на даний час не проживає, не працює і не навчається у зоні посиленого радіологічного контролю.
Так, відповідно до Витягу з протоколу засідання Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.03.2019р. №2, вирішено, що підстав для визначення позивачу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 1 немає. У зв'язку з прийняттям Закону України від 28.12.2014р. №76-VІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України» статтю 2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» - виключено, водночас внесено зміни, зокрема до Закону України «Про правовий режим території що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно яких абзац п'ятий частини другої статті 2 виключено - із зон радіоактивного забруднення виключено зону посиленого радіоекологічного контролю. ОСОБА_1 на даний час не проживає, не працює і не навчається у зоні посиленого радіоекологічного контролю, пільгами (в тому числі встановлення причинного зв'язку захворювання із Чорнобильською катастрофою) не користується.
Вважаючи протиправним рішення та у зв'язку із цим про зобов'язання вчинити дії, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи дану справу, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Основні засади щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено Законом УРСР від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із змінами і доповненнями (далі - Закон № 796-XII).
Відповідно до статті 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Питання віднесення осіб до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи визначенні нормами статей 11, 14 вказаного Закону.
Так, за приписами пункту 4 частини 1 статті 11 Закону № 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Відповідно до пункту 1, 4 частини 1 статті 14 Закону № 796-XII інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1.
До четвертої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи відносяться особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Відповідно до частин 1-3 статті 65 Закону № 796-XII учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. При зміні категорії, а також у випадках, передбачених статтею 17 цього Закону, посвідчення підлягає заміні. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.
Правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи регулює Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 року № 51 із змінами і доповненнями (далі - Порядок № 51).
За визначенням, наведеним у Порядку № 51, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 51 Посвідчення видаються інвалідам із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Статтею 15 Закону № 796-XII передбачено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Положення статті 15 Закону № 796-XII кореспондуються з приписами пункту 10 Порядку № 51, відповідно до якого особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років посвідчення видаються на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 7).
Отже, особи, які станом на 1 січня 1993 року постійно проживали або працювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю понад чотири роки, визнаються потерпілими від Чорнобильської катастрофи та мають право на встановлення пільг і компенсацій, передбачених Законом № 796-XII.
Режим та правове визначення територій радіоактивного забруднення регулюється Законом України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Разом з тим, Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII абзац п'ятий частини другої (визначення зони посиленого радіоекологічного контролю) Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", який визначав зони посиленого радіоекологічного контролю, виключено.
Цим же Законом було виключено статтю 2 ("Визначення категорії зон радіоактивного забруднених територій") та статтею 23 ("Компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4") Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", вказані зміни до Закону вступили в силу з 01.01.2015р.
Разом з тим, судом встановлено, що позивач станом на час встановлення медико-соціальною експертною комісією причинного зв'язку його інвалідності з наслідками аварії на ЧАЕС вже мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4.
Водночас, суд зауважує, що відповідно до приписів статті 12 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" право на отримання статусу особи, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії - 1, пов'язане саме з фактом встановлення причинного зв'язку інвалідності з наслідками аварії на ЧАЕС.
Разом з цим, суд наголошує, що вказані зміни в законодавстві стосуються виключно питання правового режиму відповідної території, яка зазнала радіоактивного забруднення та не відносяться до інших питань, врегульованих законодавчими актами, зокрема, щодо визначення статусу та пільг осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
При цьому, суд звертає увагу, що жодних змін у правовому регулюванні статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не відбулось.
Так, з аналізу приписів вказаних нормативно-правових актів вбачається, що виключення законодавцем з 01.01.2015 з правового поля зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє особу статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки наявність такого статусу пов'язана, зокрема, з фактом постійного проживання або постійної роботи чи постійного навчання на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови проживання або роботи чи постійного навчання станом на 1 січня 1993 року у цій зоні не менше чотирьох років, у той час як зона посиленого радіоекологічного контролю існувала до 01.01.2015.
Так, 1 січня 2015 року набув чинності Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, яким ст. 2 Закону № 796-XII було виключено (підпункт 1 пункту 4). Виключено також абз. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", який визначав зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із зон радіоактивно забруднених територій.
Цим законом не передбачено, що раніше видані посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, є недійсними.
Позивач набув статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4 у 1994 році, тобто до 01.01.2015. Цей статус є безстроковий.
Виключення з 01.01.2015 зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє позивача статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки такий статус було набуто правомірно, а законні підстави для його припинення відсутні.
Суд звертає увагу, що Рішенням від 17.07.2018 № 6-р/2018 Конституцій Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII.
Конституційний Суд України звернув увагу на засадничий характер обов'язку держави щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та на необхідність виокремлення категорії громадян України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і потребують додаткових гарантій соціального захисту у зв'язку з надзвичайними масштабами вказаної катастрофи та її наслідків.
Встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов'язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов'язку
Скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов'язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України (п. 4 мотивувальної частини).
Рішенням від 17.07.2018 № 6-р/2018 Конституцій Суд України також визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема і підпункт 4 Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, яким у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виключено статтю 23, якою було передбачено компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4. Отже, право на компенсації та пільги постраждалих, віднесених до категорії 4, було підтверджено.
Визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій до ухвалення Закону № 76-VIII від 28 грудня 2014 року містилося у ст. 2 Закону № 796-XII. Відповідно до цієї статті до зон радіоактивного забруднення було віднесено такі зони: (1) зона відчуження, (2) зона безумовного (обов'язкового) відселення, (3) зона гарантованого добровільного відселення та (4) зона посиленого радіоекологічного контролю.
Аналогічне визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій містилося у ст. 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".
На підставі вище наведеного, суд приходить до висновку, що виключення з 01.01.2015 зони посиленого радіоекологічного контролю із переліку радіоактивно забруднених територій не позбавляє статусу потерпілого осіб, яким раніше, до 31.12.2014, було встановлено статус і видано посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи. Особа, якій видано безтермінове посвідчення громадянина, який постійно проживав на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4), для цілей застосування пункту 1 частини 1 статті 14 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII, вважається потерпілим від Чорнобильської катастрофи.
Отже, суд зазначає, що посвідчення позивача категорії 4 є чинним та зберігається за ним довічно, а тому на момент звернення із заявою про надання посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 позивач мав статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Враховуючи викладене та той факт, що позивачу встановлена ІІ група інвалідності (захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС), суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Аналогічна правова позиція викладена Верховний Судом в постанові від 20 березня 2019 року у справі №697/121/17 та постанові 23 жовтня 2019 року у справі №802/1243/17-а.
Таким чином, доводи позивача і надані ним докази, які не були спростовані відповідачем, відповідають вимогам законодавства і підтверджують на наявність законних підстав для отримання ним посвідчення та встановлення статусу особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Судові витрати розподілу не підлягають у зв'язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи від 27.03.2019р. про відмову ОСОБА_1 у встановленні статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої групи.
Зобов'язати Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (03165, м. Київ, проспект Комарова, 7, код ЄДРПОУ 37441694) вчинити дії щодо видачі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи першої групи.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Амельохін