Справа № 712/3597/19
Провадження № 2/712/1365/19
11 листопада 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого судді Романенко В.А.
за участю секретаря Назаренко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Другої Черкаської нотаріальної контори, Черкаської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Другої Черкаської нотаріальної контори, Черкаської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що він є внуком покійної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Його бабця померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Від самого народження та до самої смерті бабусі, ОСОБА_2 , він постійно проживав разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Вони вели спільне домашнє господарство.В дитинстві бабуся допомагала доглядати його та опікувалась ним разом з його батьками, оскільки її син - це його батько. Коли він виріс він допомагав бабусі вести побут, допомагав робити ремонт в квартирі. У них був спільний побут.
Його батько, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , коли він був ще дитиною. Бабуся дуже тяжко переживала смерть його батька і він для неї був єдиною відрадою, оскільки він дуже схожий на свого покійного батька.
З моменту смерті бабусі і по теперішній час він проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини він не подавав, оскільки в той час він був неповнолітнім, йому було 15 років. Він постійно вважав, що він є власником квартири і що його мама все зробила для оформлення його права власності. Тим більше, що він постійно проживав та нині проживає у бабусиній квартирі, яку він вважав своєю.
Про те, що його мати в його інтересах не подала заяви та не оформила спадщину після смерті бабусі він дізнався лише в липні 2018 року, коли їм зателефонували з суду та повідомили, що міська рада подала позов про визнання спадщини відумерлою.
На даний час рішення по вищевказаній справі не прийнято.
Він звернувся до Другої Черкаської нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про спадщину. Проте у відповідь отримав відмову від 18.10.2018 року.
Просить визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно - квартиру АДРЕСА_2 після смерті його бабці ОСОБА_2 .
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, та просили їх задовольнити.
Представник Другої черкаської нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник Черкаської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд в позові відмовити.
Заслухавши сторони, допитавши свідків, дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 13 ЦПК України) приходить до наступного.
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до пункту другого частини першої ст. 3 Цивільного кодексу України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. (ч. 1 та 2 ст. 321 Цивільного кодексу України).
Так, позови про визнання права власності спрямовані на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на приналежне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є внуком покійної ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Батько ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 09.01.2004 року.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 02.08.2011 року.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 01 квітня 2004 року покійній ОСОБА_2 належала квартира АДРЕСА_2 .
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Відповідно до частин третьої та п'ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 відкрилася спадщина на майно - квартиру АДРЕСА_2 .
На момент відкриття спадщини ОСОБА_1 був неповнолітнім (15 років).
Відповідно до ч. 4 статті 1268 ЦК України малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Позивач ОСОБА_1 звертався до Першої черкаської державної нотаріальної контори з заявою щодо спадкування після смерті ОСОБА_2 однак 18.10.2018 року отримав відмову.
Із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 21 жовтня 2019 року вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкова справа не заведена.
Відповідно до частини першої статті 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Місцем проживання фізичної особи, згідно із статтею 29 ЦК України, є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Місце проживання необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи, тобто того місця, де вона не проживає, а тимчасово знаходиться.
Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.
Актом від 20.07.2018 року, засвідченого сусідами: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , підтверджується факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 разом зі своєю бабусею ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 проживав зі своєю бабусею за адресою: АДРЕСА_1 з самого народження по теперішній час. На момент смерті, ІНФОРМАЦІЯ_2 , своєї бабусі ОСОБА_2 її внук ОСОБА_8 проживав разом з нею.
З характеристики на ОСОБА_1 вбачається, що останній зарекомендував себе з позитивної сторони. Допомагав своїй бабусі ОСОБА_2 по господарству та доглядав за нею перед смертю.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 пояснили, що ОСОБА_1 від самого свого народження та по день смерті своєї бабусі ОСОБА_2 , проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті бабусі та по теперішній час він залишився проживати за зазначеною адресою. Він постійно допомагав своїй бабусі по домашньому господарству, доглядав за нею.
Матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження доводів позивача щодо його проживання разом зі спадкодавцем та підтверджено копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 , що останній на час відкриття спадщини був неповнолітнім, а тому наявні підстави вважати, що ОСОБА_1 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 на підставі частини четвертої статті 1268 ЦК України.
Іншим чином позивач не міг реалізувати своїх спадкових прав щодо майна його померлої бабусі, а тому звернення до суду та обраний ним спосіб захисту прав відповідають вимогам статті 16 ЦК України.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Другої Черкаської нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно не підлягають до задоволення, оскільки Друга Черкаська нотаріальна контора не є належним відповідачем в даному випадку, оскільки не порушував право позивача.
За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК Україна кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із таких способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.
Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись Конституцією України, ст.ст. 1, 4, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 258-259, 263-265, 268, 354-356 ЦПК України, ст.ст. 3, 15, 16, 29, 321, 1216-1218, 1220, 1222, 1223, 1268 ЦК України, суд, -
В позовних вимогах ОСОБА_1 до Другої Черкаської нотаріальної контори про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Черкаської міської ради про визнання права власності на спадкове майно - задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.15 Розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України).
Інформацію стосовно справи, що розглядається, можна отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/sud2316/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Головуючий:
Повний текст рішення виготовлений 14 листопада 2019 року.