Дата документу 05.11.2019 Справа № 554/9844/19
Провадження № 1-кс/554/15709/2019
Іменем України
05 листопада 2019 року слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
за участю слідчого - ОСОБА_3 ,
власника майна - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання слідчого Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, -
Слідчий звернувся до суду із зазначеним клопотанням, у якому посилався на те, що у провадженні Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали кримінального провадження №12019170040003134 від 30.10.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що 30.10.2019 року близько 07 год. 40 хв. на перехресті вул. Івана Мазепи та вул. Алмазна у м. Полтава сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів VolkswagenPoloд.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 , Mazda 323 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 та ГАЗ РУТА 25 ПЕ під керуванням ОСОБА_7 .
У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 отримали тілесні ушкодження та були доставлені до КП «1-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради».
30.10.2019 СВ Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області відомості за вказаним фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019170040003134 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 286 КК України.
30.10.2019 за результатами огляду місця дорожньо-транспортної пригоди автомобіль марки Volkswagen Polo д.н.з. НОМЕР_1 був вилучений і поміщений для подальшого зберігання на спеціальний майданчик для зберігання транспортних засобів ГУНП в Полтавській області за адресою: с. Розсошенці вул. Кременчуцька 2-В, Полтавського р-ну, Полтавської області.
31.10.2019 слідчим винесено постанову про визнання автомобіля марки Volkswagen Polo д.н.з. НОМЕР_1 речовим доказом у кримінальному провадженні №12019170040003134.
Слідчий зазначає, що є достатні та обґрунтовані підстави вважати, що автомобіль марки Volkswagen Polo д.н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , може бути використано як речовий доказ.
Для досягнення повноти, всебічності та неупередженості розслідування вказаного кримінального правопорушення, з метою збереження слідової інформації та загалом речового доказу, необхідності встановлення обставин, що вирішуються в ході досудового розслідування, у т.ч. шляхом можливих відповідних судових експертиз, у т.ч. експертизи технічного стану транспортного засобу для встановлення об'єктивних обставин, за яких відбулося зіткнення транспортних засобів, а також запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, використання, перетворення, пересування, передачі та відчуження автомобіля марки Volkswagen Polo д.н.з. НОМЕР_1 , вирішення питання про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), слідчий вважав необхідним накласти арешт на вказане майно.
В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав, надавши відповідні пояснення, просив клопотання задовольнити.
Власник майна ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечувала проти арешту майна та просила відмовити у задоволенні клопотання, повернувши їй автомобіль.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до таких висновків.
Згідно зі ст.ст.168, 237 КПК України вилучене в ході огляду місця події майно є тимчасово вилученим майном, на яке, у відповідності до ч.5 ст.171 КПК України, потрібно накласти арешт з метою його подальшого використання під час проведення експертних досліджень та слідчих дій, унеможливлення втрати слідів злочину.
Відповідно до п.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з п.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, та відповідно до п.3 даної статті у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а саме: речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій.
Як встановлено, кримінальне провадження №12019170040003134 від 30.10.2019 року було внесено до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
У судовому засіданні встановлено, що власник автомобіля марки Volkswagen Polo д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 не чинить жодних перешкод під час досудового розслідування.
Отже, під час розгляду клопотання про накладення арешту на автомобіль Volkswagen Polo д.н.з. НОМЕР_1 у кримінальному провадженні не доведено необхідності арешту майна, та подане клопотання не містить будь-яких доказів існування ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом.
Зазначене узгоджується зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Як неодноразово зазначав ЄСПЛ у своїх рішеннях, судам необхідно визначати необхідність втручання в мирне володіння майном, визначення підстав та умов такого втручання й про критерії визначення хиткої межі для дотримання балансу між суспільними і приватними інтересами, щоб не покласти на одну зі сторін непомірного тягаря.
Згідно з ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Так, вимоги ч.1 ст.173 КПК України зобов'язують слідчого суддю, суд відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
Враховуючи зміст клопотання про арешт майна і заявлену підставу та мету для його арешту, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, викладених слідчим у клопотанні, слідчий суддя вважає, що слідчим не доведено, що без арешту вказаного майна не можливо проведення слідчих дій, а також не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, про який ідеться в клопотанні, що він виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи, що є правові підстави для такого арешту, а також можливі наслідки здійснення арешту, а саме обмеження права власності, є розумними і співрозмірними із завданням кримінального провадження.
Таким чином, на підставі викладеного, слідчий суддя дійшов до висновку, що слідчим не доведено наявність передбачених законом правових підстав та необхідності накладення арешту на майно, а тому в задоволенні клопотання необхідно відмовити в повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 98, 132, 167, 170-173, 309, 372, ч.2 ст. 376 КПК України, слідчий суддя,-
У задоволенні клопотання слідчого Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно - відмовити.
На підставі ч.3 ст. 269 КПК України, слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти діб.
Виконання ухвали доручити слідчому у провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.
Повний текст ухвали оголошено 08.11.2019 року о 15.50 год.
Слідчий суддя Октябрського
районного суду м.Полтави ОСОБА_1