Ленінський районний суд м.Полтави
Справа № 553/613/19
Провадження № 2/553/582/2019
Іменем України
13.11.2019м. Полтава
Ленінський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Новака Ю.Д.,
при секретарі Каленіченко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Управління реєстрації, зняття з реєстрації місця проживання фізичних осіб Полтавської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
У березні 2019 року ОСОБА_3 Т ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме просила суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , а її колишній співмешканець- ОСОБА_2 фактично не проживає без поважних причин у вищевказаній квартирі з 2016 року, тобто більше аніж один рік, що підтверджується в т.ч. актом, складеним сусідами позивача 01.03.2019 року. Також, відповідач в утриманні житла участі не приймає, спільного господарства з позивачем не веде, його речі у квартирі відсутні, а місце проживання його на даний час невідоме. Добровільно знятися з реєстраційного обліку відповідач не бажає, а його реєстрація перешкоджає позивачу вільно користуватися та розпоряджатися своєю власністю, отримувати субсидію та призводить до сплати комунальних послуг у збільшеному розмірі.
Позивач та представник позивача у судове засідання не з'явилися, але надали до суду заяву в якій позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов, а слухання справи проводити без їх участі.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи повідомленим про час та місце слухання справи за місцем реєстрації за останньою відомою адресою місця проживання, в судове засідання неодноразово не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав відзив на позовну заяву.
Відповідно до вимог ч.1ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
13.11.2019 року судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду даної цивільної справи.
Суд,вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у відповідності до свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії АВА НОМЕР_1 , виданого 26.03.1999 року державним нотаріусом Третьої полтавської державної нотаріальної контори Шендрик Т.А. та копії технічного паспорту на квартиру ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
У квартирі АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_3 Т ОСОБА_4 , її син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ..
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично не проживає без поважних причин у вищевказаній квартирі з 2016 року, тобто більше аніж один рік, що підтверджується в т.ч. актом, складеним сусідами позивача ІНФОРМАЦІЯ_3 року.
Відповідно до положень ст. 150 Житлового кодексу України, які узгоджуються зі змістом ст. 383 ЦК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до положень ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно доЗакону №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Реєстрація відповідача у квартирі позивача порушує його права як власника житла на вільне користування своєю приватною власністю.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Разом з тим, згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Верховний Суд України у своїй постанові від 16.01.2012 року у справі № 6-57цс11 зазначив, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом одну з таким вимог: про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
Відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Місцем проживання, згідно статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», визначається житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає.
Виходячи зі змістустатті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання особи є фіксацією фактичного місця її проживання.
Відповідно достатті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом 7 днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідач зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , за цією адресою не проживає, що створює перешкоди в користуванні будинком його власнику ОСОБА_1 та обмежує її у праві вільно розпорядитись власністю, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 Т ОСОБА_4 про визнання відповідача такими, що втратили право користування житловим приміщенням, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,76-83,89,263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ,проживає: АДРЕСА_2 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , остання відома адреса проживання АДРЕСА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиЮ. Д. Новак