Справа № 710/1287/19
Провадження № 2/710/539/19
14.11.2019 м. Шпола
Шполянський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Побережної Н.П.,
секретаря судового засідання Бараненко А.В.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, суд, -
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
04.10.2019 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 , на свою користь суму боргу 27000,00 грн. (двадцять сім тисяч гривень).
Свій позов позивач обґрунтовує тим, що 06.10.2016 позичив відповідачу 27000,00 гривень, за умови повернення зазначеної суми протягом року. На підтвердження виникнення зобов'язання по договору позики, відповідач власноруч написав розписку і отримав гроші. Однак відповідач не повернув кошти. Неодноразові звернення до відповідача про повернення суми боргу ніякого результату не дали. Позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія - вимога, з вимогою повернення суми коштів. На день відправлення позовної заяви до суду, відповіді від відповідача на претензію не отримав. Тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою судді Шполянського районного суду від 09.10.2019 року було відкрито провадження та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідач був належно повідомлений про розгляд справи, що підтверджується повідомленням по справі, однак, відзив до суду на позов не надав, про причини неподання суду відзиву не повідомив, зустрічного позову не пред'являв, а тому враховуючи ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно ч.2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Заходи забезпечення позову судом не вживалися.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно розписки від 06.10.2016, ОСОБА_2 , проживаючий: АДРЕСА_1 , отримав від ОСОБА_1 , 27 000 грн. (двадцять сім тисяч гривень) у тимчасове користування (а.с.5).
Згідно претензії від 11.09.2019, адресованої ОСОБА_2 позивач вимагав негайно розрахуватися з ним, повернути грошові кошти у розмірі 27 000,00 гривень, протилежному випадку буде змушений, звернутися до суду (а.с.8).
За даними опису цінного листа за Ф 107 від 12.09.2019 на адресу ОСОБА_2 було відправлено претензію на загальну суму 27 000,00 гривень. (а.с.9).
Згідно накладної № 0214100459507 від 12.09.2019, виданої Укрпоштою, підтверджується відправлення на адресу ОСОБА_4 від ОСОБА_5 на загальну суму 49,40 грн. (а.с.10).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Частини 1-2 ст. 625 ЦК України передбачають, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У відповідності до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно до ч.ч.1, 2 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Верховний суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 08.06.2016 ухвалив постанову у справі №6-1103цс16, предметом якої був спір стягнення боргу за договорами позики і зробив правовий висновок про те, що відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.
Верховний суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 13.12.2017 ухвалив постанову у справі №6-996цс17, предметом якої був спір стягнення боргу за договорами позики і зробив правовий висновок про те, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Аналогічний висновок міститься і у постанові Верховного Суду у справі № 464/3790/16-ц від 16.01.2019 року.
Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів. У разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 08.07.2019 року, справа № 524/4946/16-ц.
За змістом розписки, підписаної ОСОБА_2 06.10.2016 визначено, що відповідач отримав від ОСОБА_1 , кошти в розмірі 27 000,00 грн. (двадцять сім тисяч гривень), в тимчасове користування, проте кінцевий строк повернення суми позики не вказаний. Позивач надіслав на адресу відповідача претензію з вимогою повернути грошові кошти в розмірі 27 000,00 грн. Таким чином ОСОБА_2 , взяв в тимчасове користування грошові кошти в розмірі 27 000,00 грн., проте обов'язку з повернення даної суми коштів не встановлено. Суд вважає, що оскільки відповідач отримав кошти в тимчасове користування, він повинен повернути їх за вимогою позивача. Таким чином між сторонами фактично було укладено договір позики.
Відповідач не надав жодних доказів того, що він не отримував позичених коштів Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Верховний Суд України у справі №6-1967цс15 від 11.11.2015 року, предметом якої було стягнення боргу за договором позики, дійшов висновку, що договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду справа № 162/1030/17 від 03.06.2019.
Згідно до ч.ч.5,6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно ч.1 ст. 78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Таким чином, оскільки позивач надав до суду докази існування договору позики між ним та відповідачем ОСОБА_2 , а відповідач не надав до суду доказів недійсності договору позики, а також того, що не отримував від позивача грошових коштів в розмірі 27 000,00 грн. (двадцяти семи тисяч гривень), і в той же час ухиляється від повернення позивачеві позичених коштів в повному розмірі, за вимогою позивача від 11.09.2019, а тому суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в частині стягнення боргу з ОСОБА_2 , за договором позики в розмірі 27 000, 00 грн. (двадцяти семи тисяч гривень).
Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
При задоволенні позову суд стягує з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог на користь позивача понесені ним судові витрати в справі, а саме судовий збір в розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 11, 207, 526, 530, 546, 549, 611, 625, 626, 627, 628, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ч.ч.5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», керуючись ст.ст. 12, 13, 60, 76-81, 89, 133, 137, 141, 263-265, 274-279, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Шполянським РС УДМС України в Черкаській області 16.11.2012 року, реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_2 , інші дані про особу суду невідомі, на користь ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_3 , паспорт серія НОМЕР_4 виданий Дарницьким РВ ГУДМС України в місті Києві, 24.01.2015, інші відомості про особу суду не відомі, заборгованість за договором позики б/н від 06.10.2016 року, в розмірі 27000,00 грн. (двадцяти семи тисяч гривень).
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Шполянським РС УДМС України в Черкаській області 16.11.2012 року, реєстраційний номер облікової картки платників податків - НОМЕР_2 , інші дані про особу суду невідомі, на користь ОСОБА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_3 , паспорт серія НОМЕР_4 виданий Дарницьким РВ ГУДМС України в місті Києві, 24.01.2015, інші відомості про особу суду не відомі, судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду через Шполянський районний суд Черкаської області, шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Рішення підписане 14.11.2019.
Суддя Шполянського
районного суду Н.П. Побережна