05.11.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/933/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв",
вул.Гоголя, буд.137, оф.15, м.Черкаси, 18002;
до відповідача: Державного підприємства "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів",
вул. Юності, буд.2 В, с. Микитинці, м.Івано-Франківськ,76495;
про стягнення 636 213,73грн, з яких: 499 512,47грн - основний борг, 98 309,13грн - пеня, 10 265,01грн - 3% річних, 28 127,12грн - інфляційній втрати.
Представники сторін в судове засідання не з"явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Державного підприємства "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" 679 030,50грн, з яких: 499 512,47грн - основний борг, 126 604,98грн - пеня, 10 721,48грн - 3% річних, 42 191,57грн - інфляційній втрати за неналежне виконання грошового зобов"язання за договором постачання природного газу №9/310-18 від 03.07.2018.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
При цьому судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в Римі 04.11.1950, ратифікованої Україною 17.07.1997 (набрала чинності для України 11.09.1997), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із статтею 32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.2010 у справі “Буланов та Купчик проти України”, від 13.01.2011 у справі “Чуйкіна проти України”).
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.10.2019 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог №21/032-19 від 21.10.2019 (вх №18402/19 від 24.10.2019), а спір вирішується відповідно до зменшеної ціни позову - 636 213,73грн, з яких: 499 512,47грн - основний борг, 98 309,13грн - пеня, 10 265,01грн - 3% річних, 28 127,12грн - інфляційній втрати.
Представник позивача в судове засідання не з"явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалою суду від 24.10.2019. Однак адресував суду клопотання б/н від 28.10.2019 (вх№19009/19 від 01.11.2019), в якому просить суд проводити розгляд справи без його участі за матеріалами справи. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов"язання обумовленого пунктом 3.1.4. договору постачання природного газу №9/310-18 від 03.07.2018, внаслідок чого неоплаченою залишилась вартість поставленого природного газу в сумі 499 512,47грн, яку позивач просить суд стягнути з відповідача в судовому порядку. Крім того за порушення грошового зобов"язання, на підставі пункту 7.2. договору та приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано відповідачу 98 309,13грн - пені, 10 265,01грн - 3% річних, 28 127,12грн - інфляційних втрат. Позовні вимоги мотивовані приписами статей 525, 530, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.
Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений ухвалами суду від 04.09.2019, від 08.10.2019, від 24.10.2019 про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 05.09.2019, від 09.10.2019, від 25.10.2019. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог відповідач суду не подав.
Беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи те, позивач адресував суду заяву про розгляд справи без його участі, а відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, та те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір належить вирішити у відсутності представників сторін за матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення.
Фактичні обставини справи вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" (постачальник/позивач) та Державним підприємством "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" (споживач/відповідач) укладено договір постачання природного газу №9/310-18 від 03.07.2018 з додатковими угодами №1/2018 від 25.07.2018, №2/2018 від 28.08.2018, №3/2018 від 27.09.2018, №4/2018 від 30.11.2018. Згідно з пунктом 1.1. договору постачальник постачає споживачу у 2018 році природний газ в обсягу і порядку передбачених договором, а споживач приймає природний газ та сплачує його вартість у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. Додатковою угодою №3/2018 від 27.09.2018 сторони погодили з 01.10.2018 ціну за 1000куб.м. - 13 600,00грн з ПДВ. У відповідності до пункту 4.3. договору приймання-передача природного газу оформлюється шляхом підписання сторонами помісячних актів приймання-передачі, які є невід"ємними частинами договору. Пунктом 3.1.4. договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично отриманий обсяг газу у звітному місяці здійснюється до 5-го числа місяця, наступного за місяцем споживання газу.
Як вбачається з підписаних та скріплених печатками сторін актів приймання-передачі природного газу №РН-0002694 від 30.11.2018, №РН-0003293 від 31.12.2018 на загальну суму 1 149 512,47грн, постачальник передав, а споживач прийняв у листопаді 2018 природний газ в обсязі 66.335 тис.м.куб. на суму 902 155,74грн, у грудні 2018 - 18.188 тис.м.куб. на суму 247 356,73грн.
Матеріали справи містять платіжні доручення №127 від 23.11.2018 на суму 200 000,00грн, №148 від 29.11.2018 на суму 200 000,00грн, №11 від 10.01.2019 на суму 50 000,00грн, №187 від 17.12.2018 на суму 50 000,00грн з призначенням платежу" оплата за природний газ за листопад 2018" та платіжні доручення №189 від 06.03.2019 на суму 75 000,00грн, №92 від 05.02.2019 на суму 75 000,00грн з призначенням платежу "оплата за природній газ за грудень 2019". Загальна сума сплачених відповідачем коштів за поставлений природний газ складає 650 000,00грн. При цьому доказів сплати повної вартості спожитого природного газу в розмірі 499 512,47грн - суду не подано.
Підписаний та скріплений печатками сторін графік погашення заборгованості, що виникла внаслідок порушення умов договору постачання природного газу №9/310-18 від 03.07.2018, залишився без належного виконання відповідачем з посиланням на важке фінансове становище.
Предметом судового розгляду є матеріально правова вимога позивача до відповідача про стягнення вартості поставленого природного газу в сумі 499 512,47грн та застосування до відповідача наслідків порушення грошового зобов"язання обумовлених пунктом 7.2. договору та приписами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у вигляді 98 309,13грн - пені, 10 265,01грн - 3% річних, 28 127,12грн - інфляційних втрат.
Із змісту статті 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема з договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Нормою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Оскільки відповідач не довів перед судом виконання своїх грошових зобов"язань зі сплати вартості поставленого природного газу на суму 499 512,47грн то вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно з статтею 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка вказує на те, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того приписами пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем порядку та строків оплати поставленого природного газу споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожен день прострочення.
Позивачем, за порушення строків оплати поставленого природного газу, нараховано відповідачу 98 309,13грн - пені, 10 265,01грн - 3% річних, 28 127,12грн - інфляційних втрат (а.с.105-109).
Судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем пені, 3 % річних, інфляційних втрат, враховано при цьому пункт 3.1.4. договору стосовно терміну оплати поставленого природного газу, норми статей 253, 254 Цивільного кодексу України, якими регламентовано початок перебігу строку та його закінчення, вказівки, викладені у листі Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97 та встановлено, що правомірним є стягнення з відповідача 96 682,61грн - пені, 10 162,73грн - 3% річних, 22 119,99грн - інфляційних втрат,
В частині стягнення 1 626,52грн - пені, 102,28грн - 3% річних, 6 007,13грн - відмовити.
З огляду на вимоги частин 1,3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином на основі вище сказаного стягненню з відповідача в судовому порядку підлягає вартість поставленого природного газу в сумі 499 512,47грн, пеня в сумі 96 682,61грн, 3% річних в сумі 10 162,73грн, інфляційні втрати в сумі 22 119,99грн. В частині стягнення 1 626,52грн - пені, 102,28грн - 3% річних, 6 007,13грн - відмовити.
Слід зазначити, що за змістом частини 1, пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи до яких належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1, 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Приписами частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обумовлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, а згідно з частиною 8 статті 129 цього Кодексу, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вказує частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору
Нормою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" обумовлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Водночас Європейський суд з прав людини у пункті 95 рішення від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", пунктах 34-36 рішення від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інші проти України", пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", пункті 88 рішення від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" неодноразово наголошує про те, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведе, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Позивачем заявлено вимогу про відшкодування за рахунок відповідача понесених ТОВ "Енергогазрезерв" судових витрати на оплату послуг адвоката Півнюк С.Я. (свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю серія ЧК № 000822 від 01.12.2017, довіреність від 11.06.2019), в підтвердження чого подано договір про надання адвокатських послуг від 01.06.2019, додаткові угоди №1 від 01.06.2019, №2 від 02.09.2019 до договору, акт приймання-передачі послуг від 22.10.2019, платіжне доручення №854 від 22.10.2019 на суму 14 379,95грн.
Зважаючи на вищевикладене правове визначення обставин, які склались в даному випадку, беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, враховуючи характер спору, принципи співрозмірності та розумності судових витрат, представлення адвокатом Півнюк С.Я. інтересів довірителя/відповідача у судових засіданнях 08.10.2019, 24.10.2019, беручи до уваги приписи частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, які вказують на те, що судові витрати пов"язані з розглядом справи у разі часткового задоволення позову - покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача понесені витрати на правову допомогу в розмірі 14 000,00грн, як і судовий збір покладається на сторін пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтею 1291 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, статтями 11, 509, 525, 526, 530, 599, 610-612, 625-629, 714 Цивільного кодексу України, статтями 173, 193 Господарського кодексу України, статтями 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв" до відповідача Державного підприємства "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів" про стягнення 636 213,73грн - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства "Івано-Франківський комбінат хлібопродуктів", вул. Юності, буд.2 В, с. Микитинці, м.Івано-Франківськ,76495 (ідентифікаційний код 05513715) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергогазрезерв", вул.Гоголя,буд.137,оф.15, м. Черкаси, 18002 (ідентифікаційний код 36860996) 499 512,47грн (чотириста дев"яносто дев"ять тисяч п"ятсот дванадцять грн 47коп. ) - заборгованості, 96 682,61грн (дев"яносто шість тисяч шістсот вісімдесят дві грн 61коп.) - пені, 10 162,73грн (десять тисяч сто шістдесят дві грн 73коп.) - 3% річних, 22 119,99грн (двадцять дві тисячі сто дев"ятнадцять грн 99коп.) - інфляційних втрат, 14 000,00грн (чотирнадцять тисяч грн 00коп.) - витрат на професійну правничу допомогу, 9 427,16грн (дев"ять тисяч чотириста двадцять сім грн 16коп.) - судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення 1 626,52грн - пені, 102,28грн - 3% річних, 6 007,13грн - інфляційних втрат - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 14.11.2019
Суддя С.Кобецька