Справа № 279/4348/19
Провадження 2/279/1735/19
14 листопада 2019 року Коростенський міськрайонний суд
Житомирської області
в складі: головуючого-судді Коваленко В.П.,
за участю секретаря Петрук О.І.
розглянувши в м. Коростені цивільну справу в спрощеному позовному провадженні за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, посилаючись на те, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.06.2010 року, реєстраційний номер 433 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.06.2010 року він являється власником житлового будинку АДРЕСА_1 .
Зазначив, що у вказаному будинку зареєстрована відповідач по справі ОСОБА_2 , яка з 2016 року в будинку не проживає. Неодноразово звертався до відповідача з проханням в добровільному порядку знятись з реєстрації, на що остання відповіла відмовою. В зв,язку з тим, що відповідач відсутня за місцем реєстрації понад один рік вона втратила право користування житлом.
Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідач відзиву на вказаний позов не надала .
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , що стверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11.06.2010 року, посвідченого державним нотаріусом Коростенської районної державної нотаріальної контори Житомирської області Кисіль С.В., реєстраційний номер 433 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.06.2010 року. (а.с.6-7 ).
В даному житловому будинку зареєстрована відповідач по справі - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ( довідка а.с. 11).
Відповідач в житловому будинку, що належить позивачу, з початку 2016 року не проживає без поважних причин, що стверджується даними акту, складеного сусідами позивача ( а.с. 13).
Будь-яких доказів на спростування цих актів відповідачем не подано.
Відповідно до ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі рішення суду.
Статтею 41 Конституції України, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року
відповідно до закону № 175/97-ЕР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплено право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
У відповідності до ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сімї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
При цьому згідно до ст.391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.
Згідно ч. 1 ст.405 ЦК України , члени сімї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону, а відповідно ч. 2 ст.405 цього Кодексу член сімї власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності члена сімї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ч. 1 ст.156 ЖК України члени сім"ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Суд, аналізуючи отримані докази та вказані норми законодавчих актів, приходить до висновку, що відповідач втратила право користування спірним житловим приміщенням, не проживаючи в ньому понад один рік, без поважних причин.
При цьому, суд враховує, що відповідач, продовжуючи бути зареєстрованою у спірному житловому приміщенні, фактично чинить перешкоди власнику цього приміщення, оскільки нарахування вартості житлово комунальних послуг здійснюється з урахуванням кількості зареєстрованих осіб.
Таким чином, право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
Оцінюючи встановлене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-268 т ЦПК України, ст.ст. 319, 383, 391, 405 ЦК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,такою, що втратила право користування житловим приміщенням, житловим будинком АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя: Коваленко В.П.