номер провадження справи 34/47/19
04.11.2019 Справа № 908/2319/19
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,
при секретареві судового засідання Махно О.О.,
розглянувши матеріали справи № 908/2319/19
за позовом Приватного підприємства “ЛЬВІВМЕТАЛПЛАСТ”, ідентифікаційний код юридичної особи 36248365 (79069, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 321)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство ЕЛЕКТРОТЕХНІКА”, ідентифікаційний код юридичної особи 19275366 (71313, Запорізька область, Кам”янсько -Дніпровський район, с. Велика Знам”янка, вул. Степова, буд. 24 Б)
про стягнення 706297,14 грн,
за участю уповноважених представників:
від позивача: Гаврилюк О.Р., довіреність від 20.09.2019;
від відповідача: не з'явився
Приватне підприємство “ЛЬВІВМЕТАЛПЛАСТ” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом вих. № 483 від 21.08.2019 (вх. № 2491/08-07/19 від 28.08.2019) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство ЕЛЕКТРОТЕХНІКА” заборгованості за договором поставки № 32-к від 25.02.2019 у сумі 706297 грн 14 коп., з яких 510905 грн 80 коп. - сума основного боргу, 60887 грн 83 коп. - сума пені, 127726 грн 45 коп. - сума штрафу, 3014 грн 34 коп. - сума інфляційних втрат, 3762 грн 72 коп. - 3% річних.
Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено ст. ст. 193, 216, 230 Господарського кодексу України, ст.ст. 625, 712 Цивільного кодексу України. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 32-к, укладеного між сторонами 25.02.2019, внаслідок чого позивачем пред'явлені вимоги по стягненню заборгованості з урахуванням штрафних санкцій.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2019 позовну заяву передано на розгляд судді Науменку А.О.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2319/19, якій присвоєно номер провадження 34/47/19. Суд постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначивши судове засідання на 23.09.2019.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.09.2019 у справі № 908/2319/19 відкладено підготовче засідання на 10.10.2019 о 10 год. 00 хв.
30.09.2019 до канцелярії суду від позивача у справ надійшов лист № 547 від 24.09.2019 із документами для долучення до матеріалів справи, з доказами направлення цих документів на адресу відповідача у справі.
В судовому засіданні 10.10.2019 суд продовжив підготовче засідання, повідомив про надходження від позивача листа із доданими документами (банківськими виписками та накладними) та долучення цих документів до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні повідомив про надання всіх документів, відсутність заяв та клопотань і не заперечував проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
За наслідками судового засідання, суд, на підставі ст. 185 ГПК України, постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 04.11.2019 о 10 год. 30 хв., про що присутній представник позивача повідомлений в приміщенні суду під розписку та під звукозапис.
В судовому засіданні 04.11.2019 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.
Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити та стягнути заборгованості за договором поставки № 32-к від 25.02.2019 у сумі 706297 грн 14 коп., з яких 510905 грн 80 коп. - сума основного боргу, 60887 грн 83 коп. - сума пені, 127726 грн 45 коп. - сума штрафу, 3014 грн 34 коп. - сума інфляційних втрат, 3762 грн 72 коп. - 3% річних, згідно з розрахунками, вказаними у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив не надав, про причини неявки суд не повідомив. Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 04.11.2019 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
25.02.2019 між Приватним підприємством “ЛЬВІВМЕТАЛПЛАСТ” (постачальник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство ЕЛЕКТРОТЕХНІКА” (покупець, відповідач у справі) укладено договір поставки № 32-к (далі - договір поставки).
Згідно з предметом договору поставки, постачальник зобов'язувався поставити та передати у власність покупця товар, а покупець - прийняти і оплатити його на умовах цього договору ( п. 1.1. договору поставки).
Відповідно до п. 1.2. договору поставки, товаром за цим договором є смола ПВХ, ДОФ, поліетилен, поліпропілен, полістирол, пластикат полівінілхлоридний та інші товари.
Пунктом 1.3 договору поставки передбачено, що ціна товару, його найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, визначаються Специфікацією, яка є невід'ємним додатком до даного договору. Специфікація складається на перше число кожного місяця та/або на кожну партію товару. Загальна сума цього договору, визначається сумою всіх накладних на відвантаження товару або Специфікацій на поставки за цим договором.
Згідно з п. 2.1 договору поставки, покупець за цим договором здійснює оплату товару в розмірі 100% ціни товару не пізніше 10-ти календарних днів з дня отримання товару.
Розділом п'ятим договору поставки сторони передбачили відповідальність сторін за невиконання, неналежне виконання умов договору.
Договір поставки підписаний директорами та скріплений печатками підприємств.
До договору поставки сторони підписали Специфікацію № 4 від 11.04.2019, якою узгодили поставку товару на суму 590905 грн 80 коп. із терміном оплати до 25.04.2019.
На виконання умов договору поставки, позивач поставив відповідачу товар, обумовлений у Специфікації № 4, що підтверджується видатковою накладною № 369 від 11.04.2019 та товарно-транспортною накладною № Р369 від 11.04.2019, на яких міститься підпис уповноваженої особи відповідача про отримання товару та печатка підприємства відповідача.
На оплату поставленого товару позивачем виписано відповідачу рахунок на оплату.
Відповідач розрахувався за поставлений товар несвоєчасно та не у повному обсязі, у зв'язку із чим, у відповідача виникла прострочена заборгованість перед позивачем у сумі 510905 грн 81 коп, про що сторонами складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків за період 01.02.2019 по 12.06.2019.
Претензією № 415 від 16.07.2019 позивач звернувся до відповідача із вимогою сплатити заборгованість за договором поставки, яка отримана відповідачем 31.07.2019, про що свідчить відмітка на самій претензії.
Враховуючи не сплату відповідачем заборгованості за договором поставки, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 510905 грн 80 коп. суми основного боргу, 60887 грн 83 коп. суми пені, 127726 грн 45 коп. суми штрафу, 3014 грн 34 коп. - суми інфляційних втрат, 3762 грн 72 коп. - 3% річних, згідно з розрахунками, доданими до позовної заяви.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором поставки.
Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з нормою ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки, 11.04.2019, згідно з видатковою накладною № 369 від 11.04.2019 та товарно-транспортною накладною № Р369 від 11.04.2019, позивачем поставлений відповідачеві обумовлений у Специфікації № 4 до договору, товар, на суму 590905 грн 80 коп. із узгодженим терміном оплати до 25.04.2019.
Сплата поставленого позивачем відповідачу товару із простроченням та не повному обсязі підтверджується банківськими виписками та актом звірки взаєморозрахунків.
Так, відповідач здійснив часткову оплату поставленого позивачем товару на загальну суму 590905 грн 80 коп. таким чином: 29.05.2019 на суму 20 000 грн 00 коп., 06.06.2019 на суму 40 000 грн. 00 коп. та 07.06.2019 на суму 20 000 грн 00 коп.
Заборгованість позивача перед відповідачем в сумі 510905 грн 80 коп. (590905,80 - 20000,00 - 40000,00 - 20000,00) станом на час подання позову та розгляду справи в суді не сплачена.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Наявність у відповідача перед позивачем простроченої заборгованості за поставлений за договором поставки товар в сумі 510905 грн 80 коп. підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за період 01.02.2019 по 12.06.2019 підписаним з боку обох сторін без зауважень.
Підписання акта звірки сторонами свідчить про визнання заборгованості (аналогічний висновок міститься у Постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 187/789/17).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованими, документально підтвердженими, так такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 510905 грн 80 коп. основного боргу за договором поставки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.3 договору поставки передбачено, що за прострочення оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення та штраф: в розмірі 10% від вартості поставленого товару при простроченні оплати до 10 днів від дати, яка зазначена у Специфікації; в розмірі 15 % від вартості поставленого товару при простроченні оплати до 20 днів від дати, яка зазначена у Специфікації; в розмірі 25 % від вартості поставленого товару при простроченні оплати більше 30 днів від дати, яка зазначена у Специфікації.
Так, позивач просить стягнути з відповідача на підставі п. 5.3 договору поставки 127 726,45 грн штрафу та 60887,83 грн пені за прострочення оплати товару.
Перевіривши розрахунок позивачем заявленої до стягнення суми штрафу, враховуючи прострочення відповідачем оплати за поставлений позивачем товар більше 30 днів від дати, яка зазначена у Специфікації, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 127726,46 грн штрафу (510905,80*25%).
Перевіривши розрахунок позивачем заявленої до стягнення суми пені, у т.ч. за допомогою ІПС «Законодавство», суд дійшов висновку про часткове задоволення заявленої до стягнення суми пені, а саме у розмірі 59868,48 грн, оскільки у наведеному в позовній заяві розрахунку пені наявні очевидні описки, у т.ч. у сумах боргу, за прострочення оплати якого нараховано суму пені (замість 570905,80 зазначено 579590, 80, і т.д.). При цьому суд, також враховує, що самим позивачем у позові підтверджується, що кінцевим терміном оплати поставленого товару сторонами визначено 25.04.2019. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1019,35 грн пені слід відмовити, як у необґрунтовано заявленій до стягнення (60887,83 - 59868,48 = 1019,35).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
З огляду на те, що згадану статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.
Враховуючи прострочення сплати основного боргу за поставлений товар, позивачем нараховано відповідачу 3% річних в сумі 3 762,72 грн (за період з 25.04.2019 по 20.08.2019) та інфляційні втрати в сумі 3014,34 грн за період квітень - липень 2019 року.
Перевіривши розрахунок позивачем заявленої до стягнення суми 3% річних, у т.ч. за допомогою ІПС «Законодавство», суд дійшов висновку про задоволення заявленої до стягнення суми 3% річних.
У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 3014,34 грн за період квітень - липень 2019 року суд відмовляє, враховуючи таке.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Враховуючи вищевикладені правила визначення розміру боргу з урахуванням індексу інфляції, враховуючи, заявлений позивачем період нарахування сум інфляції (квітень-травень 2019), а також те, що сума боргу, яка існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений (квітень 2019), помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція та дефляція, інфляційні витрати за період з травня по липень 2019 відсутні, у зв'язку із середнім індексом у цьому періоді меншим за одиницю, та помилковим зазначенням позивачем для розрахунку місяця квітня 2019 року, в якому платіж за поставлений товар мав бути здійснений.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, у зв'язку із чим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 10533 грн 95 коп судового збору, в решті суми - 60 грн 52 коп. судовий збір відноситься на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство ЕЛЕКТРОТЕХНІКА”, ідентифікаційний код юридичної особи 19275366 (71313, Запорізька область, Кам”янсько - Дніпровський район, с. Велика Знам'янка, вул. Степова, буд. 24 Б) на користь Приватного підприємства “ЛЬВІВМЕТАЛПЛАСТ”, ідентифікаційний код юридичної особи 36248365 (79069, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 321) 510905 (п'ятсот десять тисяч дев'ятсот п'ять) грн 80 коп. основного боргу, 127726 (сто двадцять сім тисяч сімсот двадцять шість) грн 45 коп. штрафу, 59868 (п'ятдесят дев'ять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн 48 коп. пені, 3762 (три тисячі сімсот шістдесят дві) грн 72 коп. 3% річних та 10533 (десять тисяч п'ятсот тридцять три) грн 95 коп судового збору.
3. В іншій частині позову щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство ЕЛЕКТРОТЕХНІКА”, ідентифікаційний код юридичної особи 19275366 (71313, Запорізька область, Кам”янсько -Дніпровський район, с. Велика Знам'янка, вул. Степова, буд. 24 Б) на користь Приватного підприємства “ЛЬВІВМЕТАЛПЛАСТ”, ідентифікаційний код юридичної особи 36248365 (79069, м. Львів, вул. Шевченка, буд. 321) 1019 (одна тисяча дев'ятнадцять) грн 35 коп. пені, 3014 (три тисячі чотирнадцять) грн 34 коп. інфляційних втрат та 60 (шістдесят) грн 52 коп. судового збору відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 14.11.2019.
Суддя А.О. Науменко