Справа № 461/5612/19
Провадження № 2/461/1256/19
14.11.2019 р. м.Львів
Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Радченка В.Є.
з участю:
секретаря Сидорак М.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
при розгляді у відкритому судовому засіданні заяви позивача ОСОБА_1 та його представника, ОСОБА_2 , про відвід головуючого судді Радченка Віталія Євгеновича у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ "Львівгаз збут", ПАТ "Львівгаз" про повернення коштів, -
В провадженні Галицького районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ "Львівгаз збут", ПАТ "Львівгаз" про повернення коштів.
Від позивача ОСОБА_1 та його представника, ОСОБА_2 надійшла заява про відвід головуючому судді Радченку В.Є. Відвід мотивований тим, що суддя допустив ряд процесуальних порушень в цій та інших справах і тому є упередженим. Він є заінтересованим в результатах розгляду справи. Він систематично порушує норми законодавства і виносить незаконні рішення. Він є корумпованим, як, на їх думку, і вся судова влада України.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заяву про відвід.
Представник відповідача просила вирішити заяву про відвід на розсуд суду.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, не може бути підставою для відводу. Тому викладені в заяві про відвід доводи про те, що головуючий у справі систематично порушує норми законодавства і виносить незаконні рішення, - є надуманими та не є підставою для відводу.
Доводи заяви про відвід про те, що головуючий суддя є заінтересованим в результатах розгляду справи, є надуманими, голослівними та непідтвердженими. Головуючий у справі не має жодної заінтересованості у результатах розгляду справи.
Таким чином, заявлений відвід судді є необґрунтованим і ґрунтується на особистій думці позивача та його представника про, нібито, корумпованість всієї судової системі України, суддів Галицького районного суду м. Львова і головуючого у справі судді Радченка В.Є.
Однак заяву про відвід слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 року у справі «Білуга проти України» від 28.10.1998 року у справі «Ветштайн проти Швейцарії», тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Виходячи із положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, які є частиною національного законодавства і джерелом права, що підлягають застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд має завжди бути «встановленим законом».
Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів. Адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений легітимності, яка вимагається у демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб. Вислів «встановлений законом» стосується не лише законності самого існування суду, а й складу суддів при розгляді кожної справи (рішення у справах «Булут проти Австрії» від 22.02.1996 року, «Бускаріні проти Сан-Марино»). Термін «закон» про який ідеться в цьому положенні, стосується, таким чином, не лише законодавства щодо створення і компетенції судових органів, а й будь-якого іншого положення національного права, невиконання якого робить неправомірною участь одного або кількох суддів у розгляді справи. Тут йдеться, зокрема, про положення щодо повноважень, щодо несумісностей і щодо відводу судді (рішення у справі «Коем та інші проти Бельгії»).
Недотримання судом зазначених положень означає в принципі порушення пункту 1 ст. 6 (справи «Цанд проти Австрії», заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12.10.1978 року та «Россі проти Франції», заява № 11879/85, рішення комісії від 06.12.1989 року).
Про те, що термін «суд, встановлений законом» поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, звернуто також увагу Європейським судом з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України».
Суд, який розглядає справу має бути «безстороннім» і «незалежним» за ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і засад цивільного судочинства.
Розглядаючи питання безсторонності з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначив, що по-перше, йдеться про суб'єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб'єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об'єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву; крім того, поняття незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою (справи «Пуллар проти Сполученого Королівства» і «Томанн проти Швейцарії», а також «Екедемі Трейдинг ЛТД та інші проти Греції» і «Дактарас проти Литви»).
ОСОБА_2 є потерпілим у кримінальному провадженні №12014140050003198 відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_4 Він є незгодним з моєю ухвалою, винесеною в якості слідчого судді по скарзі ОСОБА_4 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження, яке тісно пов'язане і випливає з вищезазначеного кримінального провадження. Через це ОСОБА_2 та ОСОБА_1 оскаржують невнесення в ЄРДР відомостей відносно, нібито, неправосудного ухваленого мною судового рішення. Вони систематично при розгляді справ погрожують мені скаргами в ВРП, звільненням, кримінальним переслідуванням, намагаючись вплинути на мене таким чином з метою отримати потрібні їм судові рішення. Особисті переконання позивача та його представника з приводу моєї упередженості при розгляді цієї та інших справ є необгрунтованими. Але, зважаючи на підозри позивача та його представника у моїй недостатній неупередженості, вважаю необхідним задовольнити заяву про відвід.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 40 ЦПК України, ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, суд, -
Задовольнити заяву позивача ОСОБА_1 та його представника, ОСОБА_2 , про відвід головуючого судді Радченка Віталія Євгеновича у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ "Львівгаз збут", ПАТ "Львівгаз" про повернення коштів.
Ухвала в апеляційному порядку оскарженню не підлягає та набирає законної сили негайно після її проголошення.
Головуючий суддя: В.Є. Радченко