Справа №295/12977/19
Категорія 28
2/295/2838/19
11.11.2019 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Перекупка І.Г.,
при секретарі судового засідання Поліщук К.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, -
ОСОБА_1 в своїх інтересах та інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 671 000,00 (один мільйон шістсот сімдесят одна тисяча) гривень, що є еквівалентом 60000,00 (шістдесят тисяч) євро за офіційним курсом Національного Банку України на день подання позову; стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1 671 000,00 (один мільйон шістсот сімдесят одна тисяча) гривень, що є еквівалентом 60000,00 (шістдесят тисяч) євро за офіційним курсом Національного Банку України на день подання позову; стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 1 671 000,00 (один мільйон шістсот сімдесят одна тисяча) гривень, що є еквівалентом 60000,00 (шістдесят тисяч) євро за офіційним курсом Національного Банку України на день подання позову.
В обґрунтування вимог зазначили, що ОСОБА_1 зазначила, що вона являлась дружиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шлюб було зареєстровано 04.08.2007 року. Від даного шлюбу народилися діти: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У жовтні 2000 року ОСОБА_4 , було призвано у Збройні Сили України для проходження строкової військової служби, після закінчення якої він залишився служити за контрактом. З 15.01.2008 року ОСОБА_4 призвали на військову службу до лав Збройних Сил України командиром військової частини НОМЕР_1 м. Житомир, яку проходив у званні старшого сержанта на посаді головного командира міномета мінометного взводу мінометної батареї 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних Сил України. 28.07.2014 року ОСОБА_4 в службовий час під час виконання бойового завдання у складі сил батальйонно-тактичної групи бригади по знищенню російських найманців поблизу с. Дібровка Шахтарського району Донецької області отримав несумісне із життям осколкове поранення, що стало причиною його смерті. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 03.10.2018 року у справі №295/9177/18, яке набрало законної сили, встановлено юридичний факт загибелі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконані обов'язку військової служби 28.07.2014 поблизу с. Дібровка Шахтарського району Донецької області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
Позивач зазначає, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації проти України на території Донецької області було порушено невід'ємне право на життя ОСОБА_4 , передбачене статтею 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (ратифікована Законом України № 475/75-ВР від 17.07.1997 року, далі - Європейська Конвенція). Внаслідок втрати чоловіка, батька - ОСОБА_4 , який загинув в результаті військової агресії Російської Федерації проти України, а також, з огляду на особливий цинізм, з яким Російською Федерацією порушуються основоположні права й свободи людини в Україні, позивачі відчувають безперервні, невгамовні душевні біль та страждання, втратили душевний спокій, постійно відчувають незахищеність та розчарування. Через смерть чоловіка та батька позивачі вказують, що ми втратили сенс життя та віру в майбутнє, постійно відчувають страждання від втрати рідної людини, що не дає можливості нормально спілкуватись з оточуючими, працювати та підтримувати нормальний соціальний спосіб життя, оскільки, постійно знаходяться у стресовому стані, що супроводжується періодичними депресіями. Розмір моральної шкоди був встановлений з урахуванням характеру і обсягу завданих нам моральних страждань, істотного порушення конституційних прав ОСОБА_4 , умисного характеру дій, а також почуття безпорадності та розчарування, які відчувають позивачі роками через неможливість відновити порушені права сина та їх особисті права.
Від позивача надійшло клопотання про проведення розгляду справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача в судові засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи було належним чином повідомлено Посольство Російської Федерації в Україні, відзиву на позовну заяву не надходило.
Частина 1 ст. 280 ЦПК України встановлює, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин, оскільки існує сукупність умов, визначених ст. 280 ЦПК України, за яких суд може ухвалити заочне рішення, враховуючи думку представника позивача, який у заяві вказав, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд визнав можливим провести заочний розгляд справи у відсутність учасників судового процесу на підставі наявних у справі доказів та ухвалити заочне рішення.
У відповідності до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов таких висновків.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 є громадянкою України, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Левків Житомирського району Житомирської області. зареєстрована та проживає в м. Житомирі, що підтверджується даними паспорту громадянина України і є дружиною померлого ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 04.08.2000 року. (а.с. 9-10)
Від даного шлюбу народилося двоє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с. 11-12)
Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини польової пошти НОМЕР_2 від 04.08.2014 №136 старшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_4 , головного сержанта-командира міномета мінометного взводу мінометної батареї, який загинув 28.07.2014 року в службовий час під час виконання бойового завдання у складі сил батальйонно-тактичної групи бригади по знищенню російських найманців поблизу с. Дібровка Шахтарського району Донецької області, було виключено зі списків особового складу частини та особового складу Збройних Сил України у зв'язку зі смертю. (а.с. 13)
Згідно свідоцтва серії НОМЕР_3 ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у селі Дібровка, Шахтарського району, Донецької області. (а.с. 15)
Відповідно до довідки № 126 від 17.08.2017 року, виданої Тимчасово виконуючого обов'язків командира військової частини НОМЕР_1 , старший сержант ОСОБА_4 дійсно в період з 23.04.2014 року по 28.07.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції Донецької та Луганської областей. (а.с. 14)
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 03.10.2018 року у справі №295/9177/18, яке набрало законної сили, встановлено юридичний факт загибелі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконані обов'язку військової служби 28.07.2014 поблизу с. Дібровка Шахтарського району Донецької області, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України (а.с. 16-18).
Учасниками цивільних відносин є, зокрема, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права (ч. 2 ст. 2 ЦК України).
Частина перша ст. 5 ЦПК України визначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до частин 2-4 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно ст. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Частиною 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 2 Європейської Конвенції встановлює, що право кожного на життя охороняється законом. Нікого не може бути умисно позбавлено життя інакше ніж на виконання смертного вироку суду, винесеного після визнання його винним у вчиненні злочину, за який закон передбачає таке покарання.
За приписами ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Згідно ст. 8 Європейської Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
Проаналізувавши викладене, суд вважає доводи позивачів щодо завданої моральної шкоди, порушення їх прав, їх теперішнього морального стану мотивованими та переконливими та такими, що у розумінні ст. 23 ЦК України
Вирішуючи питання щодо розміру такої компенсації за спричинену позивачу моральну шкоду, суд виходить із розміру задоволених вимог заявників по аналогічним спорам, що розглядалися Європейським судом з прав людини та становить в середньому 60 000 Євро за загибель однієї особи. Зокрема, такі рішення виносились Європейським судом з прав людини у справах «Хачукаевы против России» (Khachukayev v. Russia (23/04/2009)), «Сагаева и Другие против России» (Sagayeva and Others v. Russia (08/12/2015)), «Исламова против России» (Islamova v. Russia (30/04/2015)), «Султыгов и Другие против России» (Sultygov and Others v. Russia (09/10/2014)).
Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності виваженості та справедливості.
Таким чином, враховуючи триваючий характер порушень прав та законних інтересів позивачів, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, суд вважає законним обраний позивачем спосіб захисту свої поворушених прав шляхом стягнення компенсації за завдану моральну шкоду у виді одноразової суми 1 671 000,00 (один мільйон шістсот сімдесят одна тисяча) грн. на кожного з позивачів, що відповідає розміру компенсації, який був визначений Європейським судом з прав людини при розгляді аналогічних вимог фізичних осіб щодо стягнення компенсації за моральні страждання через смерть фізичної особи.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі викладеного, враховуючи основоположні норми про права та свободи людини, зокрема невід'ємність права на життя, беручи до уваги, що безпосереднім суб'єктом, внаслідок дій якого позивачам завдано шкоди, є Російська Федерація, суд приходить до висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог та задовольняє їх у повному обсязі.
Крім того, оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору, на підставі ст. 141 ЦК України, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», враховуючи ціну позову, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 28 815,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12,13, 77, 81, 141,263-268, 272, 273, 280, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, задовольнити.
Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 671 000,00 (один мільйон шістсот сімдесят одна тисяча) гривень, що є еквівалентом 60000,00 (шістдесят тисяч) євро за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання позову, тобто станом на 23.08.2019 року.
Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1 671 000,00 (один мільйон шістсот сімдесят одна тисяча) гривень, що є еквівалентом 60000,00 (шістдесят тисяч) євро за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання позову, тобто станом на 23.08.2019 року.
Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 1 671 000,00 (один мільйон шістсот сімдесят одна тисяча) гривень, що є еквівалентом 60000,00 (шістдесят тисяч) євро за офіційним курсом Національного Банку України на день підписання позову, тобто станом на 23.08.2019 року.
Стягнути з Російської Федерації на користь держави судовий збір у розмірі 28 815,00 грн.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя І.Г. Перекупка