Справа №560/65/19
07 листопада 2019 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого - судді Сидоренко З.С.,
при секретарі судових засідань Пінчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося з позовом до суду та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за кредитним договором №б/н від 23.01.2014 року в розмірі 43497,17 грн. та судові витрати у розмірі 1921 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 23.01.2014 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. АТ КБ "ПриватБанк" свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Станом на 06.12.2018 року заборгованість становить 43497,17 грн., яка складається з наступного: 8279,90 грн. - тіло кредиту; 19530,08 грн. - проценти за користування кредитом; 13139,71 грн. - нараховано пені; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2047,48 грн. - штраф (процентна складова).
У судове засідання представник позивача не з'явився, подавши заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив наступне. За змістом наданих позивачем Умов та правил надання банківських послуг та відповідно до норм ст. 1054 ЦК України проценти нараховуються на тіло кредиту і іншого правового механізму немає. Згідно з Умовами та правилами надання банківських послуг, такі проценти є річними. Позивачем вказано, що несплачена ним сума кредиту становить 8279,90 грн. Згідно розрахунку заборгованості позивача, станом на 31 жовтня 2015 року відсоткова ставка, яка підлягала нарахуванню на цю прострочену суму заборгованості спочатку становила 27,6%, з 01 вересня 2014 року - 32,4%, а з 01 квітня 2015 року - 42% річних. Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. тим процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі визначається максимальний розмір процентної ставки, що може бути застосований. За таких обставин, визначена при укладенні договору процентна ставка 27,6% річних є фіксованою та не може змінюватися протягом дії договору в односторонньому порядку, шляхом внесення змін до договору, адже така умова договору вважається нікчемною. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованого збільшення розміру процентної ставки із 27,6% на 32,4% та в послідуючому на 42%. При цьому, АТ КБ "Приватбанк" зобов'язаний був не менше ніж за 7 днів до введення змін повідомити клієнта про такі зміни. Згідно з постановою Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року №347/1910/15-ц боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Тому в даній справі підлягає застосуванню ставка 27,6% річних і у позивача немає підстав нараховувати проценти по ставці 42% річних.
Крім того, відповідач зазначив, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. тому він заявляє про застосування строку позовної давності щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з нього пені. Також позивач, поряд із стягненням пені, заявив вимоги про стягнення штрафів. Однак, з огляду на положення ЦК України за яким штраф і пеня це різновиди однієї і тієї ж самої неустойки, норми Конституції України та правові позиції Верховного Суду України, правових підстав для стягнення вказаних позивачем штрафів немає, оскільки це буде подвійна відповідальність за одне й те ж саме порушення, що заборонено законом.
Вислухавши відповідача, дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору №б/н від 23.01.2014 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Відносини між банком та клієнтом, які регулюються договором про надання банківських послуг можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питаннях банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку.
Відповідно до положень Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача, керуючись законодавством України, АТ КБ "Приватбанк" пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує "Умови та правила надання банківських послуг", тобто, Умови та Правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком клієнтам.
При укладені договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ "Приватбанк", які були надані йому для ознайомлення.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК україни, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишились, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Позивач АТ КБ "Приватбанк" свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі, встановленому договором.
Частиною 1 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, зважаючи на вказане та на факт визнання відповідачем отримання ним кредиту у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Однак, вирішуючи питання щодо розміру вказаної позивачем заборгованості, суд виходить з наступного.
Як підтверджується п. 2.1.1.12.6 Умов та правил надання банківських послуг банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.
У разі непогашення суми простроченого кредиту та у разі виникнення прострочених зобов'язань відповідно до п.2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню, відповідно до встановлених тарифів яка розраховується на день нарахування процентів по кредиту.
Відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф, розмір якого встановлено тарифами договору, а саме в розмірі 500 грн. + 5 відсотків від суми заборгованості по кредитному договору.
Відповідно до п.1.1.7.11 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той же строк.
Відповідач, всупереч взятим на себе зобов'язанням, не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору.
Відповідно до п.п. 2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6. Умов та правил надання банківських послуг, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за договором.
Отже, як вказує позивач, у зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 06.12.2018 року має заборгованість у розмірі 43497,17 грн., з яких: 8279,90 грн. - тіло кредиту; 19530,08 грн. - відсотки за користування кредитом; 13139,71 грн. - нараховано пені; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2047,48 грн. - штраф (процентна складова).
На підтвердження даного факту, позивачем надано розрахунок заборгованості (а.с.5-9).
Як зазначив відповідач у судовому засіданні та вбачається із самого розрахунку заборгованості, в графі, яка має назву "процентна ставка (поточна)" при укладені договору процентна ставка становила 27,6% річних та яка була змінена позивачем з 01 вересня 2014 року на 32,4 %, а з 01 квітня 2015 року на 42%.
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Оцінюючи наявність підстав для збільшення банком процентної ставки за кредитом, суд керується правовими позиціями, викладеними в постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 року по справі №6-1374цс7.
Так, у разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.
Всупереч вимогам ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України позивачем не надано суду належних та допустимих доказів належного повідомлення відповідача про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом, зокрема вручення відповідного листа відповідачу під розписку.
За таких обставин суд приходить до висновку щодо недоведення банком факту дотримання процедури повідомлення відповідача про збільшення розміру процентної ставки, та, як наслідок - до висновку про безпідставне збільшення банком процентної ставки.
Враховуючи наведене, стягненню підлягають проценти за користування кредитом виходячи із процентної ставки 27,6% річних, яка діяла станом на час укладення та за якою, згідно розрахунку заборгованості, банк нараховував проценти з 23.01.2014 року та до 01.09.2014 року.
Отже, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, така виникла з 26.02.2014 року і рахувалася за відповідачем по 06.12.2018 року, що становить 4 роки 9 місяців та 10 днів, що включає в себе 1744 дні.
Таким чином, проценти за вказаний період становлять 10919,12 грн. (8279,90 грн. (тіло кредиту) * 1744 дні * 27,6% (процентна ставка) / 365 днів).
Крім того, згідно розрахунку до заборгованості включено пеню у розмірі 13139,71 грн., вирішуючи питання щодо стягнення якої, суд виходить з наступного.
Частина 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідач у судовому засіданні просив застосувати строки позовної давності до позовних вимог про стягнення пені.
Як вбачається з вищевказаного розрахунку заборгованості, у межах строку позовної давності, підлягає стягненню пеня у розмірі 1000 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення штрафу (фіксованої частини в розмірі 500,00 грн. та процентної складової в розмірі 2047,48 грн.), то суд відмовляє у вказаних вимогах з наступних підстав.
Як вбачається з правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, та від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Враховуючи, що суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені за період позовної давності, відсутні підстави для стягнення нарахованих банком штрафів за прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання.
За таких обставин суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом в розмірі 8279,90 грн., заборгованості за процентами в розмірі 10919,12 грн. та заборгованості за пенею в розмірі 1000,00 грн., а всього заборгованості в розмірі 20199,02 грн.
Згідно зі ст. 141 ч.1 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно платіжного доручення позивачем сплачено 1921 грн. судового збору, однак, позовні вимоги задоволені на 46 %.
Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 883,66 грн. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 23, 76-78, 81, 89, 141, 265, 352, 354, 355 ЦПК України суд -,
Позов Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО №305299) заборгованість за кредитним договором у розмірі 20363,37 грн. (двадцять тисяч триста шістдесят три гривні тридцять сім копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_2 , МФО №305299) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 899,32 грн. (вісімсот дев'яносто дев'ять гривень 32 копійки).
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п. 15.5) п.15 ч 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Повне рішення суду складено 12 листопада 2019 року.
Суддя: підпис.
З оригіналом згідно.
Голова Дубровицького
районного суду Сидоренко З.С.