Справа № 240/5420/18
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Романченко Євген Юрійович
Суддя-доповідач - Моніч Б.С.
07 листопада 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Капустинського М.М. Охрімчук І.Г. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,
представника позивача, представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійним вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранбет" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002421202 від 06.11.2018,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
В листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" (далі ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр") звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, в якому просило визнати протиправним (недійсним) податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області №0002421202 від 06.11.2018 та скасувати його .
В обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" вказало на невідповідність податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області положенням Податкового кодексу України, оскільки реальність вчинених господарських операцій та, як наслідок, правомірність формування останнім податкового кредиту з податку на додану вартість, підтверджена документально.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002421202 від 06.11.2018 відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судом встановлено, що ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області, взято на облік у контролюючому органі та перебуває на обліку в Коростенській ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області. Позивач є платником податку на додану вартість.
У період з 24 вересня 2018 до 16 жовтня 2018 головним державним ревізором - інспектором відділу контролю за відшкодуванням податку на додану вартість управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДФС у Житомирській області проведено камеральну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2018 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 19 вереснся 2018 № 9201872726 з додатками), про що складено акт про результати камеральної перевірки ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника за серпень 2018 року № 2466/06-30-12-02-26 від 16.10.2018.
Вказаним актом зафіксовано, що камеральною перевіркою встановлено:
- на порушення п. 198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" завищено податковий кредит за серпень 2018 року на 123901 грн;
- на порушення п.200.4 "в" ст.200 Податкового кодексу України, а саме завищено від'ємне значення за серпень 2018 року, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 123901 грн.
Як видно зі змісту акту камеральної перевірки від 16.10.2018, контролюючий орган дійшов висновку про завищення ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2018 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 123901 грн внаслідок безпідставного включення до податкового кредиту за серпень 2018 року суми ПДВ у розмірі 123901 грн по взаємовідносинах з ТОВ "Гранбет".
Такий висновок відповідача обґрунтовано тим, що ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" не наведено достатніх доказів реальності здійсненої операції, а саме надання ТОВ "Гранбет" послуг з організації перевезення вантажів. При цьому вказано, що надані Товариством документи не містять деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, строки виконання та результати здійснених заходів, що, у свою чергу, виключає можливість оцінки подальшого використання спірних послуг у діяльності підприємства, тобто відсутні підтвердження використання вказаних послуг в господарській діяльності ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр".
06 листопада 2018 року Головним управлінням ДФС у Житомирській області на підставі акту перевірки, яким встановлено порушення п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 "в" ст. 200 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В4" № 002421202, яким визначена сума завищення від'ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2018 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 123901 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того що позивачем не наведено достатніх доказів реальності здійсненої операції, а тому формальна наявність у ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду, не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просить рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що суд першої інстанції не дослідив належним чином обставини реальності здійснення господарських операцій та не дав правильної правової оцінки наданим позивачем доказам, а саме : реєстру послуг по організації перевезення вантажів до акту № 16 від 01.08.2018 року, реєстру послуг по організації перевезення вантажів до акту № 10 від 03.08.2018, реєстру послуг по організації перевезення вантажів до акту № 17 від 21.08.2018. Скаржник вказав, що саме ці документи містять дані залізничних вагонів, наданих товариствами під завантаження, є підтвердженням реальності здійснення господарських операцій, і того, що вагони реально надійшли в розпорядження скаржника.
Крім того, заявник звертає увагу на те, що суд першої інстанції визнав встановленими недоведені обставини: що договір від 17.07.2018 № 17/07/18 між ТОВ "Гранбет" та ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" та первинні бухгалтерські документи до нього складені лише з метою отримання податкової вигоди. Вказує на відсутність доказів спростування реальності здійснення зазначеної господарської операції.
Зазначає, що законодавством України не встановлено жодних вимог щодо ступеню деталізації первинної документації, незаповнення у актах виконаних робіт окремих позицій, які по своїй суті в цілому не впливають на зміст господарської операції, а також відсутність максимальної деталізації виду виконавчих послуг, не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не свідчить про відсутність факту виконання відповідних господарських операцій.
В апеляційній скарзі позивач також вказує, що суд першої інстанції неправильно витлумачив у даному випадку сутність доктрини "ділова мета", а тому дійшов помилкових висновків у справі.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджує, що доводи апелянта є необґрунтованими, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Основного Закону визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України) від 02 грудня 2010 року №2755-17.
Підпункт 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 200.1 статті 200 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно із положеннями пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Податковий кредит, згідно зі пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
У відповідності до п. 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;
ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
За змістом приписів абзацу першого пункту 198.2 цієї статті ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п. 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
Згідно із п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У пункті п. 201.10 п. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п. 201.9 ст. 201 ПК України).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).
Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону №996-ХІV, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 11 Закону №996-ХІV, підприємства зобов'язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В силу приписів частини 2 статті 9 Закону №996-ХІV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Згідно із пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.
Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину, а діяльність платника податків не ставиться під сумнів, якщо у неї є розумна ділова мета, крім мінімізації оподаткування.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.
Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.
Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, вказані обставини є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як встановлено з матеріалів справи, позивачем у серпні 2018 року включено до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 123901 грн, сплачені під час оплати ТОВ "Гранбет" послуг з організації перевезення вантажів, про що свідчать відомості декларації з податку на додану вартість платника за серпень 2018 року (а.с. 130-143).
17 липня 2018 між ТОВ "Грантеб" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" (Замовник) був укладений договір № 17/07/18 (а.с. 16-17), за яким Виконавець зобов'язується за дорученням Замовника, за винагороду і за рахунок Замовника організовувати надання придбаного під навантаження щебеневої продукції рухомого складу для організації перевезення вантажів.
Обов'язки сторін та погодження умов договору визначені розд. 2 договору № 17/07/18 від 17.07.2018.
У п. 2.1 цього договору визначено, що Виконавець зобов'язується:
- здійснювати діяльність, по забезпеченню Замовника залізничним транспортом для організації перевезення вантажів відповідно до умов і вимог внутрішніх і міжнародних Правил залізничних перевезень, включаючи Соглашение о международном железнодорожном грузовом сообщении (СМГС) от 01.11.1951 (мова оригіналу) (Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) від 01.11.1951), Статуту залізниць України;
- забезпечити контроль проходження заявок на місячне планування експортних, імпортних, транзитних вантажів, а також вантажів, що перевозяться усередині України і в міждержавному сполученні, здійснюваного Замовником на умовах цього Договору;
- організовувати заявлене Замовником перевезення в строк не пізніше 7 (семи) робочих днів з моменту подачі заявки;
- здійснювати виконання додаткових транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з цими перевезеннями, за додатковою угодою.
Пунктом 2.3 договору №17/07/18 визначено, що виконавець не є перевізником. Перевезення не є зобов'язанням Виконавця.
Оплата послуг і інших платежів за договором здійснюється Замовником на підставі рахунків Виконавця (п. 4.1 згаданого договору).
Відповідно до п. 4.2 договору № 17/07/18 від 17.07.2018, датою виконання послуг наданих Виконавцем за цим договором вважається дата відправлення вагонів відповідно до дати календарного штемпеля на залізничній накладній (по послугам пов'язаних з організацією перевезень).
Положеннями п. 4.4 договору № 17/07/18 від 17.07.2018 визначено, що за результатами кожного перевезення чи наданої послуги, або за певний період, сторони складають і підписують акт виконаних робіт/наданих послуг, в якому фіксується вартість винагороди і у разі потреби додаткові платежі, збори і тому подібне. Акт виконаних робіт/наданих послуг готується Виконавцем. Акт виконаних робіт/наданих послуг за послуги надані в поточному місяці надається Замовнику до завершення цього місяця та може датуватися останнім днем цього місяця. Не повернення Замовником направленого йому, в тому числі на електронну адресу для підписання акту виконаних робіт/наданих послуг і не надання письмових заперечень по ньому протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дня надіслання, визнається сторонами як згода та підписання такого акту Замовником без заперечень.
На підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" надано акти надання послуг:
- № 16 від 01.08.2018 (а.с. 18), складений про те, що Виконавцем виконані роботи: відшкодування послуг з організації перевезення вантажів, вартістю 173504,00 грн, у т.ч. ПДВ - 28917,33 грн;
- № 10 від 03.08.2018 (а.с. 19), складений про те, що Виконавцем виконані роботи: відшкодування послуг з організації перевезення вантажів, вартістю 300000,00 грн, у т.ч. ПДВ - 50000,00 грн;
- № 17 від 21.08.2018 (а.с.20), складений про те, що Виконавцем виконані роботи: відшкодування послуг з організації перевезення вантажів, вартістю 269900,80 грн, у т.ч. ПДВ - 44983,47 грн.
До актів складено та підписано реєстри з послуг по організації перевезення вантажів (а.с. 21-23).
Відповідно до платіжного доручення № 2399 від 01.08.2018 (а.с. 24), № 2205 від 15.08.2018 (а.с. 25), № 2589 від 21.08.2018 (а.с. 26), № 2699 від 31.08.2018 (а.с. 27), платником - ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" оплату послуг ТОВ "Гранбет" проведено в розмірі, який відповідає сумам указаним у актах надання послуг.
ТОВ "Гранбет" виписано позивачу податкові накладні, а саме: № 6 від 01.08.2018 на загальну суму 173504,00 грн (в т.ч. ПДВ - 28917,33 грн) (а.с. 28); № 7 від 03.08.2018 на загальну суму 300000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 50000,00 грн) (а.с. 29); № 9 від 21.08.2018 на загальну суму 269900,80 грн (в т.ч. ПДВ - 44983,47 грн) (а.с. 30).
Як встановлено судом, предметом вищевказаного договору було надання ТОВ "Гранбет" позивачу придатних під навантаження щебеневої продукції рухомого складу для організації перевезення вантажів, тобто Виконавець здійснював пошук вагонів для замовника, без надання послуг з перевезення вантажів.
Для ведення господарської діяльності ТОВ "Гранбет", у тому числі пов'язаної із виконанням зобов'язань, визначених у договорі від 17.07.2018, Товариством було укладено договір транспортного експедирування №1/58-С від 02.07.2018 (а.с. 164-168); договір №00646/утл-2018 від 14.08.2018 (а.с. 169-179); договір транспортного експедирування №17/2018-УЗМ від 25.09.2018 (а.с.180-185).
Договір транспортного експедирування №1/58-С від 02.07.2018 було укладено ТОВ "Гранбет" (Замовник/Клієнт) з ТОВ "СТОЛИЧНА ВАГОННА КОМПАНІЯ" (Експедитор/Виконавець) щодо виконання або організації виконання зазначених Договором послуг та/або інші транспортно-експедиторських послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів залізничним транспортом в межах України, країнах СНД та інших країнах світу та узгоджених сторонами.
Договір №00646/утл-2018 від 14.08.2018 про надання послуг, укладено між ПАТ "Українська залізниця" (Перевізник) та ТОВ "Гранбет" (Замовник) щодо здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експерт, імпорт) у вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Договір транспортного експедирування №17/2018-УЗМ від 25.09.2018 укладено ТОВ "Гранбет" (Замовник/Клієнт) з ТОВ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЧА МАГІСТРАЛЬ" (Експедитор/Виконавець), за умовами якого Експедитор зобов'язується за плату і за рахунок Клієнта виконати або організувати виконання визначених договором транспортно-експедиторських послуг та/або інших послуг, що пов'язані з перевезенням вантажів залізничним транспортом в межах України, країнах СНД та інших країнах світу та узгоджених сторонами.
Водночас матеріали справи свідчать, що 13 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" (Замовник) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (Перевізник) укладено договір про надання послуг № 08980/ЦТЛ-2018 з додатками (а.с. 110-129).
Предметом цього договору (п. 1.1) є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах Перевізника, вагонах залізниці інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно із п. 1.3 договору № 08980/ЦТЛ-2018 від 13.02.2018, надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
Відповідно до пп. 2.1.1 п. 2.1 згаданого договору, обов'язком Замовника є надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через АС "Месплан".
Одним із обов'язків Перевізника у пп. 2.3.2 п. 2.3 договору від 13.02.2018 визначено приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника, згідно інформації АС "Месплан", доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до цього договору.
Відповідно до положень п. 12.1 згаданого договору він діє з 20.02.2018 до 31.12.2018.
У додатках до договору визначені ставки, зокрема, плата за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами, та плати за використання вагонів Перевізника та плати за користування вагонами Перевізника за межами України.
Аналізуючи наведене та наявні докази у справі суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що під час дії договору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" від 13.02.2018 позивачем було укладено договір з Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранбет" (Виконавець) № 17/07/18, предмет якого частково збігається із договором позивача від 13.02.2018. Крім того, як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранбет", з метою забезпечення виконання договору № 17/07/18, також було укладено договір з Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" від 14.08.2018, предмет і умови якого збігаються із договором позивача із цим це контрагентом - Перевізником.
Аналізуючи надані позивачем письмові докази в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності обґрунтування виробничої необхідності ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" в отриманих послугах від ТОВ "Гранбет", як і відсутності обґрунтування економічної доцільності укладення відповідного договору, також необґрунтування неможливості здійснення самим позивачем чи його контрагентом - Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (Перевізник) пошуку чи надання вагонів для перевезення вантажів. При цьому наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій.
Апеляційний суд вважає, що фактичне здійснення господарської операції підтверджується лише формально складеними первинними документами, які не містять детальної інформації про надані послуги та їх зв'язок з господарською діяльність позивача, зокрема, не підтверджують досягнення товариством обґрунтованого економічного результату у вигляду прибутку.
З цих підстав колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, що договір від 17.07.2018 № 17/07/18 між ТОВ "Гранбет" та ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" (Замовник) та первинні бухгалтерські документи до нього були складені лише з метою отримання податкової вигоди та щодо доречності застосування до правочину між позивачем та ТОВ "Гранбет" доктрини "Ділова мета" (business purpose) та "Реальність господарської операції".
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що у даній справі відповідачем доведено, що фактичне здійснення господарської операції підтверджується лише формально складеними первинними документами, які не містять детальної інформації про надані послуги та їх зв'язок з господарською діяльність позивача, зокрема, не підтверджують досягнення товариством обґрунтованого економічного результату у вигляду прибутку, а формальна наявність у ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду, не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.
За наведених обставин відповідачем правомірно встановлено порушення ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 "в" ст. 200 Податкового кодексу України та прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В4" №002421202 від 06.11.2018 року.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бехівський гранітний кар'єр" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 13 листопада 2019 року.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Капустинський М.М. Охрімчук І.Г.