Справа № 640/7678/19 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.
13 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2019 у справі за адміністративним позовом народного депутата України ОСОБА_1 до Центральної виборчої комісії про визнання протиправною та скасування постанови,
Народний депутат України ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центральної виборчої комісії, в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову Центральної виборчої комісії України № 846 від 20.04.2019 «Про перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів 30.06.2019 року».
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Так, у відповідності до положень частини першої ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з приписами частини першої ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегією суддів враховано, що даний спір виник до початку виборчого процесу (поза його межами), оскільки згідно з приписами ч. 5 ст. 15 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад», виборчий процес перших місцевих виборів розпочинається за 50 днів до дня виборів. Так, оскаржуваною постановою відповідача призначено перші вибори депутатів на 30.06.2019, оголошено з 11.05.2019 початок виборчого процесу, а з позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 26.04.2019, тобто, паза межами виборчого процесу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20.04.2019 Центральною виборчою комісією прийнято постанову № 846, якою призначено на неділю, 30.06.2019, перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів за переліками згідно з додатками 1 - 19.
Оголошено з 11.05.2019 початок виборчого процесу перших виборів депутатів сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів, призначених пунктом 1 цієї постанови.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, підставою для її прийняття стали наступні обставини.
Так, до Центральної виборчої комісії разом із супровідними листами надійшли звернення Вінницької, Волинської, Житомирської, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Харківської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької та Чернігівської обласних державних адміністрацій з доданими до них документами щодо прийняття Комісією рішення про призначення перших виборів депутатів сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів у зв'язку з утворенням у зазначених областях об'єднаних територіальних громад.
Розглянувши вказані звернення, Центральна виборча комісія встановила їх відповідність вимогам Конституції України та законів України, а також Порядку призначення перших виборів депутатів сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та відповідних сільських, селищних, міських голів, затвердженого постановою Комісії від 29.11.2018 № 234.
Центральна виборча комісія постановою від 12.10.2018 № 156 «Про перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів 23 грудня 2018 року» (зі змінами) призначила на неділю, 23.12.2018, перші місцеві вибори, зокрема, у Вінницькій, Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Херсонській та Чернігівській областях та з 3 листопада 2018 року оголосила виборчий процес відповідних виборів.
Проте, у зв'язку з Указом Президента України від 26.11.2018 № 393/2018 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 26.11.2018 № 2630-VIII, який набрав чинності 28.11.2018, територіальні виборчі комісії у Вінницькій, Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Херсонській та Чернігівській областях, що здійснювали організацію підготовки та проведення перших місцевих виборів 23.12.2018 у відповідних регіонах України, у зв'язку з введенням воєнного стану на цих територіях припинили (не здійснювали) подальше виконання заходів щодо реалізації етапів виборчого процесу перших місцевих виборів 23.12.2018.
За змістом п. 14 Порядку, якщо перші місцеві вибори мали проводитися в період, на який було введено воєнний стан, Центральна виборча комісія приймає рішення про призначення перших місцевих виборів після закінчення періоду дії воєнного стану.
Відповідно до зазначеного Указу Президента України від 26.11.2018, введено в Україні воєнний стан із 14 години 00 хвилин 26 листопада 2018 року строком на 30 діб до 14 години 00 хвилин 26 грудня 2018 року.
Як наслідок, після закінчення періоду дії воєнного стану, відповідачем і було прийнято оскаржувану постанову.
Не погоджуючись з правомірністю і обґрунтованістю оскаржуваної постанови, позивач посилався на таке:
- відповідно до ст. 85 Конституції України, до виключних повноважень саме Верховної Ради України належить призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування;
- Конституцією України не передбачено поняття «об'єднані територіальні громади»;
- об'єднання громад без проведення місцевих референдумів є нелегітимним.
Зазначені обставини зумовили позивача на звернення до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з наступного:
- Центральна виборча комісія наділена повноваження щодо прийняття рішень про призначення перших виборів депутатів сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів, а оскаржуваною постановою призначено саме перші вибори в порядку, передбаченому законами України «Про місцеві вибори» та «Про добровільне об'єднання територіальних громад»;
- право на об'єднання територіальних громад, визначено Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про добровільне об'єднання територіальних громад», якими визначено диспозитивний порядок об'єднання територіальних громад: або у разі прийняття сільськими, селищними, міськими радами рішень про добровільне об'єднання територіальних громад; або у разі підтримки добровільного об'єднання територіальних громад на місцевому референдумі;
- в матеріалах справи відсутні докази прийняття відповідачем оскаржуваного рішення на підставі документів, що містили недоліки.
Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до положень частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок утворення, правовий статус, основні засади організації діяльності Центральної виборчої комісії як постійно діючого колегіального державного органу, до компетенції якого належить забезпечення організації підготовки та проведення виборів і референдумів в Україні, забезпечення реалізації та захисту конституційних виборчих прав громадян України і прав на участь у референдумах, суверенного права Українського народу на виявлення своєї волі визначено Законом України від 30.06.2004 № 1932-IV «Про Центральну виборчу комісію».
Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 Закону № 1932-IV, Комісія відповідно до своїх повноважень забезпечує дотримання передбачених Конституцією України та законами України принципів і засад виборчого і референдумного процесів, реалізацію виборчих прав громадян України та права на участь у референдумі, однакове застосування законодавства України про вибори і референдуми на всій території України.
Основні засади, організація і порядок проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів та старост визначаються Законом України від 14.07.2015 № 595-VIII «Про місцеві вибори», який наділяє Центральну виборчу комісію, крім передбачених Законом № 1932-IV, повноваженнями щодо: здійснення контролю за додержанням та однаковим застосуванням законодавства про місцеві вибори на всій території України (п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 595-VIII); призначення перших виборів депутатів, сільських, селищних, міських голів у порядку, визначеному законом (п. 1-1 ч. 1 ст. 24 Закону № 595-VIII).
Так, порядок призначення місцевих виборів, визначено у приписах ст. 14 Закону № 595-VIII, згідно ч. 1 якої, місцеві вибори можуть бути черговими, позачерговими, повторними, проміжними, додатковими або першими.
Слід зазначити, що відповідно до положень ч. 7 ст. 14 Закону № 595-VIII, перші вибори депутатів, сільських, селищних, міських голів призначаються Центральною виборчою комісією у порядку, визначеному законом.
З урахуванням зазначених норм, можна дійти висновку, що саме Центральна виборча комісія наділена повноваження щодо прийняття рішень про призначення перших виборів депутатів сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів, що, у свою чергу, спростовує доводи позивача щодо того, що право призначення виборів є виключною компетенцією Верховної Ради.
Посилання апелянта на норми п. 30 ст. 85 Конституції України, в даному випадку є посилковими, оскільки зазначеним передбачено повноваження Верховної Ради України на призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування, а оскаржуваною постановою призначено перші вибори в порядку, передбаченому законами України «Про місцеві вибори» та «Про добровільне об'єднання територіальних громад», що не є тотожним з процесом призначення/проведення чергових/позачергових виборів.
Підставою для прийняття Центральною виборчою комісією постанови про призначення перших виборів об'єднаної територіальної громади, є відповідне звернення обласної державної адміністрації, а не постанова Верховної Ради України.
В частині доводів апеляційної скарги про те, що Конституцією України взагалі не передбачено поняття «об'єднані територіальні громади», а об'єднання громад, без проведення місцевих референдумів є нелегітимним, не приймаються колегією суддів, зважаючи на таке.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Так, у Рішенні Конституційного Суду від 18.06.2002 № 1-16/2002 (N 12-рп/2002) у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 140 Конституції України (справа про об'єднання територіальних громад) визначено, що положення частини першої статті 140 Конституції України визначили місцеве самоврядування, як право територіальної громади - первинного суб'єкта місцевого самоврядування, основного носія його функцій і повноважень - вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України та дали визначення територіальної громади як жителів села, селища, міста чи добровільного об'єднання жителів кількох сіл у сільську громаду, а не встановили порядку об'єднання або роз'єднання самих територіальних громад.
Установивши в статтях 140, 141, 142, 143, 144, 145 Конституції України, основні засади функціонування місцевого самоврядування, його органів, матеріальну і фінансову основу тощо, Конституція України решту питань організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності його органів віднесла до визначення законом (стаття 146 Конституції України). Тим самим на конституційному рівні передбачено створення правових умов для подальшого законодавчого врегулювання суспільних відносин у сфері місцевого самоврядування.
Конституційний Суд України виходив з того, що вирішення порушених у конституційному поданні питань щодо об'єднання або роз'єднання територіальних громад, які положеннями Конституції України не визначені, має здійснюватися у порядку, встановленому законом.
Питання об'єднання або роз'єднання територіальних громад, виходячи з визначеного положеннями частини першої статті 140 Конституції України поняття «територіальна громада», має вирішуватися з урахуванням відповідного волевиявлення членів цих територіальних громад, яке здійснюється згідно з законом. Зважаючи на викладене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що питання організації місцевого самоврядування, які не врегульовані Конституцією України, у тому числі умови та порядок об'єднання або роз'єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, мають визначатися законом (стаття 146 Конституції України).
Відповідно до ст. 146 Конституції України, інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом.
Слід вказати, що нормами ст. 6 Закону України від 21.05.97 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції, який діяв на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.
Територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об'єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову.
Територіальні громади села, селища, міста, що добровільно об'єдналися в одну територіальну громаду, можуть вийти із складу об'єднаної територіальної громади в порядку, визначеному законом.
Відносини, що виникають у процесі добровільного об'єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, а також добровільного приєднання до об'єднаних територіальних громад визначає Закон України «Про добровільне об'єднання територіальних громад».
Тож, право на об'єднання територіальних громад, визначено законами України «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про добровільне об'єднання територіальних громад».
Відповідно до положень ч. ч. 7, 8 ст. 7 Закону України від 05.02.2015 № 157-VIII «Про добровільне об'єднання територіальних громад», у разі прийняття сільськими, селищними, міськими радами рішень про добровільне об'єднання територіальних громад, а також у разі підтримки добровільного об'єднання територіальних громад на місцевому референдумі сільський, селищний, міський голова територіальної громади, в якій ініційовано питання про добровільне об'єднання територіальних громад, звертається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної державної адміністрації з пропозицією звернутися до Центральної виборчої комісії для прийняття нею рішення про призначення перших виборів депутатів сільської, селищної, міської ради та відповідного сільського, селищного, міського голови в установленому законом порядку.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна державна адміністрація протягом 10 робочих днів з дня отримання рішень про добровільне об'єднання територіальних громад у разі їх відповідності висновку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, звертається до Центральної виборчої комісії для прийняття нею рішення про призначення перших виборів депутатів сільської, селищної, міської ради та відповідного сільського, селищного, міського голови в установленому законом порядку.
Отже, колегія суддів наголошує на тому, що Законом України від 05.02.2015 №157-VIII «Про добровільне об'єднання територіальних громад», визначено диспозитивний порядок об'єднання територіальних громад: або у разі прийняття сільськими, селищними, міськими радами рішень про добровільне об'єднання територіальних громад; або у разі підтримки добровільного об'єднання територіальних громад на місцевому референдумі, що у свою чергу, спростовує посилання позивача на невідповідність Конституції України створення/існування об'єднаних територіальних громад.
Процедуру призначення Центральною виборчою комісією перших виборів депутатів сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та сільських, селищних, міських голів за результатами розгляду звернень Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій щодо призначення таких виборів визначає Порядок призначення перших виборів депутатів сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та відповідних сільських, селищних, міських голів, затверджений постановою Центральної виборчої комісії від 29.11.2018 № 234.
Згідно з п. 1 Порядку, згідно з частиною сьомою статті 14 Закону України «Про місцеві вибори», перші вибори депутатів, сільських, селищних, міських голів призначаються Центральною виборчою комісією в порядку, визначеному законом.
Приписами ч. 5 ст. 15 Закону, визначено, що Центральна виборча комісія призначає перші місцеві вибори не пізніше ніж за сімдесят днів до дня виборів, а виборчий процес таких виборів розпочинається за п'ятдесят днів до дня перших місцевих виборів. За змістом частини шостої вказаної статті Закону перші місцеві вибори призначаються на неділю.
Відповідно до п. 2 Порядку, відповідно до частини восьмої статті 7 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад», перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та відповідних сільських, селищних, міських голів призначаються Центральною виборчою комісією за відповідними зверненнями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій щодо призначення перших місцевих виборів у порядку, визначеному законом.
Згідно з п. 7 Порядку, у разі надходження до Центральної виборчої комісії звернення, оформленого з порушеннями вимог Конституції України, законів України та цього Порядку; додатків до звернення, що не відповідають вимогам пункту 5 цього Порядку, або неподання таких додатків; а також у разі призначення та/або оголошення про початок виборчого процесу чергових, позачергових, повторних чи проміжних виборів депутатів сільської, селищної, міської ради територіальної громади, що увійшла до складу об'єднаної територіальної громади, або чергових, позачергових чи повторних виборів відповідного сільського, селищного, міського голови, або будь-яких місцевих виборів, що організовуються та проводяться хоча б на одній із виборчих дільниць, на якій організовуватимуться та проводитимуться перші місцеві вибори, член Центральної виборчої комісії за дорученням Голови Комісії повідомляє Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласну державну адміністрацію про недоліки відповідних документів та/або перешкоди для призначення вказаних виборів.
Центральна виборча комісія розглядає такі звернення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної державної адміністрації щодо призначення перших місцевих виборів після усунення недоліків відповідних документів та/або перешкод для призначення вказаних виборів.
Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції, судом не було встановлено наявності недоліків, у документах. До апеляційної скарги таких також не було додано. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази надходження до Центральної виборчої комісії України інформації та/або повідомлень, що передбачені п. 9 Порядку, які б перешкоджали прийняттю рішення про призначення перших місцевих виборів. Також, слід констатувати, що відповідач не отримував рішення суду, що набрало законної сили, яким визнано протиправними рішення чи дії Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної державної адміністрації щодо відповідного звернення.
Крім того, варто врахувати наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.04.2018 у справі № 4-р за конституційним поданням 57 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про всеукраїнський референдум» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), Закон України «Про всеукраїнський референдум» від 6 листопада 2012 року № 5475-VI зі змінами.
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) від 30 вересня 2010 року № 20-рп/2010, Конституційний Суд України виходив з того, що визнання неконституційним Закону № 2222, у зв'язку з порушенням процедури його розгляду та ухвалення, означає відновлення дії попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені, доповнені та виключені Законом № 2222. Це забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України.
Так, аналогічну техніку з відновлення попередньої редакції нормативно-правового акта застосував Конституційний Суд України у Рішенні від 7 липня 2009 року № 17-рп/2009 (у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо повноважень Конституційного Суду України, особливостей провадження у справах за конституційними зверненнями та недопущення зловживань правом на конституційне подання», частин першої, другої статті 6, частин третьої, четвертої статті 44, пункту 3 частини першої, частини другої статті 45, частини другої статті 71, частини третьої статті 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», частини шостої статті 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (справа про конституційно встановлену процедуру набрання чинності законом), у результаті чого відновив свою дію у попередній редакції Закон України «Про Конституційний Суд України».
Отже, в оскаржуваному рішенні, суд звернув увагу на те, що з прийняттям Конституційним Судом рішення, втратив чинність Закон України «Про всеукраїнський референдум» з дати оприлюднення якого визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» та одночасно відновив дію Закон України від 03.07.1991 № 1286-XII «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», частиною другою статті 6 якого встановлено, що виключно місцевими референдумами у відповідних адміністративно-територіальних одиницях вирішуються питання про найменування або перейменування сільрад, селищ, міст, районів, областей; питання про об'єднання в одну однойменних адміністративно-територіальних одиниць, які мають спільний адміністративний центр; питання про зміну базового рівня місцевого самоврядування у сільських районах; питання про реорганізацію або ліквідацію комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективними та державними господарствами.
При цьому, відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Разом з тим, у разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням «застарілих» норм з одного й того ж питання. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному.
Колегія суддів з даного питання не встановила порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином, колегія суддів цілковито підтримує висновок суду першої інстанції про те, що під час прийняття постанови № 846 від 20.04.2019 «Про перші вибори депутатів сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад і відповідних сільських, селищних, міських голів 30.06.2019 року», відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 09.02.2019 у справі № 855/21/19, на яку посилається апелянт, оскільки правовідносини, з приводу яких виник спір у справі № 855/21/19, не є подібними до предмету розгляду в даній справі.
Щодо посилань апелянта на те, що в оскаржуваній постанові застосовані неконституційні правові норми, колегія суддів зазначає, що на час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, застосовані в ньому положення Законів України «Про місцеві вибори» та «Про добровільне об'єднання територіальних громад», неконституційними не визнавались.
Згідно з ч. ч. 1. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.08.2019 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко