Справа 556/1901/19
Номер провадження 2-о/556/64/2019
07.11.2019 року. смт.Володимирець
Володимирецький районний суд Рівненської області в складі :
головуючого судді Закревського Л.В.
при секретарі Басик Г.Т.
з участю заявниці ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець справу за заявою ОСОБА_1 , зацікавлена особа Берестівська сільська рада Володимирецького району Рівненській області про встановлення факту спільного проживання,-
До суду звернулася ОСОБА_1 , зацікавлена особа Берестівська сільська рада Володимирецького району Рівненській із заявою про встановлення факту спільного проживання заявниці із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги мотувує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявниці ОСОБА_2 .
Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складається із земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства площею 1,36 га та 1,33 на території Берестівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, що підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 та №069835 від 01.10.2003 року.
ОСОБА_1 , як донька спадкодавиці є спадкоємцем першої черги за законом згідно ст. 1261 ЦК України. Заповіт відсутній.
Факт родинних відносин між заявницею та спадкодавицею підтверджується, свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_2 моє дівоче прізвище « ОСОБА_1 », свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 де матір'ю заявниці записана ОСОБА_2 .
Згідно свідоцтва про смерть спадкодавці, вона померла у віці 83 років. На останньому році життя ОСОБА_1 , з чоловіком забрали матір проживати до себе, оскільки вона вже не могла сама себе обслуговувати і їй потрібен був постійний догляд.
Згідно довідки Берестівської сільської ради від 02.10.2019 року №1056 спадкодавиця на час смерті була зареєстрована одна, і з заявами про прийняття спадщини після її смерті ніхто не звертався, що підтверджується довідкою Володимирецької районної державної нотаріальної контори від 18.09.2019 року
Заявниці потрібно встановити факт проживання із спадкодавицею на час відкриття спадщини, щоб подати заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини та оформити свої спадкові права.
У зв'язку з чим факт спільного проживання необхідно встановити у судовому порядку.
В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 , заявлені вимоги підтримав в повному обсязі, при цьому посилалася на обставини, які зазначені в заяві. Додатково пояснила, що її мати ОСОБА_2 постійно проживала в с.Острівці Володимирецького району Рівненської області, але коли вона хворіла заявниця забирала її до себе додому в смт.Володимирець Рівненської області. Додатково зазначила, що встановлення факту спільного проживання її з покійною матір'ю їй потрібно для того щоб оформити право власності на земельні ділянки.
Представник зацікавленої особи - Берестівської сільської ради в судове засідання не з'явився але надали суду заяву в якій просили розгляд справи проводити у відсутності їх представника та вказали, що не заперечують проти заявлених вимог.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що дійсно ОСОБА_1 декілька разів забирала свою матір до себе додому коли вона хворіла, а потім відвозила назад, але уточнити який саме період часу в судовому засіданні не змогли.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд доходить наступного висновку.
Відповідно дост. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 .
Факт родинних відносин між заявницею та ОСОБА_2 підтверджується, свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_2 та свідоцтвом про народження заявниці серія ЯЩ № НОМЕР_5 де матір'ю заявниці записана ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина яка складається з із земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства площею 1,36 га та 1,33 на території Берестівської сільської ради Володимирецького району Рівненської області, що підтверджується копіями державними актами на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 та №069835 від 01.10.2003 року. Заповіт відсутній.
Також в судовому засіданні заявниця пояснила, що в неї наявні лише копії державних актів на право власності на земельні ділянки, а де оригінали їй невідомо.
Згідно ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підтвердження своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі ст. 77 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд не бере до уваги показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 які суду пояснили, що часто бачили що ОСОБА_1 забирала свою матір до себе додому, але потім відвозила назад оскільки це не свідчить про те, що ОСОБА_2 на момент її смерті постійно проживали разом однією сім'єю з заявницею.
Показання свідків не є допустимими доказами згідно ч.2 ст. 78 ЦПК України, яка передбачає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого Кодексом, він не заявив про відмову від неї.
Згідно копій довідок №1056, №1057 від 02.10.2019 року які видані виконкомом Берестівської сільської ради вбачається, що ОСОБА_2 на день смерті проживала одна та була зареєстрована в АДРЕСА_1 .
Згідно частини другої статті 3 СК України, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Із роз'яснень викладених у. п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» №5 від 31.03.1995 року, слідує, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідно заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.
Згідно Інструкції про вчинення нотаріальних дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, діючої на час відкриття спадщини, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом із спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом і спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом із спадкодавцем.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовив особі в оформлені спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд з заявою про встановлення факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
В ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку - «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. З наведених підстав колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. З ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.»
Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 р., ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.
Відповідно до частин першої, п'ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За вимогами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підтвердження своїх вимог заявницею надано лише пояснення свідків. Однак, вказані докази не підтверджують факт спільного проживання у вказаний заявницею період, ведення спільного побуту, наявність взаємних прав та обов'язків між нею та ОСОБА_2 , а тому судом не встановлено законних підстав для задоволення вимог про встановлення факту спільного проживання.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,81,141,247,263-265 ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 , зацікавлена особа Берестівська сільська рада Володимирецького району Рівненській області про встановлення факту спільного проживання - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: Л.В.Закревський