88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а , тел.: (0312) 617451
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua
17.10.2019 м. Ужгород Справа № 907/436/19
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.
розглянувши матеріали справи за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільних систем «Закарпатгаз», м. Ужгород до Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Ужгород про визнання недійсним та скасування рішення
За участю представників:
від позивача - Горбатова А.А. (довіреність № 007 Др-105-0819 від 20.08.2019 року)
від відповідача - Зомбор Д.С. (довіреність № 57-02/329 від 21.02.2019 року)
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про визнання недійсним та скасування Рішення адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.05.2019 №57/7-р/к «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз» та накладення штрафу», посилаючись на порушення вимог ст. 19 Конституції України, Закону України «Про захист економічної конкуренції», Закону України «Про Антимонопольний комітет України».
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30.07.2019 відкрито загальне позовне провадження у розгляді справи №907/436/19 та призначено підготовче засідання на 28.08.2019.
У підготовчому засіданні 28.08.2019 за згодою представників сторін судом було оголошено перерву до 23 вересня 2019 р. до 11:30 год.
Ухвалою суду від 23.09.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено до розгляду по суті на 16.10.2019.
У судовому засідання 16.10.2019 за згодою представників сторін судом оголошено перерву до 17 жовтня 2019 р. до 11:00 год.
Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та відповіді на відзив посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Пояснив, що з Рішенням не погоджується та вважає, що таке прийняте Відповідачем при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків Відділення, викладених у рішенні обставинам справи, порушенні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим оскаржуване рішення порушує охоронювані законом права та майнові інтереси Товариства.
Зокрема позивач у відповіді на відзив зазначає, що Товариство не заперечує самого факту порушення у вигляді ненадання відповіді на вимогу Відділення у вказаний строк. Звернення до суду із даним позовом обумовлено тим, що Відділення, вирішуючи справу про порушення та приймаючи рішення про накладення на Товариство штрафу за порушення діяло упереджено, всупереч нормам законодавства про захист економічної конкуренції, власним роз'ясненням АМК України, в порушення власних принципів діяльності, не досліджуючи належним чином істотні обставини справи та не надаючи їм оцінку.
А саме, Відповідачем не визначено співвідношення між розміром штрафу та фактичними обставинами порушення, не враховано істотних пом'якшуючих обставин, зокрема, відсутність умислу в діях ПАТ «Закарпатгаз», прострочення строків виконання вимоги виключно через значну завантаженість Товариства запитами від контролюючих органів, виключність та одиничність даного випадку порушення, усунення причин і умов порушення, не заподіяння порушення шкоди правам та інтересам третіх осіб, зокрема, заявника ТОВ «Інформ-центр».
Позивач вказує також на те, що Відповідач визначаючи розмір штрафу не враховав рекомендаційні роз'яснення АМКУ від 09.08.2016 №39-рр «Щодо застосування положень частин другої, п'ятої та шостої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», частин першої та другої статті 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», чим порушив норми матеріального та процесуального права, та принципи пропорційності, не дискримінаційності та розумності.
Відповідач проти позову заперечує повністю. Просить суд у задоволенні позову відмовити із підстав, викладених у відзиві на позов, та запереченні на відповідь на відзив наданих суду. Зокрема наводить доводи про те, що факт неподання АТ «Закарпатгаз» інформації на Вимогу у встановлений головою Територіального відділення строк доведено матеріалами справи № 03-5/2019 та Товариством не спростовано.
Відповідач, зазначає, що Товариство не було позбавлене можливості звернутися до Відділення з повторним клопотанням про відтермінування кінцевого строку надання інформації на Вимогу. Крім того, у вимозі Товариство було повідомлено про обов'язковість її виконання у визначений строк та про відповідальність у разі невиконання Вимоги голови Відділення, яка передбачена законодавством про захист економічної конкуренції.
Отже, АТ « 3акарпатгаз» було обізнано щодо положень законодавства про захист економічної конкуренції та усвідомлювало, що пропущення Товариством строку надання інформації на Вимогу може бути кваліфіковано, як порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
При визначенні розміру штрафу, його співвідношенням між розміром та будь якими обставина справи Відділенням взято до уваги, що інформація на вимогу була надана все ж таки поза межами встановленого строку та те, що відсутність запитуваної інформації створила перешкоди в розгляді заяви ТОВ «Інформ-центр».
Відділення вказує на те, що діяло в межах наданих йому повноважень та без порушення положень чинного законодавства України. Відповідач врахував Рекомендаційні роз'яснення, та правильно застосував частину другу статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» при визначенні розміру штрафу, як вбачається з таблиці 2 додатку до Рекомендаційних роз'яснень, базовий розмір штрафу за порушення, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», складає 54 400,00 грн. Натомість, при визначенні розміру штрафу адміністративна колегія Відділення врахувала, що АТ «Закарпатгаз» подало інформацію на Вимогу і зменшила розмір штрафу з 54 000,00 грн. на 40 000,00 грн.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 17.10.2019 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
У зв'язку із розглядом Закарпатським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України звернення ТОВ «Інформ-центр» м. Чоп головою Відділення направлено ПАТ «Закарпатгаз» вимогу про надання інформації від 20.12.2018 №57-02103-15/1283 згідно вимоги строк подачі інформації та копії документів 10 днів з дня отримання вимоги.
Відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №8801707802458 Вимога була отримана представником ПАТ «Закарпатгаз» 21.12.2018 року, що підтверджується листом Закарпатської дирекції АТ «Укрпошта» від 25.01.2019 №0079/1.
Останній день строку надання інформації на Вимогу припадав на 31.12.2018 року. 28 грудня 2018 року до Відділення надійшов лист ПАТ «Закарпатгаз» від 26.12.2018 № ZК007.2-Сл-3791-1218 щодо продовження строку виконання Вимоги до 21.01.2019 року. Відділенням листом від 02.01.2019 №57-02/8 продовжено ПАТ «Закарпатгаз» строк виконання Вимоги до 14.01.2019 року.
Інформація від ПАТ «Закарпатгаз» на Вимогу була надана 25.01.2019 поза межами строку встановленого Головою відділення для надання інформації.
У зв'язку з простроченням надання відповіді на вимогу, розпорядженням адміністративної колегії Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 28.02.2019 №57/6-рп/к розпочато розгляд справи №ОЗ-5/2019 та направлено листом від 25.04.2019 №57-02/778 подання про попередні висновки у справі.
За результатом розгляду справи №ОЗ-5/2019 16.05.2019 Відділенням прийнято рішення, яким визнано, що ПАТ «Закарпатгаз» вчинило порушення, передбачене п.13 ст.50 ЗУ «Про захист економічної конкуренції» у вигляді неподання інформації територіальному відділенню АМКУ на вимогу голови Закарпатського обласного територіального відділення АМКУ від 20.12.2018 №57-02/О3-15/1283 у встановлений ним строк, та накладено на ПАТ «Закарпатгаз» штраф у розмірі 40000,00 грн.
Позивач з Рішенням не погоджується вказує на те, що оскаржуване рішення прийняте Відповідачем з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим порушує охоронювані законом права та майнові інтереси Товариства, що і стало приводом для звернення до суду.
Зокрема позивач зазначає, що Товариство не заперечує самого факту порушення у вигляді ненадання відповіді на вимогу Відділення у вказаний строк. Звернення до суду із даним позовом обумовлено тим, що Відділення, вирішуючи справу про порушення та приймаючи рішення про накладення на Товариство штрафу за порушення діяло упереджено, всупереч нормам законодавства про захист економічної конкуренції, власним роз'ясненням АМК України, в порушення власних принципів діяльності, не досліджуючи належним чином істотні обставини справи та не надаючи їм оцінку.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” встановлено, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно з частинами першою та другою статті 12 того ж Закону для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються Комітетом у межах його компетенції. У разі необхідності можуть утворюватись міжобласні територіальні відділення.
Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства. Повноваження територіального відділення Антимонопольного комітету України не можуть виходити за межі повноважень Антимонопольного комітету України, визначених законом.
У відповідності до пункту 1 частини третьої статті 7 наведеного Закону у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Антимонопольного комітету України та застосування законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.
Згідно з пунктами 5 та 12 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, такі повноваження: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).
Статтею 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, зокрема, що:
- розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом;
- невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Статтею 221 цього ж Закону передбачено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб'єктам господарювання.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
Позивач не заперечує самого факту порушення у вигляді ненадання відповіді на вимогу Відділення у вказаний строк. Позов обумовлено тим, що за доводами позивача Відділення, вирішуючи справу про порушення та приймаючи рішення про накладення на Товариство штрафу за порушення діяло упереджено, всупереч нормам законодавства про захист економічної конкуренції, власним роз'ясненням АМК України, в порушення власних принципів діяльності, не досліджуючи належним чином істотні обставини справи та не надаючи їм оцінку.
Абзацом четвертим частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за вчинення порушення, яке, зокрема передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» накладається штраф у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Відповідно до Звіту про фінансові результати (форма № 2-м) за 2018 рік, копія якого знаходиться в матеріалах справи № 03-5/2019, чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) АТ «Закарпатгаз» становив 305 756 000,00 грн.
Тобто максимально можливий розмір штрафу, який може бути накладений на Товариство за порушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» становить 3 057 560,00 грн.
Згідно пункту 6 Рекомендаційних роз'яснень АМКУ від 09.08.2016 №39-рр «Щодо застосування положень частин другої, п'ятої та шостої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», частин першої та другої статті 21 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», визначення розміру штрафу здійснюється у два етапи: - на першому визначається базовий розмір штрафу для кожного відповідача;
- на другому цей розмір коригується з урахуванням обтяжуючих та пом'якшуючих обставин.
Відповідно до пункту 12.4. Рекомендацій, порушеннями, тяжкість яких під час визначення базового розміру штрафу враховується як помірна, є порушення, передбачені пунктами 9, 13, 14, 15, 16, 17 та 18 статті 50 Закону.
Пунктом 12.4.2. Рекомендацій встановлено, що базовий розмір штрафу за порушення, передбачені пунктами 13 - 16 статті 50 Закону, визначається відповідно до таблиць 1 та 2 наведених у додатку до цих Рекомендаційних роз'яснень.
Як вбачається з таблиці 2 додатку до Рекомендаційних роз'яснень, базовий розмір штрафу за порушення, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», складає 54 400,00 грн.
Згідно пункту 17 Рекомендацій, базовий розмір штрафу зменшується до 50 відсотків сукупно у випадку надання доказів існування таких пом'якшуючих обставин:
- припинення відповідачем дій (бездіяльності), що містять ознаки порушення, до прийняття відповідного рішення, попереднього рішення органу Комітету;
- відшкодування шкоди, завданої порушенням, чи усунення наслідків порушення в інший спосіб до прийняття відповідного рішення органу Комітету;
- усунення умов, що сприяли вчиненню порушення, до прийняття відповідного рішення;
- фактичне недотримання учасником узгоджених дій їх умов та наявність доказів, що суб'єкт господарювання фактично конкурував на ринку, протягом всього часу тривання порушення;
- співпраця під час розгляду справи з органами Комітету, що сприяла з'ясуванню обставин справи, зокрема виявленню фактів, відомостей, про які органи Комітету не запитували, або виявленню інших порушень законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі вчинених іншими особами;
- вчинення порушення внаслідок впливу органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю або суб'єкта господарювання, в економічній залежності від якого знаходився порушник;
- звернення до початку розгляду справи про порушення за отриманням дозволу суб'єктом господарювання на концентрацію в разі вчинення порушення, передбаченого пунктом 12 статті 50 3акону.
Виходячи з вищенаведених обставин вбачається, що така пом'якшуюча обставина, як надання інформації на вимогу після пропущення строку вимоги не передбачена.
Натомість, при визначенні розміру штрафу адміністративна колегія Відділення врахувала, що АТ «Закарпатгаз» подало інформацію на Вимогу і зменшила розмір штрафу з 54 000,00 грн. на 40 000,00 грн.
Аргументи Підприємства про те, що в Рішенні АМК не визначено співвідношення між розміром штрафу та будь-якими обставинами справи, не визначена співрозмірність (пропорційність) суми штрафу діям позивача та їх наслідкам, а також Відділенням не взято до уваги те, що Підприємство не перешкоджало розгляду справи та надало необхідну інформацію, а Рішення АМК не аргументовано, зокрема в частині визначення штрафу - не можуть бути взяті до уваги, оскільки інформація на Вимогу була надана поза межами встановленого строку, а при визначенні розміру штрафу Відділенням було враховано те, що: відсутність запитуваної інформації створювала перешкоди в розгляді заяви ТОВ «Інформ-центр» м. Чоп.
Разом з тим суд констатує, що Відділення діяло в межах наданих йому повноважень та без порушення положень чинного законодавства України, що відповідно до згаданих приписів статті 59 Закону України «Про захист економічної» конкуренції виключає можливість визнання недійсним Рішення АМК в частині накладення штрафу. При цьому названий Закон не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені чи звільняти від їх сплати (у разі їх правомірного нарахування).
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення складено: 13.11.2019.
Суддя О. Ф. Ремецькі