Справа № 824/717/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ярема Л.В.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
13 листопада 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Іваненко Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 жовтня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
В червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до адміністративної комісії виконавчого комітету Чернівецької міської ради, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення №8 від 10.05.2019 про накладення адміністративного стягнення у розмірі 1360 грн. за ст.152 КУпАП.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 жовтня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення, подав апеляційну скаргу.
В обгрунтуванні апеляційної скарги ОСОБА_1 послався на відсутність належного мотивування наявності в його діях складу адміністративного правопорушення.
Також скаржник вказав, що суд першої інстанції взяв за основу інтерпретовані на власний розсуд покази невідомих осіб (робітників ОСОБА_2 ), які показали, що позивач перешкоджає завезенню піску, що взагалі не є предметом доказування, а також посилання на інформацію, отриману від невідомих осіб.
Крім того, на переконання апелянта, суд першої інстанції не направляючи справи про адміністративне правопорушення на повторний розгляд, самостійно допитав свідка, який не допитувався адмінкомісією, чим фактично перейняв на себе функції обвинувачення.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися та повноважних представників для участі у справі не направили.
У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Із матеріалів справи слідує, що 24.04.2019 головним спеціалістом інспекції з благоустрою управління контролю за благоустроєм м.Чернівці ОСОБА_3 відносно позивача складено протокол про адміністративне правопорушення, зі змісту якого слідує, що 24.04.2019 о 10 год. 27 хв. по АДРЕСА_1 виявлено, що ОСОБА_1 самовільно встановив металевий бар'єр в арці, чим перекрив заїзд у двір загального користування.
Вказаний протокол був предметом розгляду адміністративної комісії при виконавчому комітеті Хмельницької міської ради, за результатами розгляду якого 10.05.2019 винесено постанову №8 про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 1360 гривень за вчинення правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ст. 152 КУпАП.
Наведені обставини слугували підставою звернення позивача до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем належними та допустимими даказами доведено правомірність оскаржуваної постанови.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Частиною першою статті 1 Закону України від 6 вересня 2005 року №2807-IV "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що благоустрій населених пунктів-комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 10 вказаного Закону до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" Правила благоустрою території населеного пункту - це нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту.
Статтею 42 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" передбачено, що до відповідальності за порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів притягаються особи, винні у порушенні правил благоустрою територій населених пунктів.
Рішенням Чернівецької міської ради VIІ скликання від 20.12.2018 року №1578 затвердженоПравила благоустрою м.Чернівців, які встановлюють та регулюють права і обов'язки учасників правовідносин у галузі благоустрою території міста, визначають комплекс заходів, необхідних для забезпечення чистоти і порядку в місті.
Так, пунктом 9 Додатку 1 цих Правил визначено, що за самовільне встановлення блокувальних пристроїв, пристроїв примусового обмеження швидкості, шлагбаумів, ланцюгів, стовпчиків тощо, передбачено адміністративну відповідальність за ст.152 КУпАП.
Відповідно до ст.152 КУпАП порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності- від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 245 КУпАП регламентовано, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту зазначених норм можна зробити висновок, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, у разі надання посадовою особою суб'єкта владних повноважень доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність прийнятого останнім рішення, позивач повинен спростувати ці доводи.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.05.2019 адміністративна комісія при виконавчому комітеті Чернівецької міської ради, приймаючи постанову № 8 про накладення на позивача штрафу виходила з того, що 24.04.2019 о 10 год. 27 хв. головним спеціалістом інспекції з благоустрою управління контролю за благоустроєм м.Чернівці ОСОБА_3 виявлено, що ОСОБА_1 самовільно встановив металевий бар'єр в арці по АДРЕСА_1 , чим перекрив заїзд у двір загального користування. Такі дії позивача кваліфіковані як порушення правил благоустрою населеного пункту, що є правопорушенням, передбаченим ст.152 КУпАП, за яке передбачено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1360 грн.
Такий висновок зроблений відповідачем на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 1134 від 24.04.2019.
В свою чергу, причиною прибуття інспектора ОСОБА_3 на місце вчинення адмінправопорушення слугувала заява п'яти громадян м.Чернівці на ім'я начальника Управління контролю за благоустроєм міста від 23.04.2019, якою повідмлено, що ОСОБА_1 самовільно встановив металевий бар'єр в двір загального користування в АДРЕСА_1 .
Як додаток до протоколу, інспектором долучено фототаблицю на якій відображено місце вчинення правопорушення, вказано номер, дату та час складання протоколу про адміністративне правопорушення та зазначено назву приладу, яким здійснено фотофіксацію події.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції, в якості свідків судом допитано головного спеціаліста інспекції з благоустрою управління контролю за благоустроєм м.Чернівці ОСОБА_3 , який складав протокол про адміністративне правопорушення, та ОСОБА_2 , що був одим із заявників, які звернулись до Управління контролю за благоустроєм міста Чернівці з заявою від 23.04.2019.
Так, свідок ОСОБА_3 пояснив, що у квітні 2019 року по АДРЕСА_1 , ним виявлено встановлення металевого бар'єру, який обмежує заїзд у двір. П'ятеро громадян підписали заяву, що споруду, яка обмежує рух, встановив громадянин ОСОБА_1 24 квітня 2019 року відносно позивача складено протокол, і останній був присутній при його складанні.
ОСОБА_2 надав пояснення, що він разом із бригадою проводив ремонтні роботи у дворі по АДРЕСА_1 . Позивач не дозволяв їм завести та висипати у дворі пісок. ОСОБА_2 та інші особи, які з ним працювали, бачили, як позивач встановлював обмежувальний металевий бар'єр в арці. Встановлювати бар'єр допомагав зварювальник, однак позивач був ініціатором і особисто закріплював металевий бар'єр та забивав цвяхи.
На спростування відомостей зазначених у протоколі та пояснень свідків, позивач не надав жодного належного та допустимого доказу. Натомість останній посилається виключно на те, що пояснення свідка ОСОБА_2 не можуть мати вирішального значення під час розгляду справи судом, оскільки останній не був допитаний в рамках розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Надаючи правову оцінку такому доводу апеляційної скарги, колегія суддів вказує на таке.
За змістом статті 72 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, - це висновки експертів та показання свідків.
Відповідно до статті 73 КАС належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною першою статті 65 КАС визначено, що як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з'ясувати у справі.
Показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи (частина перша статті 91 КАС).
При цьому, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина перша статті 90 КАС).
Аналіз вищезазначених норм закону дає підстави для висновку, що для з'ясування обставин, що мають значення для справи судом як свідок може бути викликана та допитана будь-яка особа, якій відомі обставини, які мають значення для справи.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є належними та допустимими доказами по даній справі.
Посилання ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції повинен був перевірити в судовому засіданні звернення громадян, які повідомили, що ніби то він встановив металевий бар'єр по по АДРЕСА_1 , оскільки сам ОСОБА_1 , як особа яка притягується до адміністративної відповідальності не мав такої можливості, колегія суддів вважає необгрунтованими та звертає увагу останнього на те, що підставою для прийняття спірної постанови було не звернення громадян, а протокол №1134 від 24.04.2019, яким зафіксовано адмінправопорушення передбачене ст.152 КУпАП. Вказаний протокол слугував доказом під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, про розгляд якої було належним чином повідомлено позивача, який мав право з'явитись на розгляд справи, подати докази на підтвердження своєї невинуватості та заявити клопотання про допит свідків, в тому числі і осіб, що подали заяву.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст.152 КУпАП при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення від 10.05.2019 №8 та дотримано вимог статей 245 та 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, вирішення її в точній відповідності з законом.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.72, 73, 77, 90, 202, 205, 243, 272, 286, 304, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 09 жовтня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Іваненко Т.В.