справа № 179/1631/19
провадження № 2/179/790/19
05 листопада 2019 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі
головуючого судді Ковальчук Т.А.
при секретарі Бондар О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Позовні вимоги позивачі обґрунтовують тим, що вони є власниками будинку АДРЕСА_1 , хоча там і не проживають.
Позивачі зазначають, що відповідачі зареєстровані, але не проживають у вказаному будинку тривалий час - ОСОБА_3 з 2016 р., а ОСОБА_4 з 2010 р. На вимоги позивачів про добровільне звільнення житла не реагують, у зв'язку із чим порушують їх право власності на домоволодіння. Обидві відповідачки виїхали на постійне місце проживання за кордон.
Тому позивачі вимушені звертатися до суду та просять визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Позивачі в судове засідання не з'явилися, надали до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримали у повному обсязі та прохали їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечували.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися. Про день та час розгляду справи сповіщені належним чином. Відзиву чи заперечення проти позову не надали.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, причини неявки не повідомив, не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з викладеним, враховуючи заяву позивачів, які не заперечували проти заочного розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідачів по матеріалам, які є в наявності в справі і постановити заочне рішення.
Дослідивши докази по справі, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідного відмовити за наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання від 13 січня 2017 р., місце проживання позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано за адресою АДРЕСА_2 , дата реєстрації 13.06.2005 р. (а. с. 9).
Відповідно до Акту про не проживання, підтверджується, що ОСОБА_4 з 2010 р. та ОСОБА_3 з 2016 р. не проживають в буд . АДРЕСА_1 і до сьогоднішнього дня. (а. с. 11).
Відповідно до вимог ст. 72 Житлового Кодексу України - визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
У відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
У відповідності до ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Також враховується диспозиція ст. ст. 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів.
Позивачами не надано суду жодних доказів, що вони дійсно є власниками будинку АДРЕСА_1 . Тому їх право на подання до суду позовної заяви з вимогами про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, нічим не підтверджено.
Тому, з урахуванням зазначеного, проаналізувавши викладені норми Закону, дослідивши докази по справі, суд прийшов до висновку, що вимоги позивачів є необґрунтованими, не доведеними і не підлягають задоволенню.
Згідно з ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому в даному випадку судовий збір залишається сплаченим позивачами при подачі ними позову до суду і їм не повертається та не стягується на їх користь з відповідачів.
Керуючись ст. 72, 109 ЖК України, ст. ст. 4, 5-8, 10, 12, 58, 59, 60, 61, 77, 78, 81-83, 134, 141, 210, 247, 264, 265, 280-283 ЦПК України, ст. ст. 321, 386, 391, 405 ЦК України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя Т.А.Ковальчук