Справа № 320/774/19
13 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі судді-доповідача Степанюка А.Г., суддів Губської Л.В., Епель О.В., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
У лютому 2019 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про:
- визнання протиправною бездіяльності Київського ОВК по не включенню з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року премії 450% від посадового окладу за місяць при перерахунку пенсії ОСОБА_1 , при підготовці довідки Головному управлінню Пенсійного фонду України в Київській області про розмір грошового забезпечення;
- зобов'язання Київського ОВК включити у довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 наступний вид грошового забезпечення для перерахунку пенсії з 01.01.2016 року по 31.01.2017 року згідно: протокольного рішення Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 року №3 і наказу Міністра оборони України від 27.01.2016 року №44 «Про особливості виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у 2016 році»; премії 450% від посадового окладу, та передати довідку про новий розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати його та винести нове згідно позовних вимог.
Перевіривши апеляційну скаргу, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.10.2019 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам ст. ст. 295, 296 КАС України. При цьому невідповідність наведеним положенням КАС України виявилася в тому, що Апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а викладені у клопотанні про поновлення строку причини поважними визнані не були, до апеляційної скарги не додано документ про сплату судового збору, а клопотання про звільнення від його сплати визнано необґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи, Апелянт копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримав 30.10.2019 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.
На виконання вимог даної ухвали Позивачем до суду 06.11.2019 року направлено заяву на усунення недоліків апеляційної скарги.
До даної заяви ОСОБА_1 було додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке обґрунтовано тим, що копія останнього була отримана лише 22.08.2019 року після письмового звернення до суду першої інстанції, а вперше надіслана 03.05.2019 року копія оскаржуваного рішення була повернута 05.06.2019 року до суду без вручення і судом не було забезпечено повідомлення Позивача про прийняття рішення.
Розглянувши подану заявлене клопотання, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.
Як було встановлено в ухвалі від 09.10.2019 року про залишення апеляційної скарги без руху, повний текст оскаржуваного рішення було направлено на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) 03.05.2019 року, яке 05.06.2019 року було повернуто відправнику (Київському окружному адміністративному суду) у зв'язку із закінченням встановленого строку зберігання (а.с. 40). Отже, останнім днем подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції з урахуванням вихідних днів було 05.07.2019 року. Проте апеляційну скаргу подано до відділення поштового зв'язку 14.09.2019 року, тобто поза межами встановленого приписами КАС України процесуального строку.
В обґрунтування причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення Позивач зазначає, що копія рішення суду від 22.04.2019 року отримана ним лише 22.08.2019 року, а тому подання апеляційної скарги 14.09.2019 року відбувалося у межах тридцятиденного строку.
Однак, такі доводи Апелянта спростовуються наявними у матеріалах справи доказами направлення судом першої інстанції копії оскаржуваного судового рішення на адресу Позивача.
Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Зі змісту наведених норм випливає, що день проставлення у поштовому повідомлення відмітки про невручення у випадку повернення поштового відправлення відправнику збігається з днем вручення такого поштового відправлення.
Крім того, судом враховується, що в силу приписів ст. ст. 2, 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Київського окружного адміністративного суду було надіслано судом до Реєстру 25.04.2019 року та оприлюднено 02.05.2019 року.
Разом з тим, Апелянт жодним чином не цікавився про рух справи та результати її розгляду. При цьому суд звертає увагу, що Позивач не був позбавлений можливості ознайомлюватися з відомостями Реєстру, чим спростовується твердження останнього, що процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду необхідно обраховувати з моменту отримання його копії 22.08.2019 року.
На переконання суду, не може вважатися поважною причиною для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження й твердження ОСОБА_1 про те, що відділення поштового зв'язку не забезпечило повідомлення останнього про надходження рекомендованих листів (у тому числі листа №0113330042582), оскільки сам факт подання скарги до відділення поштового зв'язку відповідні обставини не підтверджує. Крім того, як самостійно зазначає Апелянт, копію повторно направленої на його адресу копії оскаржуваного рішення останній отримав у відділенні поштового зв'язку без жодних перешкод.
Посилання ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції після повернення рішення міг би повідомити Позивача про це або замовити послугу з повідомленням отримувача при відправці рекомендованим листом, суд апеляційної інстанції вважає помилковим, оскільки обов'язку вчиняти відповідні дії чинним процесуальним законом на суд не покладено.
У контексті наведеного судом враховується, що відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№ 32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» (№ 3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» № 11681/85).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Осман проти Сполученого Королівства» зазначено, що обмеження не буде сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, «якщо воно не має правомірної мети і якщо відсутнє пропорційне співвідношення між вжитими засобами та поставленою метою».
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку такого оскарження з поважних причин.
Аналогічну позицію підтримує і Верховний Суд у постанові від 13.03.2018 року у справі №804/95/17.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що викладені у клопотанні доводи ОСОБА_1 не свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Крім того, у контексті наведеного суд вважає за необхідне зауважити, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Таким чином, зважаючи на викладене та з огляду на відхилення доводів Апелянта щодо поважності причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті апеляційного провадження.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Приписи ч. 3 ст. 299 КАС України визначають, що питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу Апелянту.
Щодо заявленого ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Водночас, згідно ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано статтею 8 Закону України «Про судовий збір» .
Приписи ст. 8 вказаного Закону визначають, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням звільнити від сплати судового збору за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Зі змісту наведених норм вбачається, що визначальним критерієм для вирішення питання про звільнення від сплати судового збору є майновий стан особи, з'ясування рівня якого залежить від доказів, якими сторона його обґрунтовує.
Так, на підтвердження свого майнового стану Апелянтом до апеляційної скарги було надано надано копію довідки ГУ ПФ у Київській області від 05.07.2019 року №50/03 про те, що сума виплаченої ОСОБА_1 пенсії за 2018 рік склала 61 537,08 грн.
Разом з тим, судом враховується, що згідно Закону України «Про судовий збір» належна до сплати сума судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду складає 1 152,60 грн., що становить менш ніж 2% отриманого Позивачем доходу за 2018 рік. При цьому посилання ОСОБА_1 на те, що пенсія не є доходом у розумінні Конституції України та Податкового кодексу України, судом відхиляються з огляду на те, що у рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2018 року №1-р/2018, до якого звертається Апелянт, визначається неможливість віднесення пенсії до доходу виключно для цілей оподаткування.
Таким чином, суд приходить до висновку, що викладені ОСОБА_1 у клопотанні про звільнення від сплати судового збору обставини не можуть бути підставою для його задоволення.
Керуючись ст.ст. 133, 248, 299, 321, 325 КАС України, суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення - відмовити.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Повернути Апелянту апеляційну скаргу та додані до неї матеріали.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач А.Г. Степанюк
Судді Л.В. Губська
О.В. Епель