Справа 206/3408/19
Провадження 2/206/962/19
02 жовтня 2019 року в залі суду у м. Дніпрі Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Сухоруков А.О.,
при секретарі Панюшкіної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Самарського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, третя особа - ОСОБА_2 , про зняття арешту з нерухомого майна,
за участю представника
відповідача Самарського відділу
державної виконавчої служби м. Дніпра Чорного Є.О.
18 червня 2019 року позивач звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеною позовною заявою.
В прохальній частині позову позивач просить суд скасувати арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , а саме: з квартири АДРЕСА_1 . Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна номер запису про обтяження 2518483 від 20.10.2005 20:18:56 року про арешт нерухомого майна, згідно постанови АА №705430 від 17.10.2005 р, Самарський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, вих. № 8698.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 22.04.2019 року під час звернення до державного нотаріуса вона випадково дізналася, що відповідно до пошуків відомостей з реєстрів, а саме з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна наявний арешт належного їй нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 . Згідно інформації з Державного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна, на належне їй нерухоме майно було накладено обтяження 17.10.2005 року постановою державного виконавця Самарського ВДВС Дніпропетровського МУЮ Усмановим С.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження номер запису про обтяження 2518483 від 20.10.2005 20:18:56 року про арешт нерухомого майна, згідно постанови АА №705430 від 17.10.2005р. В усному порядку їй було повідомлено, що на виконанні Самарської ДВС перебувало виконавче провадження з примусового виконання за виконавчим листом по справі №1-141 від 19.04.2004р. виданого Самарським районним судом м. Дніпропетровська. На даний час воно закінчено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» ( у редакції від 21.04.1999р.), але будь яких відомостей про це не залишилося. Також їй було запропоновано звернутися до суду з відповідним позовом про зняття арешту з нерухомого майна (а.с. 19-21).
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 05.07.2019 року було відкрито провадження по справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 22).
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10.09.2019 року по даній справі було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (а.с. 25).
В судовому засіданні позивач позов підтримала та просила його задовольнити. Також пояснила, що у 2005 році її сина засудили, про те що було накладено арешт на квартиру вона не знала, через 14 років коли вона вирішила зробити ремонт та хотіла переробити технічний паспорт дізналася, що на квартиру накладено арешт. Матеріальну шкоду виплатила, про те що було виконавче провадження вона не знала.
Представник відповідача Самарського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Чорний Є.О. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що їй була виплачена матеріальна шкода в добровільному порядку, жодних претензій до позивача та її сина не має. Проти задоволення позовних вимог не заперечувала.
Заслухавши пояснення позивача, думку представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно договору купівлі-продажу нерухомого майна №1349-Н, від 02.06.1999 року, ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 11).
Відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.10.2005 року, серії НОМЕР_2 705430, виданої державним виконавцем Самарського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області Усмановим С.В., було накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 , яка мешкає: АДРЕСА_2 (а.с. 9).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, індексний номер документа 164485740, виданого 22.04.2019 16:27:55, вбачається, що на підставі постанови АА №705430 від 17.10.2005р, Самарського відділу державної виконавчої службим Дніпропетровського міського управління юстиції вих. №8698 було накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження 2518483 (а.с. 8).
Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтями 77 - 80 ЦПК України встановлено критерії доказів, а саме їх належність, допустимість, достовірність та достатність.
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Вирішуючи позов по суті, суд, також, звертає увагу, що відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Згідно ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції станом на 2010 рік, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частина перша статті 50 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 4212-VI ( 4212-17 ) від 22.12.2011 }
Вивчивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення третьої особи ОСОБА_2 , яка є стягувачем по даному виконавчому провадженню на підставі якого було накладено арешт на майно позивача, яка не має матеріальних претензій до позивача.
Враховуючи вище викладені обставини, суд приходить до висновку, що позовна заява позивача є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Питання судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 142, 200, 259, 263-265, 268, Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов задовольнити.
Скасувати арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 (яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ), а саме: з квартири АДРЕСА_1 .
Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна номер запису про обтяження 2518483 від 20.10.2005 20:18:56 року про арешт нерухомого майна, згідно постанови АА №705430 від 17.10.2005 р, Самарський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, вих. № 8698.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 11 листопада 2019 року.
Суддя А.О. Сухоруков