01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Токова С.Є.
13 листопада 2019 року Справа № 2а-279-2007
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,
за участю секретаря Лісник Т.В.,
позивача, представника апелянта ОСОБА_1 ,
третьої особи ОСОБА_2 ,
представника третьої особи ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 червня 2018 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Черкаської міської ради,
виконавчого комітету Черкаської міської ради,
треті особи, які не заявляють
самостійні вимоги
на предмет спору: Черкаське міське управління земельних ресурсів,
ОСОБА_2 ,
КП ВЖ РЕУ - 5
про визнання рішення недійсним та скасування державного акта,
Історія справи.
У 2007 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Черкаської міської ради, виконавчого комітету Черкаської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Черкаське міське управління земельних ресурсів, ОСОБА_2 , КП ВЖ РЕУ - 5 про:
- скасування рішення міськвиконкому Черкаської міської ради від 05.07.2005 р. № 8-325;
- визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку ОСОБА_2
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2011 року, в задоволенні позову було відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 січня 2014 року зазначені рішення суду першого та апеляційної інстанції залишено без змін.
Після цього, 08.10.2013 р., 11.07.2014 р. позивачем було подано заяви про перегляд судового рішення в цій справі за нововиявленими обставинами, у задоволенні яких ухвалами Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 червня 2014 року, від 25.11.2014 р. відмовлено.
01.11.2018 р. позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 звернулися із заявою про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами постанови суду першої інстанції у цій справі, а також 04.04.2019 р. подали доповнення та уточнення до вказаної заяви.
У своїй заяві, з урахуванням доповнень та уточнень до неї, заявники просили скасувати постанову суду першої інстанції у цій справі, визнати такими, що втратили чинність судів апеляційної та касаційної інстанцій у цій справі від 16.01.2014 р. та від 02.08.2011 р., справу направити на новий розгляд або прийняти нове рішення.
Зазначена заява вмотивована тим, що дана справа була розглянута судом без участі ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , але спірне рішення виконкому ради стосується їх прав та інтересів, що таке рішення міськвиконкому було підготовлено на підставі відповідної документації та передано їм у власність, а в 2004 році під час приватизації земельної ділянки ОСОБА_9 геодезичні межі разом з їхньою прибудовою були накриті «шапкою-невидимкою» та з'явилися у ОСОБА_9 , що їхній будинок знаходиться у вирізаних городах, внаслідок чого зникла відмостка та руйнується фундамент, з даху тече вода, порушено право на нормальні умови для життя та здоров'я, також посилаються на рішення Конституційного Суду України від 08.04.2015 р. у справі № 1-6/2015 та від 14.12.2011 р. у справі № 1-29/2011, від 31.03.2015 р. у справі № 1-7/201, від 13.12.2011 р. у справі № 1-9/2011.
При цьому, заявники зазначають, що нововиявленими обставинами є те, що 01.06.2018 р. вони звернулися до центру адміністративних послуг щодо надання 70-ти кв.м самозахоплених 143 кв .м земель, які перебувають у ОСОБА_2 та 06.07.2018 р. отримали відмову, що лист ЦНАП від 14.06.2018 р. № 38904 підписаний неуповноваженою особою, що після цього зверталися знову до ЦНАП, але відповіді не отримали, що їм незрозуміло, на якій підставі ОСОБА_2 передано земельну ділянку, що вони намагаються довести невідповідність технічної документації вимогам законодавства ще з 2007 року, але суд їм відмовив, що вони заявляли клопотання про проведення комплексної земельної та будівельно-технічної експертизи, але суд його не задовольнив.
Також заявники стверджують, що спірні 143 кв.м. земельної ділянки вже є власністю ОСОБА_2 , що він вже володіє 615 кв.м землі, а земельна ділянка по АДРЕСА_1 з 31.12.2015 р. стала 0,15 га, про що вони довідалися у 2018 році.
Крім того, заявники стверджують на наявності виключних обставин для перегляду рішення суду в цій справі, якими, на їхню думку, є те, що в них забрали 28 кв.м і почав руйнуватися фундамент. Також вважають, що представник органів місцевого самоврядування ОСОБА_10 та ОСОБА_2 приховували інформацію про самозахоплені землі, що органи місцевого самоврядування не виконують судові рішення відносно геодезичних меж.
Разом з тим, заявники посилаються на порушення судом першої інстанції при ухваленні постанови, яку вони просять переглянути, норм процесуального права та ст. 129 Конституції України.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 червня 2018 року в задоволенні зазначеної заяви позивача було відмовлено.
Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду цієї справи по суті заявлених позовних вимог судами різних інстанцій неодноразово досліджувалися докази та обставини, на які посилаються заявники, що вони не були обмежені у засобах доказування та могли збирати і подавати відповідні докази під час судового розгляду справи, що порушення судом певних норм процесуального права або незалучення до участі в розгляді справи осіб, інтересів яких стосується судове рішення, може бути підставою для його оскарження до вищестоящого суду, що заявниками не доведено наявності нововиявлених обставин, зокрема, що обставини на які вони посилаються як на істотні, не були та не могли бути відомі їм та суду під час розгляду цієї справи.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу з доповненнями та уточненнями до неї, в якій наводять доводи, аналогічні тим, що були ними викладені в заяві про перегляд рішення суду в цій справі за нововиявленими та виключними обставинами.
З цих та інших підстав апелянти вважають, що ухвала суду прийнята за неповно встановлених обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просять її скасувати, скасувати постанову суду в цій справі від 12.12.2007 р. та визнати нечинними всі ухвали суду, які були постановлені в цій справі.
ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду - без змін та наголошує на тому, що доводи апелянтів не підтверджують наявності новововиявлених обставин для перегляду рішення суду в цій справі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, предметом спору у цій справі було рішення міськвиконкому Черкаської міської ради від 05.07.2005 р. № 8-325 та державний акт про право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 .
При вирішенні спору по суті заявлених у цій справі позовних вимог судом перевірялися обставини щодо прийняття вказаного рішення та видачі спірного акта.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до ст. 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є:
1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане;
2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено судове рішення;
3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Отже, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано виключний перелік підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими та виключними обставинами.
При цьому, нововиявленою обставиною є юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин, тобто такий, що має істотне значення для вирішення конкретної справи, існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом, але не міг бути відомий ані заявнику, ані суду, що розглядав справу.
Разом з тим, у контексті даного питання категорію «істотного значення» обставини слід розуміти так, що якби така обставина була відома суду при вирішенні справи, то це вплинуло б на висновки суду за результатами вирішення спору.
Водночас, поняття «нововиявлені обставини» необхідно чітко відмежовувати від поняття «нові докази», які виникли після постановлення рішення суду.
Крім того, слід враховувати, що обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, що досліджувалися судом при розгляді справи, не є нововиявленою, а таку умову визнання обставин нововиявленими як «не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи» необхідно розуміти як двоєдину сукупність, що складається з фактичного незнання особи про певні обставини справи та неможливості про них дізнатися за умови добросовісного виконання своїх обов'язків і належної підготовки до участі в судовому розгляді справи.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що вищенаведені обставини, на які посилаються заявники, не є підстави для перегляду рішення суду в цій справі за нововиявленими та/або виключними обставинами у розумінні ст. 361 КАС України, а зводяться переважно до переоцінки доказів у цій справі.
Крім того, доводи заявників, які також наведені й в апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , щодо правовідносин з ЦНАП, які виникли у 2018 році, також не надають підстав для перегляду рішення в цій справі за нововиявленими або виключними обставинами, а вказують на виникнення нових спірних правовідносин, що виходять за межі позовних вимог у цій справі та підстав позову.
Рішення Конституційного Суду України, на які посилалися заявники та які апелянти наводять у своїй скарзі з доповненнями і уточненнями до неї, не встановлюють неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні цієї справи, та не є виключними обставинами в розумінні ч. 4 ст. 361 КАС України.
Посилання заявників, а також апелянтів на порушення судом при ухваленні в цій справі рішення по суті позовних вимог норм процесуального права та ст. 129 Конституції України також не доводять наявності підстав для його перегляду за нововиявленими або виключними обставинами, а можуть бути підставою для його оскарження до вищестоящого суду.
Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги з доповненнями та уточненнями до неї, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обставини, на які посилаються позивач та інші заявники ( ОСОБА_5 , ОСОБА_8 ), не відповідають вимогам ст. 361 КАС України та не є нововиявленим або виключними у розумінні чинного адміністративного законодавства, а отже в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для перегляду рішення суду в цій справі за вказаною статтею.
Разом з тим, апеляційний суду також приймає до уваги висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28.11.1999 р. по справі «Брумареску проти Румунії» та від 24.07.2003 р. по справі «Рябих проти Росії», відповідно до яких одним з основоположних аспектів принципу верховенства права є юридична визначеність, яка передбачає, що в разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, яке набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції повно і правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_5 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 червня 2018 року - без змін.
При цьому, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 червня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст рішення виготовлено 13 листопада 2019 року.
Головуючий суддя
Судді: