вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" жовтня 2019 р. Справа№ 910/14431/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Скрипки І.М.
секретар судового засідання: Бендюг І.В.
за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 15.10.2019
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства юстиції України
на рішення
Господарського суду міста Києва
від 01.03.2019 (повне рішення складено 04.03.2019)
у справі № 910/14431/18 (суддя Якименко М.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем Пауер Інжиніринг"
до Міністерства юстиції України, Державної казначейської служби України
про стягнення 35 729 306, 27грн.
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Систем Пауер Інжиніринг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства юстиції України та Державної казначейської служби України про стягнення 35 791 346,99 грн. шкоди, завданої неправомірним рішеннями державного виконавця.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на заподіяння збитків, а саме матеріальної шкоди в розмірі 35 791 346,99 грн., обумовленої неправомірним діями (рішенням) державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо зняття арешту з грошових коштів, які знаходились на поточних рахунках боржника - ТОВ "Зв'язоктехсервіс" у вказаному розмірі, постановою від 11.12.2017 року ВП № 54339026, в результаті чого виконавчий документ позивача було повернуто без виконання постановою від 21.08.2018 року ВП № 54339026, у зв'язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення. Отже, на думку позивача, вказана сума підлягає відшкодуванню з бюджету на підставі ст. 1166 ЦК України.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.03.2019 у справі №910/14431/18 позовні вимоги задоволено повністю. На підставі рішення суду з Державного бюджету України через Державну казначейську службу підлягає стягненню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем Пауер Інжиніринг" 35 729 306, 27 грн. шкоди.
Оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції обґрунтовано тим, що фактичні обставини (в частині, що стосується протиправності винесення державним виконавцем постанови про зняття арешту з грошових коштів боржника - ТОВ "ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС") як такі, що в силу імперативних вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення для даної справи, встановлені ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 року у справі № 910/3060/17, яка набрала законної сили, зокрема, обставини необґрунтованості та протиправності дій відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП №54339026 щодо прийняття постанови від 11.12.2017 року про зняття арешту з коштів за відсутності передбачених підстав для такого зняття арешту.
Судом першої інстанції встановлено, що після зняття арешту з коштів за неіснуючим судовим рішенням, боржником вчинені заходи з метою виведення грошових коштів з власних арештованих рахунків на рахунок у АТ "КБ "Приватбанк" з подальшим перерахуванням грошових коштів третім особам, що підтверджується випискою з рахунку ТОВ "Зв'язоктехсервіс" в АТ "КБ "Приватбанк" за період з 01.12.2017 року по 05.07.2018 року, яка міститься в матеріалах ВП №54339026.
Станом на час розгляду даної справи судове рішення від 20.04.2017 року у справі № 910/3060/17 є невиконаним, незважаючи на реальну можливість такого виконання у листопаді 2017 року за фактичної наявності на рахунках боржника - ТОВ "Зв'язоктехсервіс" грошових коштів в сумі 35 791 346,99 грн., які в подальшому в зв'язку з неправомірним прийняттям державним виконавцем постанови від 11.12.2017 року про зняття арешту з грошових коштів у межах виконавчого провадження № 54339026 були перераховані боржником на інші рахунки.
Таким чином, зважаючи на встановлення факту вчинення неправомірних дій державного виконавця при примусовому виконанні наказу суду у справі № 910/3060/17, наявність причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями державного виконавця та втратами позивача, що полягали у неможливості примусового стягнення з боржника грошових коштів внаслідок зняття арешту з рахунків останнього саме внаслідок неправомірних дій ВДВС, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо відшкодування позивачу матеріальної шкоди у заявленому розмірі 35 729 306, 27 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 01.03.2019 від у справі № 910/14431/18 Міністерства юстиції України звернулося до суду апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та відповідно до частини четвертої статті 277 ГПК України є підставою для скасування рішення суду у повному обсязі.
На рахунках боржника перебував не лише арешт, накладений постановою про арешт коштів боржника ВПВР ДДВС МЮУ від 04.08.2017 № 5439026, але й інші арешти в рамках інших виконавчих проваджень та навіть ухвала Печерського районного суду м. Києві в інтересах Генеральної Прокуратури України. Апелянт вважає, що прийняття державним виконавцем постанови про зняття арешту з грошових коштів від 11.12.2017 не могло бути причиною перерахування коштів з рахунків боржником. Суд зазначені факти не досліджував.
Апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що державний виконавець прийняв постанову про зняття арешту з коштів боржника від 11.12.2017 за відсутністю передбачених підстав для зняття арешту, не відповідає дійсності, оскільки підставою для прийняття постанов про зняття арешту з коштів боржника була ухвала Господарського суду м. Києва від 23.11.2017 у справі № 910/18588/17.
Частиною першою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
В подальшому, ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.01.2018 у справі № 910/3060/17 було визнано недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 11.12.2017 № 54339026, оскільки Господарським судом м. Києва рішення у справі № 910/18588/17 не приймалось.
Апелянт зазначає, що ні Міністерством юстиції України, ні судом не визнавались дії державного виконавця незаконними чи неправомірними, а лише було встановлено про відсутність підстав для зняття арешту, тобто встановлення факту відсутності такого рішення суду від 23.11.2017 по справі № 910/18588/17. Разом з тим, наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення (постанови Верховного Суду України від 14.06.2017 у справі № 923/2075/15, від 09.12.2014 у справі № 5023/4983/12).
Одночасно апелянт зазначає, що за фактом зняття арешту з рахунків боржника відкрите кримінальне провадження №42018101100000014, а саме подання невстановленими особами заяви про зняття арешту до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. На даний час Відділ не знає на якій стадії перебуває кримінальне провадження, а також не знає чи визнано у кримінальному проваджені позивача потерпілим, чи подавав позивач в рамках кримінального провадження цивільний позов на відшкодування збитків, оскільки в такому випадку стягнення шкоди стягується виключно з винної особи.
Апелянт вважає, що судом не надано належної оцінки кримінальному провадженню, де можливо, встановлена винна особа за рахунок якої має бути відшкодовано збитки. У той же час, мотивувальна частина позовної заяви не містить посилання на рішення судів, якими визнано протиправними дії або бездіяльність органу державної виконавчої служби, державного виконавця. Так само позивачем не додано доказів визнання протиправними дій державного виконавця в порядку статті 74 Закону України "Про виконавче провадження".
Оскільки відсутній встановлений факт протиправної поведінки, говорити про наявність причинного зв'язку, а також вини Міністерства юстиції України недоцільно.
Позиції учасників справи
Позиція позивача зводиться до того, що саме незаконна постанова державного виконавця у ВП №54339026 про зняття арешту з грошових коштів від 11.12.2017 є причиною перерахування коштів з рахунків боржником на користь третіх осіб, а не на виконання судового рішення у справі № 910/3060/17 на користь позивача.
Саме ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.01.2018 у справ: №910/3060/17 визнана незаконність рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 11.12.2017 у ВП №54339026 про зняття арешту з грошових коштів, які знаходилися на поточному рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ "АБ "РАДАБАНК" у розмірі 34 840 678,47 грн. та на поточному рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ "ЮНЕКС БАНК" у розмірі 950 668,52 грн.
Ухвала Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 у справі № 910/3060/17 є чинною, законною і жодною із сторін не оскаржувалась.
Крім того, зазначеною ухвалою встановлено, що рішення господарського суду, на підставі якого був знятий арешт, фактично не приймалося, що підтверджується також листом в.о. голови Господарського суду міста Києва від 04.01.2018. Рішення суду, яке стало для державного виконавця підставою для зняття арешту, було відсутнє у Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим, безоплатним, цілодобовим та загальнодоступним офіційним веб - порталом судової влади України.
У повторно відкритому виконавчому провадженні № 57548950 містяться докази, копії яких надані в матеріали цієї справи, з відповіддю на відзив, які підтверджують вжиття боржником заходів з продовження ухилення виконання рішення суду у справі №910/3060/17.
Позивач переконаний, що про порушення його прав з очікування належного виконання судового рішення у справі № 910/3060/17 свідчать також ухвали Печерського районного суду м. Києва від 12.11.2018 у справах №757/55175/18-к, №757/55163/18-к, №757/55181/18-к, №757/55168/18-к роздруковані з Єдиного державного реєстру судових рішень, які підтверджують здійснення Генеральною прокуратурою України досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000002752 від 06.10.2016 за фактом розкрадання державних коштів службовими особами ДП "НЕК "Укренергоринок" ТОВ "Зв'язоктехсервіс" та ТОВ "Укрінформзв'язок" в особливо великих розмірах за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 5 ст. 191 КК України.
Постановою начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ від 24.01.2018 у ВП № 54339026 на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 11.01.2018 у справі №910/3060/17 скасовано постанову про зняття арешту з майна від 12.12.2017, що видав ОСОБА_1 при примусовому виконанні наказу Господарського суду м. Києва № 910/3060/17 від 06.06.2017.
За наведених обставин, на думку позивача, визнання дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби чи (та) державного виконавця незаконними одночасно з визнанням їх рішення незаконним наведені вище норми законодавства не вимагають.
За приписами ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Позивач переконаний, що саме рішення державного виконавця і було оскаржене до суду, який видав виконавчий документ згідно ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" в порядку, встановленому ст.ст. 339, 340 ГПК України.
Протиправна поведінка виражена у виданні (прийнятті) незаконного рішення державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ від 11.12.2017 у ВП №54339026 про зняття арешту з грошових коштів, що стало причиною перерахування боржником коштів з рахунків на користь третіх осіб, а не на виконання судового рішення у справі № 910/3060/17 на користь позивача.
Причинно - наслідковий зв'язок між діяннями відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС МЮУ та заподіянням шкоди позивачу полягає у тому, що шкідливий результат з невиконання рішення суду є наслідком саме протиправного діяння відділу примусового виконання рішень у ВП №54339026 щодо прийняття на виконання незаконної постанови від 11.12.2017 про зняття арешту з коштів, а не якихось інших обставин
Позивач вважає, що судом в оскаржуваному рішенні з'ясована, досліджена та встановлена наявність всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення для застосування деліктної відповідальності, як відшкодування шкоди органом державної влади, а саме встановлені факт наявності незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності, шкідливий результат такої поведінки (шкоди), причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою.
Представник відповідача-2 в судове засідання 15.10.2019 року не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою від 24.09.2019 представника Олешко О.М. про оголошення перерви у справі № 910/14431/18.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
У судовому засіданні 15.10.2019 р. представник апелянта апеляційну скаргу підтримав, просив задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 року у справі №910/3060/1 був задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СИСТЕМ ПАУЕР ІНЖИНІРИНГ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС" 46 298 506 грн. 95 коп. основного боргу, 1 065 499 грн. 89 коп. 17,5 % річних, 509 283 грн. 58 коп. інфляційних втрат, 1 704 799 грн. 82 коп. пені та 240 000 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
На виконання вказаного рішення, яке набрало законної сили, судом видано наказ у справі №910/3060/17 від 06.06.2017 року.
За заявою стягувача 20.07.2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. відкрито виконавче провадження №54339026 з примусового виконання вказаного наказу від 06.06.2017 року у справі № 910/3060/17.
Окрім цього на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало зведене виконавче провадження № 54209375, з примусового виконання виконавчих документів, в яких боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю "Зв'язоктехсервіс".
У складі вказаного зведеного виконавчого провадження № 54209375 перебували:
- виконавче провадження № 52419400 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 29.03.2016 року у справі № 910/9162/16 про стягнення з ТОВ "Зв'язоктехсервіс" на користь Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут" боргу у сумі 82 301,37 грн.;
- виконавче провадження № 54062613 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 12.08.2016 року у справі № 910/19917/15 про стягнення з ТОВ "Зв'язоктехсервіс" на користь ДП НЕК "УКРЕНЕРГО" боргу у сумі 4203,17 грн.;
- виконавче провадження № 53532533 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 року у справі № 910/7545/16 про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2016 року по справі № 910/7545/16 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зв'язоктехсервіс" на користь Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 43 900 925 грн. 25 коп. основного боргу, 2 011 023 грн. 20 коп. пені, 274 230 грн. 43 коп. - 3% річних, 658 513 грн. 87 коп. збитків від інфляції, 206 700 грн. 00 коп. судового збору.
Отже, на підставі ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 14 розділу ІІІ Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (в редакції наказу Мінюсту України № 2832/5 від 29.09.2016 року), постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. 20.07.17 дане провадження № 54339026 було приєднане до зведеного виконавчого провадження №54209375.
04.08.2017 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. постановою у ВП № 54339026 був накладений арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках боржника в ПАТ "ЮНЕКС БАНК" (МФО 322539), ПАТ "АБ "РАДАБАНК" (МФО 306500), ПАТ "Фінансовий партнер" (МФО 380872), ПАТ "БМ Банк" (МФО 380913), ПАТ "АКБ "ІНДУСТРІАЛБАНК" (МФО 313849), ПАТ "СБЕРБАНК" (МФО 320627), а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або, звернення стягнення на які заборонено законом, у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору 54 882 200,63 грн.
Листом від 06.11.2017 року №176/10-1-1 ПАТ "АБ "РАДАБАНК" на запит повідомив державного виконавця, що станом на 02.11.2017 року вихідний залишок коштів на рахунку ТОВ "ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС" 26005300001645 складав 34 840 678,47 грн.
Листом від 30.10.2017 року №102-6Г ПАТ "ЮНЕКС БАНК" на запит повідомив державного виконавця, що станом на 27.10.2017 року залишок коштів на рахунку ТОВ "ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС" 26005000388601 складав 950 668,52 грн.
З метою примусового виконання рішення суду у справі № 910/3060/17 позивач 29.11.2017 року звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з клопотанням про списання арештованих коштів ТОВ "ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС" на користь ТОВ "СИСТЕМ ПАУЕР ІНЖИНІРИНГ" (вх.№36164-01-33-17 від 29.11.2017 року).
Проте, з посиланням на норми ст.59 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини, 11.12.2017 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренком С.В. була прийнята постанова про зняття арешту з грошових коштів, які знаходилися на поточному рахунку боржника № НОМЕР_1 в ПАТ "АБ"РАДАБАНК" МФО 322539 у розмірі 34 840 678 грн. 47 коп. та на поточному рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ "ЮНЕКС БАНК" МФО 306500 у розмірі 950 668 грн. 52 коп. у ВП №54339026 (зведене ВП №54209375), всього у розмірі 35791346,99 грн.
Зокрема, як зазначено у вказаній постанові, до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява представника за довіреністю боржника Кіптенко О.О. від 06.12.2017 року (вх. від 08.12.2017 року № 37126-0-33-17) про зняття арешту з грошових коштів, разом із заявою до відділу надано рішення Господарського суду м. Києва від 23.11.2017 року у справі №910/18588/17, яким визнано право власності ТОВ "Варлейт" на грошові кошти у розмірі 35 791 346,99 грн., що знаходиться на поточних рахунках ТОВ "ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС". Знято арешти з грошових коштів у розмірі 34840678,47 грн., що знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ "АБ РАДАБАНК" (МФО 306500) та знято арешти з грошових коштів у розмірі 950 668,52 грн., що знаходяться на поточному рахунку № НОМЕР_2 в ПАТ "ЮНЕКС БАНК" (МФО 306500), на які накладено арешт згідно постанов про арешт коштів боржника ВП № 54339026 від 04.08.2017 року та ВП № 54962294 від 23.10.2017 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2018 року за результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СИСТЕМ ПАУЕР ІНЖИНІРИНГ" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 54339026 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 року у справі № 910/3060/17 постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 54339026 від 11.12.2017 року про зняття арешту з коштів була визнана недійсною з огляду на відсутність підстав для зняття арешту.
Господарським судом міста Києва було встановлено, що справа № 910/18588/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Варлейт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС" про визнання права власності ТОВ "Варлейт" на грошові кошти у розмірі 35791346,99 грн., що знаходиться на поточних рахунках ТОВ "ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС" та зняття арешту не розглядалась; рішення про задоволення позову про визнання права власності ТОВ "Варлейт" на грошові кошти у розмірі 35791346,99 грн., що знаходиться на поточних рахунках ТОВ "ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС" та зняття арешту Господарським судом міста Києва не приймалось.
При цьому ухвалу суду від 11.01.2018 року у справі № 910/3060/17 обґрунтовано тим, що державний виконавець прийняв постанову про зняття арешту від 11.12.2017 року за відсутністю передбачених підстав для зняття арешту, в зв'язку з чим постанова державного виконавця про зняття арешту з коштів від 11.12.2017 року є неправомірною та такою, що підлягає скасуванню.
В подальшому на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", згідно якої виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренком С.В. 21.08.2018 року була прийнята постанова ВП №54339026 про повернення виконавчого документа від 06.06.2017 року у справі № 910/3060/17 стягувачу у зв'язку з відсутністю майна, на яке може бути звернено стягнення.
Таким чином, в обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про завдання йому шкоди неправомірними рішеннями відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо безпідставного зняття арешту з коштів, належних боржникові, внаслідок чого, враховуючи неможливість примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/3060/17 на підставі наказу від 06.06.2017 року, позивачем було понесено збитки в розмірі 35 729 306,27 грн. неотриманих коштів, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 35 729 306,27 грн. матеріальної шкоди, завданої неправомірним рішенням та діями державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Суд першої інстанції, погодився з доводами позивача про вчинення державним виконавцем неправомірних дій під час примусового виконання наказу суду у справі № 910/3060/17, наявність причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями державного виконавця та втратами позивача, що полягали у неможливості примусового стягнення з боржника грошових коштів внаслідок зняття арешту з рахунків останнього саме внаслідок неправомірних дій ВДВС, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо відшкодування позивачу матеріальної шкоди у заявленому розмірі 35 729 306, 27 грн.
На момент розгляду даної справи судове рішення від 20.04.2017 року у справі № 910/3060/17 є невиконаним, незважаючи на реальну можливість такого виконання у листопаді 2017 року за фактичної наявності на рахунках боржника - ТОВ "Зв'язоктехсервіс" грошових коштів в сумі 35 791 346,99 грн., які в подальшому в зв'язку з неправомірним прийняттям державним виконавцем постанови від 11.12.2017 року про зняття арешту з грошових коштів у межах виконавчого провадження № 54339026 були перераховані боржником на інші рахунки.
Таким чином, зважаючи на встановлення факту вчинення неправомірних дій державного виконавця при примусовому виконанні наказу суду у справі № 910/3060/17, наявність причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями державного виконавця та втратами позивача, що полягали у неможливості примусового стягнення з боржника грошових коштів внаслідок зняття арешту з рахунків останнього саме внаслідок неправомірних дій ВДВС, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо відшкодування позивачу матеріальної шкоди у заявленому розмірі.
Однак, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно ст. 129-1 Конституції України та ст. 326 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Аналогічні положення містить ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (стаття 327 ГПК України).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державної виконавчої служби, та регламентує порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Згідно з п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Відповідно статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Статтею 19 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:
1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;
2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;
3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;
4) в інших передбачених законом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 5 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
На підставі ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" та п. 14 розділу ІІІ Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5 (в редакції наказу Мінюсту України № 2832/5 від 29.09.2016 року), постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. 20.07.17 дане провадження № 54339026 було приєднане до зведеного виконавчого провадження № 54209375.
Господарським судом міста Києва було встановлено, що справа № 910/18588/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Варлейт" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС" про визнання права власності ТОВ "Варлейт" на грошові кошти у розмірі 35791346,99 грн., що знаходиться на поточних рахунках ТОВ "ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС" та зняття арешту не розглядалась; рішення про задоволення позову про визнання права власності ТОВ "Варлейт" на грошові кошти у розмірі 35791346,99 грн., що знаходиться на поточних рахунках ТОВ "ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС" та зняття арешту Господарським судом міста Києва не приймалось.
Як зазначає позивач в позовній заяві, боржник позивача мав на поточних рахунках грошові кошти у розмірі 35791346, 99 грн., однак внаслідок незаконного зняття арешту з вказаних коштів боржником вжиті заходи щодо перерахування коштів на інші рахунки та, як наслідок, кошти на рахунках ТОВ "ЗВЯЗОКТЕХСЕРВІС" відсутні, в зв'язку з чим державним виконавцем була прийнята постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 21.08.2018 року ВП №54339026.
Позивач стверджує, що неправомірними рішеннями відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо безпідставного зняття арешту з коштів, належних боржникові, внаслідок чого, враховуючи неможливість примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/3060/17 на підставі наказу від 06.06.2017 року, позивачем було понесено збитки в розмірі 35 729 306,27 грн. неотриманих коштів, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України 35 729 306,27 грн. матеріальної шкоди, завданої неправомірним рішенням та діями державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з приписами ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків ті інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У відповідності до ст. ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів та осіб.
Таким чином, на відміну від загальної норми ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальні норми ст. ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у цій справі, передбачають відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Цивільного кодексу відшкодування збитків розглядається як один із способів відшкодування майнової шкоди, яка, на вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи може відшкодовуватися. Тобто залежно від виду шкоди, умов та чинників, що її спричинили, обставин справи передбачена можливість застосування різних способів та порядку відшкодування шкоди. Вважаємо за можливе відшкодування шкоди у такій спосіб і в господарських правовідносинах у разі заподіяння збитків у формі втрати, пошкодження або знищення майна, тим більше, що право вибору способу відшкодування надано потерпілій особі, якій завдано шкоду.
Колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/3060/17 від 11.01.2018 встановлено, що державний виконавець прийняв постанову про зняття арешту від 11.12.2017 року за відсутністю передбачених підстав для зняття арешту, в зв'язку з чим постанова державного виконавця про зняття арешту з коштів від 11.12.2017 року є неправомірною та такою, що підлягає скасуванню, однак зазначеною ухвалою дії державного виконавця не визнані незаконними або неправомірними.
Зазначена ухвала сторонами не оскаржувалась та є чинною.
Статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачений порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби, проте стягувачем в порядку зазначеного Закону дії державного виконавця не оскаржувались.
Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.
Неправомірні дії - це дії, які порушують положення законів, інших нормативних актів і принципів права. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.
Однак Господарським судом міста Києва ухвалою № 910/3060/17 не визнано дії державного виконавця незаконними чи неправомірними, а лише було встановлено про відсутність підстав для зняття арешту та встановлено факт відсутності такого рішення суду від 23.11.2017 у справі № 910/18588/17.
Постановою начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ від 24.01.2018 у ВП № 54339026 на підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 11.01.2018 у справі № 910/3060/17 скасовано постанову про зняття арешту з майна від 12.12.2017, що видав ОСОБА_1 . при примусовому виконанні наказу Господарського суду м. Києва № 910/3060/17 від 06.06.2017.
У зв'язку з наведеними обставинами за заявою ТОВ "Систем Пайер Інжиніринг" Шевченківським управлінням поліції ГУ Національної поліції у м. Києві 12.01.2018 року порушене кримінальне провадження №42018101100000014 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, а саме подання невстановленими особами до Департаменту державної виконавчої служби МЮУ заяви про зняття арешту грошових коштів, до якої додано підроблене рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2017 року, що унеможливило виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 року.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що стягувачем було повторно пред'явлено до виконання наказ Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 у справі № 910/3060/17 та відкрито виконавче провадження № 57548950, в рамках якого здійснюються заходи примусового виконання рішення суду, спрямовані на фактичне стягнення грошових коштів на користь позивача. Виконати рішення суду можливо за рахунок коштів боржника або будь-якого іншого майна.
Таким чином, у даному випадку сума заборгованості за рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2017 у справі № 910/3060/17 не може вважатися майновою шкодою або збитками в розумінні статей 22, 1166 ЦК України, зважаючи на те, що зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача в порядку виконання судового рішення, оскільки відсутні законні підстави вважати, що можливість виконання зазначеного судового рішення втрачена.
Тобто, в даному випадку відсутній причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою державного виконавця та збитками позивача (шкодою).
Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що він безповоротно втратив право та можливість на отримання належних йому сум за вказаним виконавчим документом.
Покладення відповідальності на Міністерство юстиції України та Державну казначейську службу України є фактичним намаганням здійснити виконання судового рішення замість боржника.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
З огляду на викладене, колегія судді не приймає як належне твердження позивача викладене у відзиві на апеляційну скаргу щодо наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями державного виконавця та збитками (шкодою) позивача.
При цьому, колегія суддів відзначає, що в разі задоволення позовних вимог позивач може отримати кошти в подвійному розмірі, шляхом стягнення за рахунок бюджету шкоди, а потім задовольнити свої вимоги за виконавчим документом за рахунок предмета іпотеки.
З огляду на вказане, позивачем не доведено наявності шкоди та, відповідно причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, а позовні вимоги за вказаних обставин, є такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2018 року підлягає скасуванню, з підстав неповного з'ясування обставин справи, а апеляційна скарга Міністерства юстиції України підлягає задоволенню.
Судові витрати у зв'язку із задоволенням позовних вимог відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на позивача.
Керуючись статтями 232, 267, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2019 у справі №910/14431/18 задовольнити.
Рішення Господарського суду міста Києва від 01.03.2019 у справі №910/14431/18 скасувати.
Прийняти нове рішення.
У задоволенні позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Систем Пауер Інжиніринг" (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, кв. 606, ідентифікаційний код 37702760) на користь Міністерства юстиції України (01001, м. Київ. вул. Городецького, 13, ідентифікаційний код 00015622) 803 909 (вісімсот три тисячі дев'ятсот дев'ять) грн. 39 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Видати наказ.
Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
Матеріали справи №910/14431/18 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до ст.ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено 14.11.2019 після виходу з відпустки судді Михальської Ю.Б.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
І.М. Скрипка