ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
07.11.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/829/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П. Я. , секретар судового засідання Юрчак С. Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Міністерства юстиції України
до відповідача: Акціонерного товариства "Оріана"
про стягнення 6524005,93грн. завданих Державному бюджету України збитків
за участю:
від позивача: Паламарчук А.Ю.
від відповідача: Михайлюк Н.М.
ВИМОГИ ПОЗИВАЧА.
Міністерство юстиції України звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Акціонерного товариства "Оріана" про стягнення 6524005,93грн. завданих Державному бюджету України збитків.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.09.19 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначити на 22.10.19.
У підготовчому засіданні 22.10.19 представники сторін подали суду заяву, в якій просили розпочати розгляд справи по суті у відповідності до ст. 182, 183 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 183 ГПК України, якщо під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 цього Кодексу, за письмовою згодою всіх учасників справи, розгляд справи по суті може бути розпочатий у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
З огляду на вищевикладене, суд закінчив підготовче провадження та розпочав розгляд справи по суті, про що виніс відповідну ухвалу, занесену до протоколу судового засідання.
В судовому засіданні 22.10.19 оголошувалася перерва до 07.11.19, про що сторони належним чином повідомлені.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Зокрема, зазначив, що за результатами розгляду заяви ТОВ "Енерго-Міг" 26.07.12 Європейський суд з прав людини виніс рішення, яким зобов'язав державу Україна сплатити заявнику суму заборгованості за рішенням національних судів, винесених на користь ТОВ "Енерго-Міг", та відшкодувати справедливу сатисфакцію у розмірі 3000 євро. Оскільки позивачем сплачено суму заборгованості за рішеннями національних судів, винесених на користь ТОВ "Енерго-Міг", Міністерство юстиції України в силу ст.1191 Цивільного кодексу України набуло право зворотньої вимоги до АТ "Оріана". Звернув увагу, що у діях відповідача наявний повний склад цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинно-наслідковий зв"язок між протиправною поведінкою та завданими збитками та вина. Вказав на те, що Виконання рішень Європейського суду є обов'язком України відповідно по Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за якою Україна визнала для себе юрисдикцію Європейського суду, а також відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, вказав на відсутність вини АТ "Оріана" у тривалому невиконанні згаданих рішень національних судів та заперечив наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями товариства та завданими державі збитками, про які йдеться в позові. Зауважив, що Європейський суд у рішенні від 26 липня 2012 р. прямо встановив вину влади у невжитті необхідних і достатніх заходів для виконання рішень національних судів. З посиланням на п.10 розділу V Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" зазначив, що ухвалою суду від 11.06.18 у справі №Б-7-11/283-13/143-23/19 припинено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Оріана", відтак в силу зазначеного закону заборонено стягнення з АТ "Оріана" будь-яких майнових вимог та зупинено позовну давність. Вказав на тривалість розгляду справи про банкрутство, що не залежало від дій чи бездіяльності відповідача. Крім того, звернув увагу, що грошові вимоги ТОВ "Енерго-Міг" у розмірі 6524005,93грн. були включені до реєстру вимог кредиторів ВАТ "Оріана", і станом на 01.08.19 у відповідача рахується заборгованість перед ТОВ "Енерго-Міг" на зазначену суму.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Рішенням Арбітражного суду м. Києва від 26.08.1998 у справі № 17/233 за позовом ТОВ «Енерго-Міг» до АКБ «Промінвестбанк», АКБ «Укрексімбанк», ВАТ «Оріана», Банк «Прикарпаття» з ВАТ «Оріана» стягнуто на користь ТОВ «Енерго-Міг» 2263898,38 грн., а також 113195,00 грн. держмита у зв'язку з невиконанням відповідачем-ВАТ «Оріана» умов договору.
Рішенням Вищого арбітражного суду України від 10.04.2001 у справі №3/12 за позовом ТОВ «Енерго-Міг» до ВАТ «Оріана», Івано-Франківського обласного управління юстиції, Міністерства юстиції України, відділу державної виконавчої служби Калуського міського управління юстиції звернуто стягнення 4164912,55 грн. на користь ТОВ «Енерго-Міг» на майно ВАТ «Оріана» у відшкодування збитків по невиконанню арбітражного рішення у справі №17/233. Вказаним рішенням встановлено відсутність вини Міністерства юстиції України, Івано-Франківського обласного управління юстиції та відділу державної виконавчої служби Калуського міського управління юстиції у спричиненні позивачеві збитків, а також встановлено, що збитки, спричинені позивачеві, підлягають стягненню з ВАТ "Оріана", яке не прийняло всіх залежних від нього заходів до добровільного виконання рішення арбітражного суду м.Києва.
Вищезазначені судові рішення набрали законної сили й тривалий час не були виконані.
У зв"язку з невиконанням вищезазначених судових рішень ТОВ "Енерго-Міг" звернулось із відповідною заявою до Європейського суду з прав людини. Зокрема, заявник скаржився за п. 1 ст. 6 Конвенції та за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції на невиконання рішень національних судів.
За результатами розгляду заяви Європейський суд виніс рішення від 26 липня 2012 р., яким визнав допущені державою Україною порушення п. 1 ст. 6 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та постановив, що держава-відповідач має протягом трьох місяців сплатити заявникам по 3000 євро в якості відшкодування матеріальної, моральної шкоди та компенсацію судових та інших витрат, а також виконати рішення національних судів, які залишились невиконаними.
Вказане рішення Європейського суду було виконано позивачем за рахунок коштів Державного бюджету України, що підтверджується наявною у справі копією платіжного доручення від 05.08.16 №5217 про перерахування позивачем на користь ТОВ "Енерго-Міг" 6524005,93грн. заборгованості за рішеннями національних судів.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД, ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав є відшкодування збитків та інші способи відшкодування шкоди.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Наведена правова норма кореспондується зі ст. 225 ГК України, за змістом якої до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі(ст.226 Господарського кодексу України).
Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи), шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.
Крім того, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Умовою відповідальності за правопорушення є вина заподіювача збитків, тобто винною дією є невиконання, відмова від виконання або неналежне виконання зобов'язань. Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт наявності протиправної поведінки боржника, розмір збитків, причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором. Відсутність вини підлягає доведенню заподіювачем шкоди.
Рішеннями Арбітражного суду м. Києва від 26.08.1998 у справі № 17/233 та Вищого арбітражного суду України від 10.04.2001 у справі № 3/12 стягнуто з відповідача на користь ТОВ «Енерго-Міг» заборгованості, шо виникла в результаті невиконання відповідачем-ВАТ «Оріана» договірних зобов"язань.
Вищезазначені судові рішення набрали законної сили й тривалий час не були виконані.
Як визначено у ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Крім того, за змістом ст. 129 Конституції України, серед засад судочинства визначено обов'язковість рішення суду. Наведене означає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а тому має відповідати й вимогам п. 1 ст. 6 Конвенції.
Обов'язок відповідача полягав, по-перше, у своєчасній виплаті ТОВ «Енерго-Міг» належних до оплати сум, а по-друге, у виконанні судових рішень, ухвалених на користь ТОВ «Енерго-Міг». При цьому, згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, у даному випадку має місце протиправна поведінка (бездіяльність) Відповідача як елемент цивільного правопорушення.
Щодо причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою ВАТ «Оріана» і заподіяною шкодою Державному бюджету України слід зазначити, що особа може звернутися до Європейського суду, якщо вона вважає себе особисто і безпосередньо жертвою порушення Державою одного або кількох прав, гарантованих Конвенцією та Протоколами до неї. Відтак, сторонами у справах, які розглядаються Європейським судом, є позивач - заявник та відповідач - Держава, а рішення виносяться Європейським судом проти держави-відповідача, а не проти конкретних державних органів, підприємств, установ та організацій, їх посадових осіб, чи підприємств, установ, організацій, які перебувають під контролем держави, в розумінні прецедентної практики ЄСПЛ.
Таким чином, держава Україна в особі Уряду України, який у Європейському суді представляє Уповноважений у справах Європейського суду з прав людини, у кожній конкретній справі відповідає перед заявниками у Європейському суді за дії (бездіяльність) того чи іншого державного органу, підприємства, установи, організації, їх посадових осіб.
На момент виникнення спірних правовідносин частка держави у статуному капіталі ВАТ"Оріана" становила 99,999%.
Згідно зі статтею 46 Конвенції держава Україна взяла на себе зобов'язання виконувати рішення Європейського суду в будь-якій справі, стороною якої вона є.
Виконання рішень Європейського суду є обов'язком України відповідно по Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за якою Україна визнала для себе юрисдикцію Європейського суду, а також відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Так, на виконання рішення Європейського суду з Державного бюджету України на рахунок ТОВ «Енерго-Міг» сплачено присуджені Європейським судом кошти у сумі 31055,20 грн. (еквівалент 3000 євро) справедливої сатисфакції, а також 6524005,93 грн. заборгованості за рішеннями національних судів. При цьому, у договірних правовідносинах з ТОВ «Енерго-Міг» зобов'язальною стороною є саме АТ «Оріана», а не держава, яка виплатила цю заборгованість.
Наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою ВАТ «Оріана» та заподіяною шкодою полягає в тому, що прийняття Європейським судом рішення проти України у справі за заявою ТОВ «Енерго-Міг» є наслідком невиконання відповідачем рішень національних судів, ухвалених на користь Заявника-ТОВ «Енерго-Міг».
При цьому, слід звернути увагу, що у справах, які стосуються невиконання або тривалого виконання рішень національних судових органів, ЄСПЛ має усталену позицію, зокрема, у справі «Козачек проти України» (§20) ЄСПЛ, розглядаючи питання прийнятності скарги, підтвердив свою позицію про те, що «його твердження про те, що є недопустимим вимагати, щоб особа, на користь якої в результаті судового провадження було винесено рішення, повинна ініціювати виконавче провадження для виконання, стосується не лише рішень проти держави, але й стосовно тих підприємств, які не є достатньо незалежними від держави як інституційно, так і фактично проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (§54).
Оскільки Україна взяла на себе обов'язок гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені Конвенцією, а міжнародною судовою установою констатовано порушення прав Заявника, обов'язок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно до Конвенції покладався на державу Україна.
У випадку належного виконання Відповідачем своїх зобов'язань, для позивача у даній справі не настали б негативні наслідки у вигляді порушення законних прав Заявника та, відповідно, звернення його до Європейського суду, ухвалення Європейським судом рішення, що призвело до понесення збитків Державного бюджету внаслідок виплати боргу за рішеннями національних судів.
З вищезазначеного вбачається, що бездіяльність Відповідача призвела до заподіяння державі Україна матеріальної шкоди, у вигляді збитків в розмірі 6524005,93грн., що свідчить про наявність вини в діях Відповідача.
Щодо розміру шкоди слід зазначити, що цей розмір встановлено судовими рішеннями, відтак не потребує доказування.
Відповідно до частин 1 і 2 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. Тобто, наявність вини презюмується, а відсутність вини - доводиться заподіювачем шкоди.
Так, наявність вини ВАТ "Оріана" у невиконанні своїх договірних зобов'язань перед ТОВ "Енерго-Міг" та вищезазначених рішень національних судів підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем. Посилання відповідача на тривале провадження у справі про банкрутство ВАТ"Оріана" судом до уваги не приймається, оскільки провадження у справі № Б-7-11/283-13/143-23/19 було порушено 18.09.02, тоді як ррішення Арбітражного суду м. Києва у справі № 17/233 та Вищого арбітражного суду України у справі № 3/12, за якими стягнуто з відповідача на користь ТОВ «Енерго-Міг» заборгованість, шо виникла в результаті невиконання відповідачем-ВАТ «Оріана» договірних зобов"язань, прийняті раніше - відповідно 26.08.1998 та 10.04.2001.
З огляду на викладене, суд констатує, що у діях (бездіяльності) відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді стягнення збитків у розмірі 6524005,93грн., завданих Державному бюджету України внаслідок виконання позивачем рішення Європейського суду у справі «Харук та інші проти України», що підтверджується доданими до позову доказами.
Згідно ст. 1191 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої іншою особою, зумовлює виникнення права зворотної вимоги до порушника.
Таким чином, позивач - Міністерство юстиції України, перерахувавши ТОВ "Енерго-Міг" 6524005,93грн. заборгованості за рішеннями національних судів, набув права зворотної вимоги до Акціонерного товариства "Оріана" про стягнення збитків у вищезазначеному розмірі.
При цьому слід зазначити, що 17 липня 1997 р. Україна ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. (Конвенція).
Згідно з положеннями ст.14 Закону України "Про міжнародні договори України", міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб. Положення ст.15 цього Закону визначають, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
За змістом ст. 46 Конвенції, Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини (Європейський суд) у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.
У зв'язку із обов'язком України виконувати рішення Європейського суду у справах проти України, 23 лютого 2006 р., Верховна Рада України прийняла Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини". Згідно положень ст. 2 цього Закону, рішення Європейського суду є обов'язковим для виконання Україною відповідно до вимог згаданої вище ст. 46 Конвенції.
Як визначено статтями 3, 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", виконання рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України у тримісячний строк з моменту набуття рішенням статусу остаточного. Крім того, цим Законом (ч. 4 ст. 9), передбачений обов'язок Органу представництва звертатися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування стягувачу.
Органом представництва, як визначено у ст. 1 цього Закону, є орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень. Так, за змістом постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2006 р. № 784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" таким органом є Міністерство юстиції України.
Зі змісту положень ч. 5 ст. 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вбачається, що Орган представництва зобов'язаний протягом шести місяців з моменту, визначеного в ч. 4 ст. 8 цього Закону (списання коштів з певної бюджетної програми Державного бюджету України), звернутися до суду з відповідним позовом. Загальний строк позовної давності для звернення з такими позовами визначається відповідно до ЦК України.
Згідно даних долученого до матеріалів справи платіжного доручення, відшкодування компанії ТОВ "Енерго-Міг" із Державного бюджету України було виплачено 05.08.16. Міністерство юстиції України звернулось до суду із позовом 05.08.19, що підтверджується відміткою пошти на конверті.
За змістом ч.7ст.116 ГПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Щодо посилання Відповідача на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2018 у справі № Б-7-11/283-13/143-23/19 про припинення провадження у справі про банкрутство та заборону стягнення з АТ «Оріана» будь-яких майнових вимог слід зазначити, що згідно з п. 10 Розділу V ПРИКІНЦЕВИХ ТА ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» від 18.01.2018 № 2269-VIII внесено зміни до розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (відомості Верховної Ради України, 2012 р., № 32-33, ст. 413 із наступними змінами), яким доповнено пунктами 43 такого змісту: «Провадження у справах про банкрутство боржників, якими є державні підприємства та/або господарські товариства, більше ніж 50 відсотків акцій (часток) яких прямо чи опосередковано належать державі, щодо яких прийнято рішення про приватизацію, підлягає припиненню, крім тих, що ліквідуються за рішенням власника. Після припинення провадження у справі про банкрутство забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, зупиняється перебіг позовної давності, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо. Зазначені дії не поширюються на задоволення вимог поточних кредиторів, на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, на відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника, вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення».
Згідно ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 18.09.2002 у справі № Б-7-11/283-13/143-23/19 порушено справу про банкрутство ВАТ «Оріана» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до частини другої статі 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», чинного на момент звернення позивача з даним позовом до суду, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Ухвала є підставою для зупинення виконавчого провадження. Про запровадження мораторію розпорядник майна повідомляє відповідному органу або особі, яка здійснює примусове виконання судових рішень, рішень інших органів за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника та знаходженням його майна.
Відповідно до частини третьої статі 19 вказаного закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема,- забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій.
Відповідно до частини сьомої статті 19 Закону дія мораторію припиняється з дня закриття провадження у справі про банкрутство.
Так, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 11.06.2018 у справі № Б-7-11/283-13/143-23/19, суд зазначив, що у зв'язку з припиненням провадження у справі дія мораторію припиняється.
Таким чином, у зв'язку з припиненням дії мораторію, посилання Відповідача щодо заборони стягнення з АТ «Оріана» збитків, завданих державному бюджету на виконання рішення Європейського суду з прав людини є безпідставними та необгрунтованими.
Разом з цим, слід звернути увагу, що згідно з пунктом 43 розділу X «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» - поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.
Міністерство юстиції України звернулося до суду із позовом про стягнення з АТ «Оріана» збитків, завданих державному бюджету України внаслідок виконання рішення ЄСПЛ у справі «Харук та інші проти України» в сумі 6524005,93 грн., які виникли з періоду сплати позивачем присуджених Європейським судом коштів, а саме з 05.08.2016, що підтверджується платіжним дорученням, наявним в матеріалах справи.
Отже, дана заборгованість, виходячи із поняття, зазначеного в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», є поточною заборгованістю, а Міністерство юстиції України перед АТ «Оріана» виступає поточним кредитором.
Крім того, згідно з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.08.2019, АТ «Оріана» не перебуває в процесі провадження у справі про банкрутство, не перебуває в процесі припинення та не ліквідоване, а отже є діючим підприємством.
Щодо твердження відповідача про те, що йому є не зрозумілою позиція Міністерства юстиції України щодо заявлених у 2014 році до ВАТ «Оріана» сум збитків лише у розмірі 31055,20 грн., завданих державному бюджету України у справі №909/1381/13, та відсутності звернення стягнення на суму 6524 005,93 грн., суд констатує, що відповідно до статті 1 Закону відшкодування - це сума справедливої сатисфакції, визначена рішенням Європейського суду з прав людини відповідно до статті 41 Конвенції.
Згідно зі статтею 8 Закону виплата Стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні.
Відповідно до рішення Європейського суду від 26.07.2012 у справі «Харук та інші проти України» за заявою № 703/05 та 115 інших заяв, яке набуло статусу остаточного в день ухвалення:
«ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО
5. Постановляє, що:
(а) держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, та сплатити протягом трьох місяиів 3000 (той тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємию у заявах, наведених у Податку 1 та 1500 (одну тисячу п/ятсот) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю у заявах, наведених у Додатку 2, що є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись на ці суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу».
Статтею 3 Закону передбачено, що виконання рішень ЄСПЛ здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Рішення ЄСПЛ у зазначеній справі в частині виплати справедливої сатисфакції державою виконано 23.10.2012 в сумі 31055,20 грн. що підтверджується платіжним дорученням за №1811.
Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону виконання Рішення - це виплата стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру.
Рішення ЄСПЛ у зазначеній справі в частині виконання рішень національних судів державою виконано 05.08.2016 в сумі 6524005,93 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5217.
Враховуючи викладене, сума справедливої сатисфакції була сплачена Заявнику у строк, встановлений рішенням ЄСПЛ та чинним законодавством, а саме 23.10.2012, а відшкодування виплати за рішеннями національних судів - 05.08.2016.
Таким чином, Міністерство юстиції України не могло звернутись з позовом у 2014 році до ВАТ «Оріана» про стягнення збитків у сумі 6524005,93 грн., оскільки виплата ще не була здійснена.
Щодо тверджень відповідача про те, що ТОВ «Енерго-Міг» звернулось до Європейського суду в той час, коли його вимоги були внесені в реєстр вимог кредиторів і ліквідатор чи керуючий санацією зобов'язаний був виконати вимоги даного кредитора, а керівництво ВАТ «Оріана» було усунуте від виконання обов'язків, суд констатує, що правовідносини, які виникли між ТОВ «Енерго-Міг» та ВАТ «Оріана» щодо невиконання договірних зобов'язань, не пов'язані з предметом розгляду у справі № 909/829/19 за регресним позовом Міністерства юстиції України про відшкодування збитків.
ВИСНОВОК СУДУ.
З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1,2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.
За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача збитків у розмірі 6524005,93грн. правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір, з огляду на задоволення позову, згідно з положеннями ст. 129 ГПК України, суд покладає на відповідача.
Керуючись ст.74, 76-80, 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
задовольнити позов Міністерства юстиції України до Акціонерного товариства "Оріана" про стягнення 6524005,93грн. завданих Державному бюджету України збитків.
Стягнути з Акціонерного товариства "Оріана" (77300, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Євшана, буд. 9; ідентифікаційний код 05743160) на користь Державного бюджету України (рахунок 31116115700028, код банку 820172, ЄДРПОУ 37567646, банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ, отримувач Державна казначейська служба України) 6524005,93 (шість мільйонів п”ятсот двадцять чотири тисячі п”ять гривень дев”яносто три копійки) завданих Державному бюджету України збитків.
Стягнути з Акціонерного товариства "Оріана" (77300, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Євшана, буд. 9; ідентифікаційний код 05743160) на користь Міністерства юстиції України (м.Київ, вул.Городецького,13, ідент.код 00015622, рахунок НОМЕР_1 , код банку 820172, банк отримувача Державне казначейство України м.Київ) 97860,09(дев”яносто сім тисяч вісімсот шістдесят гривень дев”ять копійок) судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 14.11.2019
Суддя Матуляк П. Я.