12 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/11234/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Улицького В.З. та Кузьмича С.М.,
з участю секретаря судового засідання - Марцинковської О.М.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - Таргоній П.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на рішення Любомльського районного суду Волинської обл. від 20.09.2019р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил (суддя суду І інстанції: Чишій С.С., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 15 год. 58 хв. 20.09.2019р., м.Любомль Волинської обл.; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 25.09.2019р.),-
18.06.2019р. (згідно з відтиском поштового штемпеля на конверті) позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив поновити строк на звернення до суду із розглядуваним позовом; визнати протиправною та скасувати винесену заступником начальника Волинської митниці ДФС Германом В.М. постанову в справі про порушення митних правил № 1617/20500/19 від 29.05.2019р. про визнання його винним у скоєнні адміністративного проступку, передбаченого ст.485 Митного кодексу /МК/ України (а.с.1-4).
Рішенням Любомльського районного суду Волинської обл. від 20.09.2019р. заявлений позов задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову заступника начальника Волинської митниці ДФС Германа В.М. від 29.05.2019р. в справі про порушення митних правил № 1617/20500/19 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.485 МК України з накладенням стягнення у вигляді штрафу; закрито провадження в справі за протоколом про порушення митних правил № 1617/20500/19 (а.с.72-74).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила відповідач Волинська митниця ДФС, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить судове рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні заявленого позову відмовити (а.с.79-81).
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 24.10.2018р. здійснено митне оформлення легкового автомобіля марки «Renault», модель «Megane», 2011 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , який згідно рахунку-фактури № 181023.3-VER/PPDD від 23.10.2018р. слідував від компанії «Vermicel Resources LP» на адресу позивача за ціною 800 євро. У подальшому від митних органів Литовської Республіки надійшли документи щодо експортного оформлення вказаного автомобіля, при цьому вказаний автомобіль був проданий компанією UAB «VIGUSTA» за ціною 3250 євро громадянину України
ОСОБА_2 складання протоколу про порушення митних правил останній був скерований рекомендованим повідомленням позивачу, через що такий був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 через декларанта ПП «Вестброк» ОСОБА_3 під час митного оформлення вищевказаного транспортного засобу вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів в сумі 21712 грн. 23 коп., тобто заявив в митній декларації № UA205100/2018/017415 від 24.10.2018р. неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, та надав з цією ж метою органу доходів і зборів документи, що містять такі відомості.
Наведене свідчить про оформлення позивачем двох пакетів документів, зокрема, двох рахунків-фактур, проте з кардинально різною вартістю самого автомобіля.
Вищенаведене однозначно вказує на наявність під час митного оформлення у позивача іншого пакету документів на транспортний засіб, де містилася інформація про справжню та достовірну вартість автомобіля, що в свою чергу вказує на прямий умисел позивача на вчинення правопорушення, яке полягало в уникненні від сплати митних платежів у повному обсязі.
Інший учасник справи не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як слідує з матеріалів справи, митне оформлення легкового автомобіля марки «Renault», модель «Megane», 2011 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , проведено 24.10.2018р. посадовою особою митного поста «Луцьк» Волинської митниці ДФС за поданою декларантом (митним брокером) ПП «Вестброк» ОСОБА_3 митною декларацією типу ІМ40 ДЕ № UA205100/2018/017415 (а.с.14-15).
Згідно рахунку-фактури № 181023.3-VER/PPDD від 23.10.2018р. вартість транспортного засобу становить 800 євро, його продавцем виступала компанія «Vermicel Resources LP» (а.с.9).
За митне оформлення цього автомобіля при його митній вартості у 37156 грн. 37 коп. було нараховано та сплачено 17724 грн. 55 коп. митних платежів.
22.02.2019р. до Волинської митниці ДФС з ДФС України згідно листа № 4841/7/99-99-20-02-01-17 від 14.02.2019р. надійшло звернення митних органів Литовської Республіки щодо підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення автомобіля марки «Renault», модель «Megane», номер кузова НОМЕР_1 , за експортною митною декларацією MRN № 18LTLС0100EK123380 та рахунком-фактурою Transporto Priemones Pirkimo-Pardavimo Sutartis № 11-00 від 23.10.2018р. щодо купівлі-продажу даного транспортного засобу (а.с.41-42).
За результатами проведеного опрацювання вказаного звернення митних органів Литовської Республіки та товаросупровідних документів до нього було встановлено, що автомобіль марки «Renault», модель «Megane», 2011 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , був проданий компанією UAB «VIGUSTA» громадянину України ОСОБА_4 за ціною 3250 євро, що згідно курсу Національного банку України станом на 24.10.2018р. (на момент митного оформлення товару) за митною декларацією типу ІМ40ДЕ № UA205100/2018/017415 склало 105007 грн. 12 коп. (а.с.43-46).
Відповідно до службової записки управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Волинської митниці ДФС № 584/03-70-19-01-25 від 06.03.2019р. за митне оформлення автомобіля марки «Renault», модель «Megane», 2011 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , необхідно було додатково сплатити митні платежі у загальній сумі 21712 грн. 23 коп. (а.с.47).
Листом Волинської митниці ДФС № 2004/03-70-20-02 від 29.03.2019р. позивач викликався на 10 год. 09.04.2019р. до Волинської митниці ДФС для надання пояснень та вирішення питання щодо складення протоколу про порушення митних правил (а.с.48).
09.04.2019р. інспектор Волинської митниці ДФС за відсутності ОСОБА_1 склав щодо нього протокол про порушення митних правил № 1617/20500/19 за ознаками ст.485 МК України. Згідно складеного протоколу позивач через декларанта ПП «Вестброк» ОСОБА_3 під час митного оформлення автомобіля марки «Renault», модель «Megane», 2011 р.в., номер кузова НОМЕР_1 , вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів в сумі 21712 грн. 23 коп., тобто заявив в митній декларації неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містять такі відомості (а.с.33-34).
Протокол про порушення митних правил позивачу направлено листом митниці № 2157/03-70-20-02 від 09.04.2019р. В протоколі та супровідному листі зазначено, що розгляд справи відбудеться з 10 год. по 12 год. 29.05.2019р. (зворот а.с.53-а.с.54).
29.05.2019р. заступник начальника Волинської митниці ДФС Герман В.М. виніс оскаржувану постанову № 1617/20500/19, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України, відповідно до змісту протоколу № 1617/20500/19 від 09.04.2019р. і накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 % несплаченої суми митних платежів, що становить 65136 грн. 69 коп. (а.с.10-13).
Розгляд справи проводився за відсутності позивача ОСОБА_1
Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що належних, допустимих і достатніх доказів про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, відповідачем не представлено, що тягне скасування постанови відповідно до п.1 ч.1 ст.531 МК України.
Оскільки на час винесення оскаржуваної постанови не було достатніх, належних і допустимих доказів винуватості позивача, провадження у справі про порушення митних правил слід закрити за відсутністю вдіях ОСОБА_1 складу передбаченого ст.485 МК України правопорушення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірних та обґрунтованих висновків, з огляду на наступне.
Матеріалами справи стверджується, що складення протоколу № 1617/20500/19 від 09.04.2019р. про порушення митних правил відбувалося за відсутності позивача (а.с.33-34).
Розгляд справи був призначений з 10 год. 00 хв. до 12 год. 00 хв. 29.05.2019р.
Копія протоколу та виклик на вказаний час скеровані позивачу згідно листа митниці № 2157/03-70-20-02 від 09.04.2019р.; факт відправки засвідчується фіскальним чеком щодо рекомендованого відправлення (а.с.53-54).
Спірну постанову № 1617/20500/19 в справі про порушення митних правил винесено заступником начальника Волинської митниці ДФС Германом В.М. 29.05.2019р. за відсутності позивача.
Будь-яких доказів належного та своєчасного повідомлення позивача про дату та час розгляду справи про порушення митних правил (в тому числі шляхом поштового відправлення з повідомленням про вручення) під час судового розгляду не представлено.
Відповідно до вимог діючого МК України:
ч.1 ст.498 - особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи), під час розгляду справи про порушення митних правил у органі доходів і зборів або суді мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, постанов та інших документів, що є у справі, бути присутніми під час розгляду справи у органі доходів і зборів та брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, під час розгляду справи користуватися юридичною допомогою захисника, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, давати усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати постанови органу доходів і зборів, суду (судді), а також користуватися іншими правами, наданими їм законом. Зазначені в цій статті особи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
чч.1 і 2 ст.526 - справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника.
Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.
ст.531 - підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є:
1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил;
2) необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду;
3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи;
4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду;
5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення;
6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом.
Підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини.
Із змісту наведених норм слідує, що безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, що має місце в розглядуваному випадку, є окремою самостійною і достатньою підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення МК України містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації митними органами (їх посадовими особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про порушення митних правил за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
За загальним правилом процедурні порушення, допущені митним органом при розгляді справи про порушення митних правил не можуть бути обставиною, яка звільняє від відповідальності, у разі підтвердження факту правопорушення. Процедурні порушення не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності прийнятого за наслідками розгляду справи про правопорушення рішення. Натомість, вчинені митним органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки ці порушення вплинули на можливість порушника захистити свої права та чи призвели процедурні порушення на встановлення обставин порушення та на наслідки.
Як встановлено під час судового розгляду, складення протоколу про порушення митних правил відбулося за відсутності позивача, що відповідачем не заперечується. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів отримання позивачем копії цього протоколу, а також доказів повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, що позбавило останнього можливості реалізувати надані йому права, які передбачені ч.1 ст.498 МК України, що на думку апеляційного суду не має форму незначних процедурних порушень, а є беззаперечною підставою для скасування постанови в справі про порушення митних правил.
Таким чином, відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил згідно ст.485 МК України, через що є наявними правові підстави для скасування спірної постанови в справі про порушення митних правил.
Наведені обставини мають визначальне значення для вирішення питання щодо правомірності притягнення позивача до відповідальності за порушення митних правил.
Окрім цього, відповідно до положення ст.485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
Із змісту цієї статті слідує, що дії винної особи повинні характеризуватися такою формою вини як прямий умисел, а також переслідувати особливу мету - ухилення від сплати податків та зборів або зменшення їх розміру.
Відповідно до ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Аналіз досліджених доказів свідчить, що по справі достатніх доказів наявності такої вини і переслідування подібної мети в діях позивача не зібрано.
Так, підставою для складання протоколу про порушення митних правил та головним доказом для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.485 МК України слугували одержані від литовських митних органів експортна митна декларація MRN № 18LTLС0100EK123380 та рахунок-фактура Transporto Priemones Pirkimo-Pardavimo Sutartis № 11-00 від 23.10.2018р.
Між відомостями цієї експортної декларації і наданими для митного оформлення транспортного засобу на території України документами є відмінності в частині його продавця та покупця, а також вартості транспортного засобу.
Разом з тим, експортна декларація доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Литовській Республіці. Вказаний документ не виключає можливості переходу права на автомобіль після такого оформлення до інших осіб, в тому числі, до продавця, зазначеного в поданих до митного оформлення документах, компанії «Vermicel Resources LP».
Експортна декларація оформлялася експортером компанією UAB «VIGUSTA», покупцем товару в експортній декларації зазначений ОСОБА_5 , при цьому доказів того, що позивач ОСОБА_1 мав причетність до оформлення цієї декларації, при розгляді протоколу і винесенні оскаржуваної постанови не здобуто.
Крім цього, як вбачається з Інтернет-сайту Єврокомісії щодо стану експортних MRN (для міжнародних перевезень) митна декларація № 18LTLС0100EK123380 від 23.10.2018р. перебуває в стані підтвердження експорту (а.с.68).
З митної декларації типу ІМ40ДЕ № UA205100/2018/017415 слідує, що одержувачем товару був ОСОБА_6 , особою, відповідальною за фінансове врегулювання - ОСОБА_1
В письмових поясненнях ОСОБА_6 зазначив, що у Польщі в місцевості Дорогуськ згідно доручення на придбання та поставку транспортного засобу придбав автомобіль «Рено Меган» в технічно несправному стані за ціною 800 євро (а.с.57).
Однак, матеріали справи жодних документів на підтвердження повноважень ОСОБА_6 на вчинення ним законних дій щодо представництва інтересів ОСОБА_1 не містять. Доказів протиправної змови ОСОБА_6 та позивача на неправомірне зменшення розміру митних платежів при винесені оскаржуваної постанови та в ході розгляду справи не встановлено.
Митне оформлення транспортного засобу та його декларування здійснював декларант (митний брокер) ПП «Вестброк» ОСОБА_3 , який в ході здійснення провадження та розгляду протоколу № 1617/20500/19 опитаний про обставини декларування і надання йому відповідних документів не був.
Крім цього, договір Ф0-002020 від 24.10.2018р. про надання послуг по декларуванню та митному оформленню товарів та транспортних засобів ОСОБА_7 не підписаний (зворот а.с.54).
Отже, Волинська митниця ДФС, взявши до уваги єдиним і беззаперечним доказом документи литовських митних органів, не перевірила обставин завершення експорту товару; для усунення сумнівів не вчинила запитів відповідним компаніям, які фігурують відправниками товару по литовських документах та документах, поданих до митного оформлення декларантом.
Самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості ОСОБА_1 у порушенні митних правил та не доводять наявності у його діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару та його відправника.
Також в оскаржуваній постанові посадова особа митниці жодним чином не обумовила підстав надання переваги в доказовій силі документам Литовської Республіки, ніж тим, що подані до митного оформлення на Волинській митниці ДФС.
Доводи відповідача про наявність у позивача при перетині митного кордону іншого пакету документів на автомобіль ґрунтуються виключно на припущеннях, що в силу ст.62 Конституції України є неприпустимим, так як жодними належними і допустимими доказом не підтверджені.
Отже, аналіз доказів по справі свідчить, що належних, допустимих і достатніх доказів про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, не здобуто, що є підставою для скасування спірної постанови відповідно до п.1 ч.1 ст.531 МК України.
Згідно із п.1 ч.1 ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частиною 1 ст.55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну ва ртість товарів.
Митне оформлення транспортного засобу проведено відповідно до декларації ІМ40 ДЕ № UA205100/2018/017415 від 24.10.2018р., в якій митна вартість автомобіля визначена за 6 (резервним) методом.
В порядку ст.55 МК України митниця коригування митної вартості транспортного засобу, в тому числі із застосуванням основного методу (за ціною договору), не проводила, відповідне рішення в матеріалах справи є відсутнім.
Відтак самостійне визначення управлінням адміністрування митних платежів Волинської митниці ДФС розміру таких платежів на підставі документів, що були отримані від литовських митних органів, не відповідає положенням МК України щодо процедури коригування такої вартості (останніми не передбачено можливості переходу від резервного методу до основного методу), через що відповідна службова записка є недопустимим доказом.
Оскільки визначення розміру митних платежів прямо впливає на розмір штрафу за порушення митних правил, вбачаються підстави для висновку про неповноту і необ'єктивність провадження в справі про порушення митних правил, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови згідно з приписами п.2 ч.1 ст.531 МК України.
Отже, сукупність наведених обставин дає підстави для визнання оскаржуваної постанови протиправною і її скасування.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, якими позовні вимоги задоволені у визначений спосіб.
Таким чином, відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил згідно ст.485 МК України, а відтак заявлений позов про визнання протиправною і скасування спірної постанови в справі про порушення митних правил є обґрунтованим та підставним, а тому підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
За правилами ст.139 КАС України підстав для розподілу судових витрат у цій справі немає.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.271, 272, 286, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на рішення Любомльського районного суду Волинської обл. від 20.09.2019р. в адміністративній справі № 163/1175/19 залишити без задоволення, а вказане рішення суду - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Р. М. Шавель
судді В. З. Улицький
С. М. Кузьмич
Дата складення повного судового рішення: 13.11.2019р.