Справа № 240/7799/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Наталія Миколаївна
Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
13 листопада 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Боровицького О. А. Сторчака В. Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 без зміни для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) в січні 2016 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 подати до суду звіт про виконання рішення суду.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року без зміни для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) в січні 2016 року.
В частині позовних вимог щодо зобов'язання військової частини НОМЕР_1 подати до суду звіт про виконання рішення суду відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення у частині визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та виплати ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує на те, що, приймаючи таке рішення, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
Відзив/заперечення на апеляційну скаргу
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Так, судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що ОСОБА_2 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді старшого механіка телефонного відділення засекреченого зв'язку телеграфно-телефонного центру засекреченого зв'язку інформаційно-телекомунікаційного вузла, ВОС-474787А.
У грудні 2018 року ОСОБА_2 зверталася із заявою до військової частини НОМЕР_1 щодо невиплачених сум індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018.
У відповідь позивач отримала лист командира військової частини НОМЕР_1 від 08.01.2019 №57/59, яким позивачу було відмовлено у нарахуванні та виплаті індексації.
В обґрунтування відмови зазначено, що за період з січня 2016 року по лютий 2018 року індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась по причині відсутності коштів.
Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 №248/1485, з відповідними посиланнями на ст. 51 Бюджетного кодексу України, що має вищу юридичну силу, а також відповідно до роз'яснень Міністерства соціальної політики, індексація за період з 2016 року та по лютий 2018 року нараховуватись та виплачуватись не буде.
Не погодившись з такою відповіддю, позивач звернулася до суду.
Мотивувальна частина
Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Як встановлено судом, ОСОБА_2 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.
Водночас, апелянт посилається на відсутність коштів, передбачених на виплату індексації грошового забезпечення.
З приводу наявності у позивача права на проведення індексації його доходів, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону №1282-ХІІ, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до офіційної інформації, висвітленої Міністерством фінансів України в засобах масової інформації та мережі інтернет, величина індексу споживчих цін у 2015-2018 роках перевищила поріг індексації 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Статтею 5 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до ст. 9 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст. 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).
Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Згідно з п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
В контексті наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Тобто, сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
З аналізу наведених вище нормативно-правових актів встановлено, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Проте, як вже зазначалося, ОСОБА_2 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльність апелянта.
Щодо посилань апелянта на відсутність фінансових ресурсів для виплати індексації грошового забезпечення, апеляційний суд враховує, що Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Кечко проти України" зауважував, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
З огляду на викладене, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у відповідача обов'язку щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу.
Таким чином, вказані апелянтом обставини не позбавляють його обов'язку провести індексацію грошового забезпечення позивача у встановленому законом порядку, а тому дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 20.02.2018 є протиправними.
На підставі досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправними дій апелянта щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є обґрунтованими та підлягали задоволенню.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 липня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Боровицький О. А. Сторчак В. Ю.