Справа № 240/8441/19
Головуючий у 1-й інстанції: Шуляк Любов Анатоліївна
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
13 листопада 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сторчака В. Ю. Боровицького О. А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року (м.Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Описова частина.
Короткий зміст позовних вимог.
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України, за участю третьої особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 27 листопада 2017 року внаслідок травми та захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12 квітня 2019 року № 46;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду II групи внаслідок травми, що пов'язана із виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 300 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом 01 січня 2017 року та факту подання позивачем усіх документів, передбачених законодавством, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.07.2019 у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки згідно положень чинного законодавства він має право на її отримання, з урахуванням раніше виплаченої суми, оскільки йому встановлено 2-гу групу інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.
Відзив/заперечення на апеляційну скаргу.
Відповідач звернувся з письмовими поясненнями на апеляційну скаргу, в яких заперечує проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на висновок Верховного Суду у рішенні №806/2187/18, як на аналогічну справу за предметом та підставами позову, та пункт 3 Порядку №975, згідно з яким днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, у разі встановлення інвалідності, дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2019 року відкрито апеляційне провадження у вищевказаній справі.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на території Республіки Афганістан у період з 17.11.1986 по 14.05.1988.
Відповідно до витягу з протоколу засідання центральної ВЛК по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 23.02.2015 за №591 травми та захворювання, які позивач отримав під час проходження військової служби, пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
Згідно з довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА № 206107 від 06.04.2015 позивачу встановлено 3 групу інвалідності з 12.03.2015, причина: травма та захворювання, так, пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії (а.с.15).
У зв'язку із встановленням 3-ої групи інвалідності позивачу виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі 182 700,00 грн, що не заперечується сторонами.
Під час повторного огляду 15 січня 2018 року позивачу було встановлено 2 групу інвалідності з 27 листопада 2017 року внаслідок захворювання, яке, пов'язане із захистом Батьківщини, що підтверджується копією довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ № 025350.
З огляду на вищезазначене позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням йому інвалідності 2-ї групи внаслідок травми та захворювання, так, пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, яку направлено до Міністерства оборони України.
Пунктом 25 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12 квітня 2019 року № 46 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги на підставі абз. 2 п. 4 ст. 16-3 Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", так як групу інвалідності змінено у понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Також, у вказаному протоколі зазначено, що у зв'язку із встановленням позивачу 3-ї групи інвалідності, йому виплачено одноразову грошову допомогу в сумі 182 700,00 грн.
Позивач, вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, звернувся до суду з адміністративним позовом з метою захисту своїх порушених прав.
Мотивувальна частина.
Позиція Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що законодавство, яке регулює спірні правовідносини в часових межах обставин даної справи, допускає можливість виплати грошової допомоги у більшому розмірі (виплата провадиться у урахуванням раніше виплаченої суми) у разі встановлення військовослужбовцю вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності, однак право на отримання такої допомоги обмежено дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. У цій справі така умова не дотримана, оскільки між встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності та встановленням ІІ групи інвалідності минуло більше двох років.
Проте, колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує викладене нижче.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з частиною 4 статті 16-3 України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ (Закон №2011-XII) якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання цих вимог Закону постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, (далі Порядок № 975).
При цьому, пунктом 2 наведеної Постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком № 975, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року №1331; допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Отже, на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому застосуванню до спірних правовідносин підлягає законодавство, яке діяло на момент встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, а саме станом на 12.03.2015, тобто Закон №2011-ХІІ та Порядок №975.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі №760/16027/16-а.
Відповідно до п.8 Порядку №975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Судом першої інстанції встановлено, що з 12.03.2015 року у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, внаслідок поранення, захворювання пов'язаного із захистом Батьківщини, а з 27.11.2017 у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини.
Отже, позивач станом на час звернення до відповідача мав право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності, а тому відповідач протиправно відмовив у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги.
З огляду на протиправність оскаржуваної відмови відповідача, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача, а також гарантією того, що спір між сторонами буде вирішено та не потребуватиме додаткового втручання суду, є зобов'язання відповідача прийняти рішення про призначення та виплат позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням ІІ групи інвалідності.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом подання звіту суд зазначає, що відповідно ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Оскільки в апеляційній скарзі позивача не зазначено жодних обставин, які б підтверджували, що відповідач уникатиме виконання рішення та причин, які б свідчили про необхідність для ухвалення судового рішення в даній адміністративній справі щодо подання звіту про виконання судового рішення, то суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії скасувати.
Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участю третьої особи: Житомирський обласний військовий комісаріат задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги як інваліду 2 групи з 27 листопада 2017 року внаслідок травми та захворювання, що пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12 квітня 2019 року № 46;
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, з урахуванням права позивача на отримання одноразової грошової допомоги, як інваліду II групи внаслідок травми, що пов'язана із виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 300 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом 01 січня 2017 року та факту подання позивачем усіх документів передбачених законодавством, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сторчак В. Ю. Боровицький О. А.