Справа № 120/1218/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Демитор Наталія Володимирівна
Суддя-доповідач - Іваненко Т.В.
13 листопада 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Іваненко Т.В.
суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року (місце постановлення ухвали - м.Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням суду від 11.06.2019 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо не прийняття по суті рішення у формі розпорядчого документу за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 14.02.2019 року.
Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14.02.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею по 0,12 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
21.08.2019 року до Вінницького окружного адміністративного суду, надійшла заява представника позивача про визнання протиправним наказу №2-12014/15-19-СГ від 18.07.2019 року, прийнятого відповідачем на виконання рішення суду та винесення окремої ухвали за порушення вимог закону.
В обґрунтування заяви зазначав, що відповідачем видано наказ №2-12014/15-19-СГ від 18.07.2019 року, однак даний наказ прийнятий із порушенням вимог закону та без урахування рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 11.06.2019 року, яке набуло законної сили 12.07.2019 року.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року в задоволенні заяви про визнання протиправним наказу №2-12014/15-19-СГ від 18.07.2019 року - відмовлено.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 06.09.2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що при зверненні із клопотанням до відповідача було виконано всі передбачені вимоги закону, однак відповідач не розглянув його клопотання, що стало підставою звернення до суду з даним позовом. Вважає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийнятті на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Від відповідача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами фактично виникли нові правовідносини, а тому у разі незгоди з обґрунтуванням прийнятого відповідачем наказу та з його підставами, позивач має право звернутись до суду із позовною заявою про його оскарження в загальному порядку, а не в межах ст. 383 КАС України.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Ст. 14 КАС України врегульовано, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У ч.1 ст.2 КАС України зазначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов'язаних з вирішенням спору по суті.
Згідно із ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, а саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа - позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Таким чином, вказаною нормою визначено особливий порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду, який здійснюється судом в процесі контролю за виконанням судових рішень.
Колегією суддів встановлено, що підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом була його незгода з бездіяльністю відповідача щодо виконання ухваленого на його користь рішення суду.
За змістом ухваленого судом рішення від 11.06.2019, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний був розглянути клопотання ОСОБА_1 від 14.02.2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею по 0,12 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Як вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області на виконання вказаного рішення прийнято наказ №2-12014/15-95-СГ від 18.07.2019 року.
Суд першої інстанції, оцінюючи даний наказ в межах поданої заяви та вимог статті 383 КАС України, зазначив те, що підставами для відмови в наданні дозволу стало те, що графічні матеріали, які додаються до клопотання повинні бути такими, обсяг даних яких дозволяє чітко ідентифікувати бажане місце розташування земельної ділянки відносно інших землевласників та землекористувачів, а бажана земельна ділянка має бути максимально конкретизованою. У зв'язку з відсутністю чіткого місця розташування бажаної земельної ділянки на графічних матеріалах, даних до поданого клопотання та неможливістю визначення приналежності до адміністративно-територіальної одиниці відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0, 12 га із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.
Колегія суддів звертає увагу, що при прийняті рішенні від 11.06.2019 року, судом не вирішувалось питання про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, а лише зобов'язано повторно розглянути його клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відсутність підстав для визнання протиправним наказу №2-12014/15-19-СГ від 18.07.2019 року в порядку ст. 383 КАС України, прийнятого на виконання рішення суду від 11.06.2019 у справі №120/1218/19-а, та відсутність підстав для постановлення окремої ухвали, у зв'язку з чим, обґрунтовано залишив заяву позивача без задоволення.
Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 06 вересня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 13 листопада 2019 року.
Головуючий Іваненко Т.В.
Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.