Справа № 266/6210/18
Провадження № 6/265/192/19
12 листопада 2019 року місто Маріуполь
Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Мельник І. Г.,
за участю секретаря судового засідання - Муратової Д.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі подання Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, -
29 жовтня 2019 року державний виконавець Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Поправка В.А. звернулася до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, посилаючись на те, що на виконанні в Лівобережному ВДВС міста Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області перебуває виконавче провадження № 59279281 по примусовому виконанню виконавчого листа № 266/6210/18, виданого 23.04.2019 року Орджонікідзевським районним судом м. Маріуполь, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Українська пожежна- страхова компанія» в страхове відшкодування за завданні збитки в порядку регресу в розмірі 17738, 13 та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1762,00 грн, а всього 19500,13 грн.
Державним виконавцем 06.06.2019 року було відкрито виконавче провадження та боржника зобов'язано надати декларацію, дана постанова була направлена боржнику рекомендованим листом з повідомленням, але вона повернулась назад до відділення за закінченням терміну зберігання. Рішення на сьогоднішній день невиконане, декларацію про доходи та майно не надано боржником, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам частини пятої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».
Під час виконання рішення було встановлено, що згідно наданої ПФУ та ДПІ інформації боржник не працює, пенсію не отримує, транспортні засоби за боржником не зареєстровані. Також встановлено, що боржнику на праві власності належить 13/40 частина будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на яку накладено арешт. До теперішнього часу боржник не з'явився до відділу ДВС та не ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, суму боргу не сплачує, рішення суду не виконує.
Враховуючи вищевикладене державний виконавець просить встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання зобов'язань за виконавчим документом.
Представник заявника Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області до судового засідання не з'явився, надавши заяву про слухання справи за його відсутності.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.
Дослідивши надані матеріали, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Таке ж право гарантується і низкою міжнародних правових актів. Так, зокрема, згідно зі ст. 13 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 року, кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави; кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року зі змінами та доповненнямигромадянинові України може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, у разі, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобовязань.
Згідно до п. 19 ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Відповідно до п.12 розділу ХІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень Подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України має обовязково містити обґрунтування ухилення боржника від виконання своїх зобовязань (зобовязань боржника - юридичної особи)
Як вбачається з Судової практика Верховного суду від 01.02.2013 року щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".
Поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).
Проте в поданні державного виконавця не зазначено чим підтверджується ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчим документом та які його дії перешкоджають виконанню рішень. Державним виконавцем проведені дії щодо з'ясування матеріального стану боржника та винесені постанови про накладення арешту на його майно. Однак в наданих до суду матеріалах відсутні відомості про фактичне виконання державним виконавцем рішення суду. Саме лише невиконання боржником зобов'язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього обов'язків.
Оскільки наведені у поданні обставини і додані до нього документи не свідчать про умисне ухилення боржника від виконання виконавчого документу в контексті положень ст. 441 ЦПК України,ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», подання державного виконавця є передчасним, так як не доведено, що боржнику взагалі відомо про відкриття виконавчого провадження та про необхідність виконання зобов'язання по сплаті боргу, а тому правові підстави для встановлення щодо боржника ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні, внаслідок чого суд відмовляє в задоволенні подання.
Керуючись ст.441 ЦПК України, суд,
В задоволенні подання Лівобережного відділу державної виконавчої служби міста Маріуполь Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, відмовити. На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга, що подається до Апеляційного суду в Донецькій області через Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя протягом пятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Суддя І.Г. Мельник