Справа № 279/5846/19
іменем України
14 листопада 2019 року
Слідчий суддя Коростенського міськрайонного суду Житомирської області ОСОБА_1 , з секретарем ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого СВ Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 по матеріалах досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019060060001381 від 11.11.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.3 КК України, про арешт майна,
Слідчий Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області звернувся з клопотанням про арешт майна в якому зазначив, що 08.11.2019 року близько 21.00. години невстановлена особа, шляхом розбиття скла вікна у веранді будинку АДРЕСА_1 , незаконно проникла до даного будинку, де, з метою заволодіння чужим майном із застосуванням насильства здійснила напад на потерпілу ОСОБА_4 , 1932 року народження, та заволоділа майном останньої.
11.11.2019 року СВ Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області, відомості про вказане кримінальне правопорушення, були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019060060001381, за ознаками злочину, передбаченого ст.187 ч.3 КК України.
В ході огляду місця події 11.11.2019 року в буд. АДРЕСА_2 було виявлено та вилучено дві пляшки олії, качан капусти, хлібо-булочний виріб, хліб, металева миска, чоловіча куртка з плямами бурого кольору, упакування з макаронними виробами, дерев'яну палицю, в якості речових доказів у кримінальному провадженні.
Таким чином, у органів досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучені сліди та речі, а також змиви речовини бурого кольору, можуть бути доказами в скоєнні вказаного злочину та знаходження злочинця в час скоєння злочину на місці події, тому слідчий клопотав про накладення арешту на вищевказане майно.
Дослідженням матеріалів провадження встановлено, що в провадженні СВ Коростенського ВП перебуває кримінальне провадження № 12019060060001381 за ознаками злочину, передбаченого ст.187 ч.3 КК України.
Постановою слідчого від 11.11.2019 року перераховані в клопотанні предмети, речі визнано речовими доказами.
У відповідності до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, згідно ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом.
З врахуванням наведених у клопотанні обставин слідчим доведено, що існують обґрунтовані підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення і вилучені речі, майно, предмети можуть бути доказом у даному кримінальному провадженні.
Разом з тим, слідчий просить накласти арешт на продукти, строк придатності яких обмежений.
Відповідно до ч. 6 ст. 100 КПК України, речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню, повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.
Враховуючи, що завданням арешту майна є запобігання втраті речових доказів, зокрема їх псуванню, тому накладення арешту на продукти харчування, які мають обмежений термін придатності, як раз і призведе до псування речових доказів, що унеможливить досягнення завдань арешту майна.
Як свідчать матеріали кримінального провадження, вилучені речі, предмети та продукти харчування вже були оглянуті слідчим, тому слідчий суддя не вбачає необхідності в накладенні арешту на вилучені продукти харчування, що не завдасть шкоди досудовому розслідуванню.
Інші зазначені в клопотанні речі можуть нести на собі сліди злочину, тому можуть бути використані як доказ факту і обставин, що встановлюються під час кримінального провадження . Їх повернення може призвезти призвести до його зникнення чи знищення.
За таких обставин, клопотання підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 167, 170-173 КПК України, -
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт на чоловічу куртку з плямами бурого кольору, дерев'яну палицю, з забороною розпоряджатися та користуватися вказаним майном.
В задоволенні клопотання про накладення арешту на дві пляшки олії, качан капусти, хлібо-булочний виріб, хліб, металеву миска, упакування з макаронними виробами відмовити.
Слідчий, прокурор після отримання судового рішення в частині відмови в задоволенні клопотання про арешт тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 5 днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя: ОСОБА_1