Справа № 183/7909/18
№ 1-кп/183/726/19
12 листопада 2019 року колегія суддів Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря ОСОБА_4
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР № 12018040350001212 за обвинуваченням ОСОБА_5 , у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.15, п.п.2,10 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 152 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться обвинувальний акт за фактом вчинення ОСОБА_5 , злочинів, передбачених ч.2 ст.15, п.п.2,10 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 152 КК України.
26 червня 2018року під час здійснення досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження дії обраного запобіжного заходу, щодо обвинуваченого ОСОБА_5 - у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, мотивуючи його тим, що і на цей час існують ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які слугували підставою для його обрання, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 , не має міцних соціальних зв'язків, є особою, яка раніше судима, а тому вважає неможливим застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 , просила змінити ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, мотивуючи його тривалістю утримання під вартою її підзахисного, а також тим, що обвинувачений має постійне місце мешкання.
Обвинувачений підтримав думку свого захисника.
Прокурор заперечував проти задоволення клопотання захисника.
Вислухавши думки учасників кримінального провадження, суд, вважає
за необхідне продовжити дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у п.79 рішення у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011року, згідно якої питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Враховуючи, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , спливає 13 листопада 2019 року, судове провадження не може бути завершене до спливу цього строку, оскільки на даний час судом не допитаний обвинувачений, потерпіла та частина свідків, не досліджувались письмові докази, а тому жодних підстав для зміни обраного обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який на даний час не має, заявлені ризики, зазначені в ухвалі слідчого судді та на підставі яких був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на даний час не зменшились.
Що стосується клопотання адвоката - ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, колегія суддів, вважає його не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, крім вищезазначених обставин, ще й в зв'язку з тим, що, його захисником в своєму клопотанні не обґрунтовано та не зазначено взагалі підстав, які свідчать про зменшення ризиків. При цьому, практика ЄСПЛ, хоча й не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Враховуючи, що санкції ч.2 ст.15, п.п.2,10 ч.2 ст.115, ч.4 ст. 152 КК України передбачають покарання у вигляді позбавлення волі, колегія суддів не вбачає наразі іншої можливості запобігти ризиків переховування обвинуваченого від органу досудового розслідування та суду, у інший спосіб, ніж тримання його під вартою, оскільки ОСОБА_5 будучи особою, що раніше судима, знову обвинувачується у скоєнні особливо тяжких злочинів, щодо малолітньої особи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 350 КПК України, колегія суддів,-
Обвинуваченому ОСОБА_5 , продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 19 грудня 2019 року включно.
Копію ухвали направити для виконання командиру батальйону конвойної служби №1 ГУНП в Дніпропетровській області та начальнику Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)".
В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну обвинуваченому запобіжного заходу - відмовити.
Ухвала підлягає оскарженню до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 7 днів з дня її проголошення у відповідності до рішення КСУ від 13.06.2019 року № 4-р/2019.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3