вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про відмову у забезпеченні позову
"05" листопада 2019 р. Справа№ 911/2465/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Дідиченко М.А.
при секретарі: Реуцька Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Яців О.Р. (довіреність №650 від 26.12.2018)
від відповідача 1: Кравчук І.О.
від відповідача 2: Бачигін К.В. (свідоцтво №3320 від 29.05.2018)
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову
у справі №911/2465/18 (суддя Карпечкін Т.П.)
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення господарського суду Київської області від 01.04.2019р.
за позовом публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"
до 1. фізичної особи-підприємця Кравчука Ігоря Олександровича ,
2. ОСОБА_1
про стягнення 842 189, 00 грн., -
Рішенням господарського суду Київської області від 01.04.2019 року позов публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" до фізичної особи-підприємця Кравчука Ігоря Олександровича та ОСОБА_1 про стягнення 842 189, 00 грн. задоволено в повному обсязі: стягнуто солідарно з фізичної особи-підприємця Кравчука Ігоря Олександровича та ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" 706 666 грн. 64 коп. заборгованості по кредиту та 117 522 грн. 36 коп. заборгованості по прострочених процентах. Також стягнуто з фізичної особи-підприємця Кравчука Ігоря Олександровича на користь публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" 6 181 грн. 42 коп. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" 6 181 грн. 42 коп. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення господарського суду Київської області від 01.04.2019 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про солідарне стягнення з неї коштів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі №911/2465/18 та призначено до розгляду на 24.09.2019 року об 11 год. 30 хвилин.
Під час розгляду справи в порядку апеляційного провадження 28.10.2019 року через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача 2 - Кравчук Надії Миколаївни надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просив визнати виконавчі документи у формі судових наказів, виданих господарським судом Київської області від 02.05.2019 року відносно громадянки України ОСОБА_1 такими, що не підлягають виконанню. Зобов'язати Луганський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області закінчити виконавчі провадження №59789739, №59789911 шляхом винесення відповідної постанови. Зобов'язати Луганський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області застосувати до ОСОБА_1 наслідки закінчення виконавчих проваджень №59789739, №59789911, передбачені ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
В обґрунтування заяви про забезпечення позову у даній справі, відповідач 2 зазначає, що відповідно до ст. 328 ГПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржників відсутній повністю або частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому зазначив, що оскаржуване рішення господарського суду Київської області від 01.04.2019 року не вступило в законну силу та переглядається на даний час у Північному апеляційному господарському суді. Судові накази, видані господарським судом Київської області є помилково виданими, а відповідні виконавчі провадження відкриті незаконно та передчасно. Зазначив також, що з відповідною мотивацією подав до господарського суду Київської області заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, однак ухвалою господарського суду Київської області від 02 жовтня 2019 року було вирішено відкласти вирішення питання до повернення матеріалів з Північного апеляційного господарського суду. Проте у Луганському міському відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області триває примусове виконання оскаржуваних виконавчих виконавчих листів, виданих господарським судом першої інстанції, виконавчі провадження № 59789739, № 59789911.
В судовому засіданні 05 листопада 2019 року представник відповідача - Кравчук Надії Миколаївни підтримав вимоги заяви про забезпечення позову та просив її задовольнити.
Представник позивача заперечував проти задоволення заяви про забезпечення позову, вказавши на те, що відповідна заява по суті не є заявою про забезпечення позову, а відповідач відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу може оскаржити неправомірні на її думку дії державного виконавця.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін з приводу заяви про забезпечення позову прийшла до висновку, що вказана заява не підлягає задоволенню зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому за змістом п. 3, 4 ч. 1 ст. 139 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України визначено заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Аналіз вищенаведених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що при вирішенні питання про забезпечення позову підлягають оцінці доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення господарського суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення через, зокрема, зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю майна (грошових коштів) тощо на момент виконання рішення.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Водночас, Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (стаття 116 ГПК України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби, та регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" 21.04.1999 р. № 606-ХІV (в редакції, яка діяла станом на час відкриття виконавчого провадження) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Згідно зі ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Як передбачено ч. 2 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону.
Частиною 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
За позицією відповідача - ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції повинен вжити заходи забезпечення позову шляхом визнання виконавчих документів у формі судових наказів, виданих господарським судом Київської області від 02.04.2019 року відносно громадянки України ОСОБА_1 такими, що не підлягають виконанню та зобов'язати Луганський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області закінчити виконавчі провадження №59789739, №59789911 шляхом винесення відповідної постанови. Зобов'язати Луганський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області застосувати до ОСОБА_1 наслідки закінчення виконавчих проваджень №59789739, №59789911, передбачені ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Проте колегія суддів зазначає на те, що статтею 137 ГПК України не передбачено вжиття заходів забезпечення позову у формі, зазначеній позивачем. Натомість процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у господарських справах можуть бути оскарженні відповідно до вимог розділу VI господарсько-процесуального кодексу України, а саме відповідно до вимог статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншою посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушені їхні права.
Отже, аналізуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом визнання виконавчих документів у формі судових наказів, виданих господарським судом Київської області від 02.04.2019 року відносно громадянки України ОСОБА_1 такими, що не підлягають виконанню, зобов'язання Луганський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області закінчити виконавчі провадження №59789739, №59789911 шляхом винесення відповідної постанови, а також зобов'язання Луганський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області застосувати до ОСОБА_1 наслідки закінчення виконавчих проваджень №59789739, №59789911, передбачені ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»
З урахуванням наведеного та встановлених у даній справі обставин, судова колегія, дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки відповідачем 2 належними і допустимими доказами в контексті приписів ст. ст. 76, 77 ГПК України не було доведено обставин, з якими закон пов'язує застосування заходів забезпечення.
Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку, передбаченому ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 14.11.19
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Дідиченко