12 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/11169/19
Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.
при секретарі судового засідання: Юник А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Кондратенко Денис Володимирович на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.09.2019 року (рішення ухвалене о 10:53 хв. у м. Ужгород судом у складі головуючого судді Придачук О.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Кондратенко Денис Володимирович до Закарпатської митниці ДФС в особі в.о. заступника начальника Закарпатської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням Стельмаченко Є.Є. про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
У березні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС в особі в.о. заступника начальника Закарпатської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням Стельмаченко Є.Є. про визнання протиправною та скасування постанови № 0198/305020403/17 від 15.02.2017 року у справі про адміністративне правопорушення .
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що постановою заступника начальника Закарпатської митниці ДФС - начальника управління протидії митним правопорушенням Стельмаченко Є.Є. від 15.02.2016 року його притягнуто до адміністративної відповідальності, шляхом винесення постанови про порушення митних правил передбачених ст. 485 МК України, якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 586855,05 грн. Вказану постанову вважає необґрунтованою, такою, що винесена з порушенням чинного законодавства, вказує, що викладені у ній обставини та підстави порушення митних правил є такими, що не відповідають дійсності, а розгляд справи є неповним та необ'єктивним. Окрім цього, зазначає, що стягнення у даному провадженні накладено поза межами строку, передбаченого ст. 467 МК України. Вказує, що оскаржувана постанова мотивована тим, що думку митного органу, він подавши під час митного контролю та оформлення транспортного засобу марки "AUDI А6", д.н.з Литви, JBG792 паспорт громадянина України ЕР084994 від 21.06.2012 року та заявивши митному органу постійне місце проживання за межами території України, вчинив протиправні дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, що вказує на наявність у його діях ознак складу порушення митних правил, передбаченого ст. 485 МК України. Просив позов задоволити.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.09.2019 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції оскаржив ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Кондратенко Денис Володимирович. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволити.
Згідно ч.4 ст.229 КАС України, фіксування процесу не здійснювалося оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.
Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 28.01.2017 року о 21 год. 43 хв. в зону митного контролю на ділянку «Виїзд» митного поста «Тиса» Закарпатської митниці ДФС заїхав легковий автомобіль марки «Audi», модель «А6», реєстраційний номерний знак Литви НОМЕР_1 , під керуванням громадянина України ОСОБА_1 , що прямував в приватних справах з України в Угорщину.
Формою проходження митного контролю гр. України ОСОБА_1 обрав порядок проходження митного контролю по смузі руху «зелений коридор».
До митного контролю гр. ОСОБА_1 було подано закордонний паспорт ЕР084994 від 21.06.2012 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 12.12.2015 року НОМЕР_2 та доручення на право керування автомобілем від 15.12.2015 року.
На третій сторінці закордонного паспорта ЕР084994 від 21.06.2012 року гр. ОСОБА_1 , наявна кругла печатка №1 посольства України в Республіці Молдова, «Консульський облік» та штамп прямокутної форми із текстом, «Прийнятий на консульський облік в Посольстві України в Республіці Молдова, ПОСТІЙНО «21» лютого 2014 р.» та нерозбірливий підпис.
Під час здійснення митних формальностей, в результаті спрацювання АСАУР, було встановлено, що відносно громадянина України ОСОБА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , закордонний паспорт НОМЕР_3 , наявне орієнтування Чернігівської митниці ДФС від 01.03.2016 № 852/25-70-26-03, п.12 щодо наявності в закордонному паспорті гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 , відбитків підроблених штампів та печаток консульських установ України за кордоном.
Під час проведення аналітично-перевірочних заходів з використанням баз даних «Інспектор» та ЄАІС ДФС України, було встановлено, що 17.12.2015 громадянином ОСОБА_2 , адреса проживання - Тирасполь АДРЕСА_2 , через Чернігівську митницю ДФС, в режимі тимчасового ввезення до 1 року, було ввезено на митну територію України легковий автомобіль марки «Audi», модель «А6», реєстраційний номерний знак ОСОБА_3 НОМЕР_1 .
Для перевірки фактів викладених в орієнтуванні Чернігівської митниці ДФС від 01.03.2016 № 852/25-70-26-03, митниця звернулася із вимогою до Чернігівської митниці ДФС та витребувала копії документів, які зазначені в орієнтуванні, та які необхідні для провадження у справі про порушення митних правил.
Із отриманої копії листа ГУ ДМСУ у м. Києві від 25.02.2016 № 1-16/вх.849-16 гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має реєстрацію місця проживання в Україні за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з листа Посольства України в Республіці Молдова від 11.03.2016 № 6136/17- 522/5-360КП, гр. ОСОБА_1 на консульському обліку в Посольстві не перебуває, громадянства України не набував, паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувався, з будь-яких інших питань не звертався.
Відтак, громадянин України ОСОБА_1 являється резидентом України, що постійно проживає в Україні.
Згідно ст. 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.
Відповідно до п.57 ст. 4 МК України товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.
Згідно пункту 60 статті 4 Митного кодексу України транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.
Відповідно до п.6 ст.104 МК України для поміщення товарів у митний режим тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання митного режиму, повинна: подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення у режимі тимчасового ввезення, документи на такі товари, транспортні засоби, що підтверджують мету їх тимчасового ввезення; у випадках, передбачених законодавством, надати органу доходів і зборів зобов'язання про реекспорт товарів, транспортних засобів комерційного призначення, які тимчасово ввозяться, у строки, встановлені органом доходів і зборів; подати органу доходів і зборів дозвіл відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законодавством; сплатити митні платежі відповідно до статті 106 цього Кодексу або забезпечити виконання зобов'язання із сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.
Розділом І частини 7 пункту 6 «Правила митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» затверджених наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2005 року N 1118, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2005 р. за N 1428/11708 передбачено, що власник ТЗ або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред'являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів:
- паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо.
Згідно з ч.1 ст.380 МК України тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов'язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.
Частиною 2 ст.380 МК України визначено, що транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу.
Згідно з пунктом 3 статті 380 МК України тимчасове ввезення громадянами-резидентами транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепів до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД дозволяється на строк до одного року під письмове зобов'язання про їх зворотне вивезення за умови письмового декларування в порядку, передбаченому законодавством України для громадян, після сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Відповідно до ч.5 ст.380 МКУ тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування повинні бути вивезені за межі митної території України з дотриманням строків, установлених відповідно до вимог цього Кодексу, або поміщені у митні режими відмови на користь держави, знищення або руйнування чи можуть бути оформлені для вільного обігу на митній території України за умови сплати митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
Згідно статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Згідно із статтею 292 Митного кодексу України, митні платежі не сплачуються при ввезенні товарів на митну територію України, якщо такі товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу, Податкового кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму.
Відповідно до ст.30 Податкового кодексу України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі. Податкова пільга надається, зокрема, шляхом звільнення від сплати податку та збору.
Згідно ст.318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до ч.1 ст.31 МК України проведення передбачених цим Кодексом митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється з використанням інформаційних технологій, у тому числі заснованих на інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, і засобів їх забезпечення.
Частиною 1 ст.33 МК України інформаційні ресурси органів доходів і зборів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах.
Відповідно подання ОСОБА_1 посадовій особі Чернігівської митниці ДФС при в'їзді закордонного паспорта НОМЕР_4 від 21.06.2012 року та відміток у ньому круглої печатки №1 посольства України в Республіці Молдова, «Консульський облік» та штампу прямокутної форми із текстом, «Прийнятий на консульський облік в Посольстві України в Республіці Молдова, ПОСТІЙНО «21» лютого 2014 р.» послужило підставою пропуску транспортного засобу в режимі «тимчасове ввезення».
Згідно зі ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані зокрема встановлюються протоколом про порушення митних правил та іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді.
Відповідальність за порушення строків транзиту, встановлених ст. 95 МК України, не охоплюється диспозицією ст. 485 МК України, тому в рамках даного провадження накладення на нього певних стягнень за вказане порушення виключено є безпідставним, оскільки диспозиції норм статей 470 та 485 МК України є різними. Тому притягнення позивача до відповідальності за ст. 470 МК України не виключає притягнення його до відповідальності за ст.485 МК України за ухилення від сплати митних платежів у випадку порушення інших обов'язкових вимог цього правового режиму, визначеного у статті 93 МК України.
Аналогічну правову позицію відображає Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, за результатами розгляду справи № 448/194/16-а від 30.01.2019 року.
Разом з тим, легковий автомобіль марки «Audi», модель «А6», реєстраційний номерний знак Литви НОМЕР_1 у встановлений ст. 95 МК України строк за межі митної території України не вивозився, письмового інформування митного органу про факт аварії або дії обставин непереборної сили позивачем не здійснювалося, тобто позивачем не дотримано умов митного режиму транзит.
Нормами Митного кодексу України встановлено особливі вимоги щодо використання митного режиму «транзит», що полягають у виконанні обов'язків щодо строку транзитного перевезення для автомобільного транспорту та заборони використання транспортних засобів з будь-якою метою, окрім транзиту. Лише при виконанні таких умов застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 93 Глави 17 РозділуМитного кодексу України, товари, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту.
Відповідно до ст. 284 МК України, за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених розділом V Митного кодексу України, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом - до товарів, поміщених у митний режим транзиту.
Згідно зі ст. 292 МК України, митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до Митного кодексу України, Податкового кодексу України та інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв'язку з якими його надано.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що перебування транспортного засобу автомобілю марки «Audi», модель «А6», реєстраційний номерний знак Литви НОМЕР_1 на території України понад встановлені ст. 95 МК України строки, є підтвердженням, що даний транспортний засіб використовується ОСОБА_1 не з метою його транзиту, а в інших цілях (експлуатація, використання, переміщення, тощо транспортного засобу територією України в особистих цілях) не пов'язаних з переміщенням такого транспортного засобу через митну територію України в режимі транзиту.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для відмови у задоволені адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє адвокат Кондратенко Денис Володимирович залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.09.2019 року у справі №308/2386/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття.
Постанова остаточна та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. З. Улицький
судді С. М. Кузьмич
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 13.11.2019р.