707/2639/19
2/707/1390/19
про залишення позовної заяви без руху
13 листопада 2019 року суддя Черкаського районного суду Черкаської області Соколишина Л.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства Спеціалізована ритуальна служба «Ритуал-Сервіс» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
Позивачка звернулася до суду з указаним позовом.
Позовна заява ОСОБА_1 не може бути прийнята судом, оскільки вона не відповідає вимогам ст. ст. 175, 177 ЦПК України, а саме: у матеріалах справи відсутній попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивачка понесла і які очікує понести, у зв'язку із розглядом справи, а також не сплачено судовий збір за одну майнову вимогу.
Відповідно до вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, однак позивачем у позовній заяві не зазначено відповідних відомостей.
Також позивачка у прохальній частині позову просить суд стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку у розмірі 48165 грн., зазначаючи у позові про звільнення позивачів від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Однак, Верховний Суд України у постанові від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16 прийшов до наступного висновку.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" у редакції, чинній до 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.
З 1 вересня 2015 року ця категорія пільговиків звужена. Так, за пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" у редакції, яка діє з 1 вересня 2015 року, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Отже, починаючи з 1 вересня 2015 року, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.
Тобто, звільнення працівників від сплати судового збору не поширюється на вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред'явлення яких до роботодавця працівники-позивачі були звільнені від сплати судового збору.
Під час вирішення цього спору Касаційний цивільний суд передав справу до Великої Палати Верховного Суду, з огляду на потребу відступлення від попереднього висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Однак, Велика Палата не знайшла підстав для відступлення від вищезазначеної правової позиції Верховного Суду України щодо застосування приписів Закону України «Про судовий збір» у процесі вирішення спору про стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Велика Палата підтвердила, що стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними винагороди за виконану роботу в передбачений законом строк.
Таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою. Тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, а тому за відповідні вимоги працівники-позивачі повинні сплачувати судовий збір у порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, враховуючи те, що позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є вимогою, що випливає з трудових правовідносин і не є заробітною платою, позивачка у даній справі не звільняється від сплати судового збору.
Позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку є майновою вимогою.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою заяви майнового характеру, судовий збір сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме не менше 768 грн. 40 коп. та не більше 9605 грн.
Таким чином, позивачці необхідно сплатити судовий збір за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 768 грн. 40 коп.
Отже, позивачці необхідно: 1) долучити до матеріалів справи попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 2) сплатити судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп. та додати до матеріалів справи оригінал квитанції про його сплату.
Враховуючи викладене, заява підлягає залишенню без руху з метою надання позивачці можливості усунути зазначені недоліки.
У разі неусунення вказаних недоліків, позовна заява згідно зі ст. 185 ЦПК України буде вважатися неподаною та повернута позивачці.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства Спеціалізована ритуальна служба «Ритуал-Сервіс» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку - залишити без руху.
Надати позивачці можливість усунути вказані недоліки протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачці зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Л. Б. Соколишина